З 60-х років Брюссель став «меккою» захисту прав і гідності людини, але всього за півстоліття до того бельгійський король Леопольд ІІ перетворив африканську колонію Конго у власну резиденцію, де активно процвітала нелюдська жорстокість і канібалізм. За час існування Вільної держави Конго населення цієї країни зменшилось вдвічі, але навіть цей факт Бельгія до сих пір не визнає як геноцид. Ця тема, яку бельгійська громадськість тактично уникає, стала основою для створення Яном Фабром двох серій робіт.
Фабр відомий тим, що в своїй творчості не визнає жодних табу і вказує на недоліки суспільства, які консервативна громадськість намагається ігнорувати або приховувати. В інтерв’ю він постійно стверджує, що в провокації є дещо прекрасне і саме провокацією він спрямовує публіку на пробудження свідомості. Він спонукає глядачів до нетривіальних роздумів пробуджені відвертими жестами художника. Напевно кожен, хто побував на виставці «Сексуальність і трансцендентність», яка відбувалась в PAC у 2010 році, запам’ятав його «Фонтан миру», де на надгробних плитах з іменами відомих персонажів лежав чоловік, з явною схожістю з автором, і кожні 10 хвилин еякулював.
Варто також згадати про успішну театральну діяльність Яна Фабра. Його постановки неодноразово шокували публіку своєю ексцентричністю і жорсткою критикою обмілівшого від споживацької ницості суспільства. Відомий спектакль «Оргія толерантності» в якому Фабр, використовуючи ідею «театру жорстокості» Антонена Арто, успішно принижує публіку з метою подальшого катарсису. Художник не шкодує глядача, обираючи жорсткі методи перевиховання, але як справжній митець схильний до естетизації візуальних об’єктів.
На даній виставці представлені роботи безперечно привабливі ззовні, а їх тематика: страждання, біль, абсурдність людського марнославства. Розкішні мозаїки, представлені в експозиції, виконані з крил «коштовних» златок, як називає їх сам автор. Крила цих жуків переливаються на світлі всіма відтінками смарагда та сапфіра, що створює приголомшливий ефект гри кольору і світла. Златки стали основним матеріалом для створення робіт не лише через їх естетичну привабливість. Художник, який постійно досліджує метаморфози та властивості живої природи, застосовує в своїх роботах жуків-скарабеїв як символ круговороту в природі і часі, чергування життя і смерті.
Фабр використовував крила жуків-скарабеїв в 2002 році, коли бельгійська королева Паола запросила художника для оформлення Дзеркальної зали в королівському палаці в Брюсселі. Можливо, співпраця з владою в певній мірі стала поштовхом для створення робіт, які безпосередньо пов’язані з історією Бельгії.
В серії «Данина Бельгійському Конго» роботи більше нагадують документацію тих трагічних подій, включаючи портрети політичних діячів і зображення логотипів компаній, які підтримували дії короля Леопольда ІІ. Розіп’ятий конголієць, зображений на одній з мозаїк, мало чим відрізняється від героїв босхового пекла. Цей триптих є продовженням теми інсталяції «Мені довелося розібрати частину стелі в Королівському палаці, бо з неї щось росло», де на мозаїці, скопійованої зі стелі Дзеркального палацу ниць лежало тіло чорношкірого чоловіка зі слідами ударів батога. Жорстокі покарання були основною ідейною складовою побудови державності в Бельгійському Конго. Найпоширенішим були навіть не побої, а відсікання кінцівок – безрукі дітлахи біля шкільної дошки також зафіксовані на мозаїках. Гротескне поєднання просвітництва і винищення.
Друга серія є символічним втіленням насилля та жорстокості, які супроводжують злочини загарбників проти конголійців. Для особливої виразності образів Фабр запозичив сюжети з відомої роботи Ієронімуса Босха «Сад земних насолод». Цей художник є одним з найяскравіших представників Північного Відродження, та завжди слугував джерелом натхнення для самого Яна Фабра.
Як і в роботі Босха, Ян Фабр виражає головний задум через безліч деталей. Так само і він створює повноцінну картину подій у Бельгійському Конго, об’єднавши різноманітні елементи образів і історичних персонажів. Загальна серія мозаїк також включає дрібні скульптури та декоровані тими ж златками опудала птахів, які наповнені символічним змістом. Опудала - порочні людські вади, про що говорять самі назви, наприклад «Пиха породжується тлінністю».
Відомий як епатажний провокатор, Ян Фабр перш за все є дослідником. Звернувшись до історичної теми, він знаходить в анналах приклади найвищих проявів жорстокості і через таку призму продовжує вивчати глибини людської суті. Адже в історії ми часто помічаємо певну циклічність і те, що було характерно для властолюбців сто років назад, не відрізняється від дій деяких сучасних провладних діячів. Непомірна тяга до роскоші і збагачення, безцеремонне захоплення територій – те, що ми на власні очі спостерігаємо безпосередньо в Україні.
Виставка проходить на 4-ому поверсі PinchukArtCentre до 27-го квітня.