ГлавнаяЭкономикаБизнес

Світова продовольча криза: переваги та ризики для України

У грудні ціни на харчі на світовому ринку сягнули рекордних позначок. На думку експертів, тенденція зберігатиметься і надалі, однак підстав для паніки немає. Більше того, в українського агросектору з'являється шанс зміцнити власні позиції.

Світова продовольча криза: переваги та ризики для України

Ярослав Жаліло, заввідділу економічної та соціальної стратеії Національного інституту стратегічних досліджень

Україна стає відкритою економікою і ми дедалі більше залежимо під від процесів, що відбуваються у світі. Прикладом цього є криза 2008-го року, коли в нас був один з найбільших у світі темпів падіння виробництва.

Сьогодні, коли ми говоримо про ризики, які виникають на аграрних ринках, то наврядчи можна піддаватися журналістським штампам – «цінові шоки, криза» - бо світовий агроринок є настільки глобальною та диверсифікованою мережею, що адаптивність його достатньо висока. Але слід готуватися до того, що в світі відбуватиметься зростання вартості продовольства, що викликане двома простими чинниками – попит і пропозиція.

З одного боку, враховуючи зокрема складні природні умови, пропозиція стає нестабільною, а попит зростає. Бо ми бачимо зростання рівня якості життя, в тому числі і попит на продукти в багатьох країнах, в тому числі і в країнах, які були вельми бідними. Мабуть цим мусимо пояснювати зростання цін минулого року, рекордні ціни в грудні. Наступного року, очевидно, матимемо високу динаміку цін.

Стосовно України, то треба говорити, що будь-яка тенденція є ризиком, а з іншого боку –викликом. Україна – аграрна країна, яка активно присутня на світовому продовольчому ринку, а тому за ефективної внутрішньої політики ми можемо отримати позитиви від зростання цін у світ.

Серед можливих ризиків, по-перше, це зростання внутрішніх цін. По-друге, ми можемо банально не скористатися цим зростанням. В такому разі опинимося в ситуації, коли хтось скористається потенціалом, але всі вершки не підуть в національний агросектор.Третій ризик – повторення ситуації в металургійному секторі періоду буму цін намет продукцію, коли відбувалося екстенсивне зростання експорту цього виду продукції без системного вдосконалення технічної бази металургійного виробництва.

Тому коли криза 2008 року спричинила різке падіння обсягів попиту і експорту, українській економіці було завдано шоковий удар.

Щоб зростання цін не вдарило по агросектору, ми маємо говорити про цілеспрямовану реакцію на ці зростання.

Анатолій Розгон, директор департаменту розвитку аграрного ринку МінАПК та продовольства

Ситуація на зовнішніх ринках матиме вплив на розвиток АПК України в 2011 році. Погоджуюся зі своїм колегою, що головне сьогодні - не «перегріти» цю тему, не перебільшити, оскільки шкоди буде більше, ніж користі.

За оцінками багатьох експертів у світі зріє продовольча криза. Вона відображається в тому, що значно зростають ціни на с/г продукцію. Почався цей процес не сьогодні, а у вересні місяці, про що міністр АПК інформував уряд. Уряд все знав. Ви пам’ятаєте дискусію навколо квотування експорту зерна. Внаслідок того, що тоді ціни в світі зросли до $300 за тону, в Україні теж намітилася ця тенденція. Завдяки введенню обмежень, ціни в Україні залишились стабільні – $200-220 за т., в той час як у світі $270-290, а перед Новим роком навіть був стрибок на $10-20. Зараз, у січні, традиційно йде стабілізація цін, бо ринок не досить активний.

Квотування було першим кроком. Крок був складний. Уряд вагався, але інших механізмів немає. Проте зараз маємо стабільні ціни на хлібобулочні вироби. Ми прогнозуємо, враховуючи резерви уряду (Аграрний фонд, Держрезерв), інтервенції, в тому числі борошном, і в найближчу перспективу ціни на хлібобулочні вироби, соціальні сорти хлібу, будуть стабільні. Причин для зростання немає.

Ще минулого року ми проаналізували перспективні баланси 2011 року, бо розуміємо, що коли наш агросектор є залежним від експорту, має велику залежність від зовнішніх ринків, то чинники, які формують ціни на зовнішніх ринках, впливають на ціни внутрішні. Йдеться про зернову групу, технічні культури.

