Хто утримує державу?
Середній українець, який отримував 2157 грн "чистої" заробітної платні на місяць у 2011 році (дані Держкомстату) сплачував щомісяця на утримання держави близько 2092 грн (25 102 грн на рік!). Тобто майже стільки ж, скільки отримував на руки! Як це можливо? Давайте розбиратись.
Перш за все, ми повинні говорити про податок на доходи фізичних осіб (15%, або 17%, якщо доходи перевищують 10 мінімальних зарплат) та єдиний соціальний внесок (зазвичай 36,76%, але ставка єдиного соціального внеску залежить від професійного ризику виробництва і може сягати 49,7%). Це ті податки, ті відрахування, які існують для більшості з нас лише теоретично. Кожен працівник нібито знає, що на зарплату здійснюються якісь нарахування, але в реальності його цікавить лише "чиста" зарплата, а все інше – це проблеми роботодавця. Та навіть більше, дуже часто працівник навіть чітко не може сказати, чи взагалі на його доходи сплачуються податки, чи його зарплата "сіра", тобто "у конверті". (...) Тобто заробивши близько 3600 грн "брудними" (враховуючі соціальні внески) на місяць середній українець автоматично віддає третину заробленого, а це потенційні 1444 грн щомісячних витрат на сім’ю, на себе чи просто потенційні власні заощадження.
Однак "абстрактні відрахування із зарплат" – це ще не все, що платить українець на утримання держави. Приблизно четверта частина тих грошей, що працівник отримав на руки, незалежно від того, чи дохід легальний чи "у конверті", також "непомітно" стягується державою до бюджету у вигляді державних націнок на товари – так звані податки на споживання (ПДВ, імпортні мита, акцизи).
На кого працює податковий агент?
Майже повна відстороненість більшості українських громадян від державного бюджету має досить чітку причину: 90% українців ніколи власноруч не сплачували податки... Однак відсутність безпосереднього контакту з податківцями не означає, що Ви лише споживаєте з бюджету і нічого туди не сплачуєте. Просто податки з вас стягує і відносить до скарбниці так званий податковий агент.
Хто такий податковий агент? Це магазин, куди ви ходите за продуктами. Це ваш роботодавець, який нараховує зарплату. Це комунальні служби, яким ви сплачуєте за тепло, воду та прибирання прибудинкових територій. Іншими словами, це усі ті підприємства/установи чи навіть приватні підприємці, які мають справу з вашими грошима.
Людина заплатила в магазині за цукор, і 20% від сплаченого магазин "відносить" до бюджету – це податок на додану вартість (ПДВ). Працівник заробив підприємству гроші і собі зарплату – роботодавець відклав третину заробленого для того, щоб "передати" ці кошти до соцфондів та до бюджету.
Хто сплачує податок на додану вартість (ПДВ)?
Податок на додану вартість наскрізно проходить через увесь виробничий ланцюг. (...) Але яку б інвестицію ви не розглядали (за винятком виробництва зброї для армії чи інших продуктів/послуг для громадських потреб), усі інвестиції мають на меті продаж кінцевих продуктів звичайним покупцям.
Якщо ми говоримо про виробництво сталі чи металевої продукції, то маємо на увазі покупців нерухомості чи автомобілів, для створення яких ця сталь використовується. Якщо ми говоримо про бурову установку, то маємо на увазі автолюбителів, які купують бензин, вироблений з нафти, видобутої цією установкою.
Іншими словами, не важливо коли і за яких умов підприємство кредитувало державу сплатою ПДВ – у кінцевому результаті цей кредит погашає пересічний громадянин зі своєї кишені.
Скільки платять мікропідприємці?
Важливість приватних підприємців ("спрощенців") для бюджету завжди ставилася під сумнів. Високопосадовці завжди нарікали на незначущість цієї групи українців для наповнення скарбниці. І дійсно, у 2012 році навіть після підняття ставок оподаткування для "спрощенців" доходи від єдиного податку становили лише 3,3 млрд грн, або 1% від (за 9 місяців) загальних доходів бюджету, що становить близько 3000 грн з кожного підприємця на рік. І навіть 4572 грн єдиного соціально внеску, які сплачують "спрощенці" на рік, не значно посилюють їх позицію у порівнянні з податками, що сплачує пересічний найманий працівник (25102 грн на рік).
Однак прямі податки зі "спрощенців" – це лише частина того, що вони роблять для українського суспільства та громадських фінансів. Є ще так звані "побічні ефекти".
Перший «побічний ефект» – це податки на споживання. Відповідно до Обстеження умов життя домогосподарств у 2011 році середній місячний дохід від підприємницької діяльності становив 4150 грн. Це означає, що щомісяця підприємець витрачав 1032 грн на ПДВ, акцизи, імпортні мита. Звичайно, тут можна багато сперечатися про справедливість, оскільки найманий працівник платить більше податків із доходів, а підприємець зі споживання, але факт залишається фактом – за рік середньостатистичний підприємець вносить до бюджету через непрямі податки близько 12,4 тис. грн.
Другий "побічний ефект" – це створення робочих місць для найманих працівників. Окрім того, що підприємець заробляє гроші для себе і сплачує сукупно близько 20 тис. грн податків на рік, він ще дає можливість заробити іншим людям та відповідно створює можливість для поповнення скарбниці податками з найманих працівників. Наприклад, у 2011 році завдяки "спрощенцям" (1,3 млн чол.) підтримувалося близько 1 млн найманих працівників. Іншими словами, майже кожен підприємець, який власноруч сплатив до бюджету 20 тис. грн., додатково ще створив можливість для сплати 25,1 тис. грн через свого найманого працівника.
Другу частину читайте за посиланням.