Днями Україна розмістила десятирічні євробонди на $1,5 млрд. (7,75%) та п’ятирічні на $0,5 млрд. (6,875%). Чому країна після згоди на фінансування від МВФ все одно змушена позичати гроші?
Перш за все, кошти МВФ ідуть не на фінансування дефіциту бюджету, а на фінансування дефіциту платіжного балансу. Те, що минулого і частково цього року надані кошти йшли в бюджет, – виняток із правил. Але цих коштів не вистачає для покриття нестачі в Уряду. Крім того, країна має повертати старі борги. Наприклад, нещодавно надані російським банком $2 млрд. Таким чином, потреба у позиках є сумою двох складових: дефіцит бюджету та повернення існуючих боргів.
Чи прийнятний рівень прибутковості був закладений Урядом?
При відкритих запозиченнях ставка прибутковості залежить не від Уряду, а від тих, хто позичає гроші. Сьогодні країна не той позичальник, якому в 2005 році Мінфін (тоді я його очолював) надав €500 млн. під 4,95% річних. Країна обтяжена боргами, не усунута причина їх наростання (великий дефіцит бюджету), зменшуються чисті (власні) валютні резерви. Ці та інші обставини визначають ціну грошей для України.
Уряд Юлії Тимошенко також позичав гроші, зараз це робить Уряд Миколи Азарова. Чи є якась різниця у їхній борговій політиці?
Можна розглядати боргову політику як окремий елемент економічної політики. Але в наших умовах не в цьому проблема. Як і попередній, так і нинішній Уряд заклали фундаментальну основу для наростання боргу – величезний дефіцит бюджету. Нинішній Уряд у перші місяці своєї роботи повів країну тупиковою дорогою попереднього – життя в борг. «Холодний душ» відмови МВФ надати кошти для такої дороги змусив Уряд зробити певні кроки, щоб зійти з хибного шляху. Бюджет поточного року був переглянутий, а його дефіцит зменшено. Проблема дефіциту не знята з порядку денного, але крок до її вирішення зроблено. Подальші дії, хоча вони й непрості, продемонструють готовність і націленість влади робити необхідні кроки.
Скільки грошей зараз винна держава Україна кредиторам?
Державний борг України станом на 1 серпня поточного року склав 362,1 млрд. грн (майже 8 тис. грн на людину). Це в 4,1 (!) рази більше, ніж було 2,5 роки назад – 88,7 млрд. грн станом на 1 січня 2008 року). Темпи зростання боргу вражають.
Чи прийнятний цей рівень боргового навантаження, коли починати хвилюватися?
Проблема не стільки у масштабах боргу, скільки у темпах його зростання. А вони – наслідок нав’язаної країні політики життя в борг. І ця політика існує й зараз. Сподіваюся, всі розуміють, що нічого доброго від такої неї чекати не можна. Хвилюватися треба було починати, коли міністр фінансів подав у відставку, оскільки Уряд, в якому він працював, відмовився жити в межах наявних коштів.
Зобов’язання України переважно короткострокові чи довгострокові, на який рік припадає найбільше боргів?
Хвилюватися слід не з причин можливих пікових боргових навантажень, а з причин, що зумовлюють наростання боргу – дефіциту бюджету. Бо за відсутності останньої обставини Уряд досить легко уникає пікових боргових навантажень. Неважко позичити гроші, коли відсутня фундаментальна причина втягування у борг – дефіцит бюджету, а тим самим зняти пікові проблеми.
Чи існує ризик технічного дефолту України у найближчі п’ять років?
Так. Ні. Обидві відповіді мають право на існування. Все залежить від дій. Хочу наголосити: загроза дефолту не є неминучою приреченістю. Не є проблемою уникнути цієї загрози. Все залежить від готовності влади вирішувати наявні болючі проблеми.
Що б ви порадили зробити уряду задля подолання «боргової ями»?
Коли ви постійно живете в борг, немає іншого способу вийти з такого ілюзорного і вкрай небезпечного життя, окрім як привести свої витрати у відповідність з доходами. Проблема дефіциту бюджету залишається проблемою № 1 в Україні.