На 2011-й рік головним завданням МінАПК є забезпечення виробництва продукції у необхідних обсягах, які б задовольняли потреби ринку та експортні можливості держави, а також формування резервів в повному обсязі, які сьогодні є зобов’язаннями держави згідно із законодавством. Плануємо, що буде сформовано резерв продовольчого зерна у обсязі мінімум 20% від споживання на внутрішньому ринку, резерв сухого молока, цукру, масла вершкового і гречки. Крім того, будуть інтервенційні заходи на ринку соняшнику з тим, щоб цього року не було спекуляцій на ринку олії. Це перший і головний захід.

А Агрофонд з лютого готовий до здійснення форвардних закупівель. Цим заходом ми хочемо зробити дві функції – дати аванс, проінвестувати виробника перед комплексом весняно-польових робіт і по сьогоднішніх цінах купити врожай 2011 року. Ми досягаємо дві мети і, не дивлячись на ціни в майбутньому, ми зафіксуємо ціни по сьогоднішніх цінах. Це буде додатковий стабілізуючий фактор.

Інвестиційний клімат буде досить сприятливим для АПК. Всі будуть розуміти, що попит на продовольство в світі зростатиме, кліматичні чинники будуть несприятливі, кількість населення зростатиме. За даними ФАО, єдині країні, які ще можуть наростити виробництво – це Росія, Україна та Казахстан.

Україна - це країна номер один у світі, яка може вдвічі збільшити виробництво продовольства за короткий проміжок часу за наявності певного обсягу інвестицій. Цим користаються наші компанії, які виходять на міжнародні фінансові ринки, вони знаходять там підтримку, інвестиції.

Володимир Лапа, президент Українського клубу аграрного бізнесу

Хотів би підтримати колег з того приводу, що не потрібно нагнітати паніку. Адже якщо подивитися на ціни на світовому ринку, то вони ще далекі від рівня 2008 року. Тоді була ціна на пшеницю $450, а зараз – максимум $300, а буває і нижче. Те саме по інших культурах.

Відмінність ситуації, яка склалася в грудні 2010-го, від 2008-го року полягає в тому, що по багатьох видах продукції ціни зросли синхронно. Тому загальний індекс, який рахувався СОТ, був вищим за індекс 2008-го року.

Але дійсно проблематика цін на світовому ринку є. Всі погоджуються, що глобальний тренд цін на харчі буде позитивним. І це позитивно для українських агровиробників. Якщо говорити про довгострокові тенденції, то найбільш перспективними буде виробництво м'яса, молока, фруктів та овочів. Всі розуміють, що під час відновлення після кризи платоспроможність споживачів зростатиме, а тому відновлюватиметься баланс харчування, люди перестають економити, зростає попит.

Всі ці прогнози стосувалися середньострокової перспективи, але бачимо, що ця перспектива наближається.

Навіть, якщо говорити про ситуацію восени 2010-го року, то аналітичні агентства говорили, що пшениця, виходячи з балансової ситуації на ринку, не повинна коштувати більше $7 за бушель (бушель = 35-36 л), але ми бачили, що ціна була і $8, а зараз – $7,8 за бушель.

На світовий продовольчий ринок прийшов спекулятивний капітал, який зголоднів за надприбутками. Мінливість світових цін зростає. З точки зору аграріїв - це плюс. З точки зору модерування внутрішнього ринку – це мінус.

Хочеться сподіватися, що влада задіє інтервенційні ринкові інструменти наступного року. Бо ситуація минулого року полягала в тому, що всі ресурси аграрного виробництва були закуплені за низькими цінами. Ті самі добрива, аміачну селітру, купували по 2200-2300 грн за тону. Тепер вона коштує понад 3 тис. за тону.

Якщо ми говоримо про врожай 2011-го року і перспективи ціноутворення, то треба дати можливість аграріям заробити стільки, на скільки вони заслуговують. Незрозуміло, чому французький фермер отримує $300 за тону зерна, а наш - $200…

Хочеться сподіватися, що держава задіє ринкові інструменти, Аграрний фонд фінансуватиметься вчасно, закупівлі будуть прозорими, і всі сільгоспвиробники, які хотіли б продати по форварду зерно чи інший об’єкт державного цінового регулювання, вони матимуть таку можливість.

Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter