Ці дані не охоплюють весь обсяг витрат політичних сил на вибори. Вищезгадана інформація покриває 50 найбільших банків де, напевно, зареєстрована абсолютна більшість виборчих фондів. Не виключено, що решта 130 банків, незважаючи на свій незначний розмір, обслуговують вагому частину бюджету інших партій та кандидатів. До завершення виборів обсяг витрат з фондів партій та кандидатів перевищить 1 млрд грн.
Для порівняння під час минулих президентських виборів було витрачено 1,7 млрд грн.
Найменшу ціну для партій мали місцеві вибори 2010. Місця у місцевих радах оцінили лише у 300 млн грн.
Обороти на рахунках виборчих фондів у банках з’явились в серпні разом із офіційним стартом передвиборчої кампанії. Але нерідко політична агітація почалась задовго до офіційного старту. Окремі «мажоритарники» та партії починали кампанії за рік та більше до виборів. Все ж основна частина бюджету кампанії витрачається в останні місяці до голосування. Агітувати виборця найвигідніше перед самими виборами. Офіційні витрати політсил на вибори, найбільш ймовірно, складають біля 60-70% від реальних.
Для розрахунку повної вартості виборів в країні потрібно також врахувати витрати з державного бюджету на організацію виборів. Вибори президента 2010 року коштували ЦВК 1,1 млрд грн. Таким чином загальна сума витрат на проведення основних виборів складає біля 12 дол. на одного виборця. В розвинених західних країнах витрачають біля 1-3 дол. на виборця, в той час як у країн із обмеженою свободою вартість виборів складає 5-12 доларів. Нижченаведений перелік вартості головних виборів у різних країнах, переважно у період з 2002 по 2005 рік, для США, Португалії та України надані дані виборів за 2008 – 2011 роки.
Джерело: Cost of Registration and Elections (CORE) Project
За що всі борються? Явно не за зарплату. В будь-якій країні витрати на кампанію складають лише мізерну частину майбутньої зарплатні держслужбовця. Найбільші зарплати отримують лідери Сінгапуру (2,1 млн дол. в рік) та Гонконгу (513 тис. дол. в рік). Проте навіть найкращі зарплати лідерів є ніщо порівняно із доходом топ-менеджменту великих компаній у власній країні. Базова заробітна плата Барака Обами складає 400 тис. доларів у рік. Середня зарплата керівників топ-500 компаній США складає 10 млн дол. Проте по завершенню кар’єри політики можуть розраховувати на дуже високі доходи у якості викладачів, консультантів, а також роботу у компаніях, інтереси яких лобіювали. Колишній канцлер Німеччини Герхард Шредер став керівником проекту Газпрому «Північний Потік». Уряд Казахстану найняв колишнього прем’єра Британії Тоні Блера у якості консультанта за 8 мільйонів фунтів в рік. Навіть колишній президент СРСР Михайло Горбачов рекламував американський бренд Pizza Hut. Проте самі політики нечасто фінансують свою кампанію, хоча є приклади, коли багаті бізнесмени самі керують країною. Найбагатша людина Італії Сільвіо Берлусконі довший час очолював уряд Італії. Все ж політики частіше приймають внески на проведення кампанії від бізнес-структур.
Джерело: Economist
Чому у бідніших країнах бізнес більш охоче фінансує виборчу кампанію? Відповідь тут очевидна. Проте для надійності я все ж здійснив простий економетричний аналіз. Я пройшовся по всім відомим індексам свободи, намагаючись знайти кореляцію із вартістю голосу виборця. Адже, як правило, у країн з довгою історією демократії вартість виборів є найменшою. Найкраще витрати на вибори пояснює індекс економічної свободи від Heritage Foundation. Чим вищий в країні рівень економічної свободи, тим менша вартість виборів. Також вартість виборів доволі добре пояснюють Індекси демократії від Polity Project та Індекс сприйняття корупції від Transparency International. Чим більший розвиток демократії в країні та менша корупція, тим менші витрати на вибори.
В Україні, із усіх країн, по яким вдалось знайти дані по вартості виборів, є найменша свобода ведення бізнесу. Тому найвищі витрати на одного виборця в Україні є цілком закономірні. В Україні існує жорсткий державний контроль над цінами, надзвичайно складними є дозвільні процедури для початку та ведення бізнесу. Україна у рейтингу легкості сплати податків від Світового Банку займає 181 місце із 183 країн. Результатом значного контролю над бізнесом є корупція. Для успішного ведення бізнесу підприємці змушені більш активно вкладатись у політику та лобіювати свої інтереси. Поки в країні не буде вищого рівня економічної свободи, доти уряд та політичні партії будуть витрачати значні кошти на організацію виборів.