Чому?
Наративи хочуть свої нав'язувати. Їм зазвичай допомагають такі собі анонімні автори звідси, а то з сусідньої Білорусі. Один такий зняв документальний фільм, як мій рідний Миколаїв вмирає разом з радянським суднобудуванням. Ну й "крутнули" хто треба. Тепер бабці по всім робочим слободам українських містечок знають "ніби" за українських часів ми втратили цілу галузь. Якщо придивитись до фактажу Канфера - туфта. Тут я надам посилання на чудовий текст з аналізом та інфографікою, який зробив миколаївський підприємець, та ще недавно викладач, кандидат наук Дмитро Удовицький. Миколаївські верфі навіть без військового суднобудування в часи незалежності мали більшу виробничу програму. До тих пір, поки не з'явились російські ніби-інвестори. Ну а тепер на 6-му році війни з РФ, після анексії Криму білоруський документаліст робить заказушний фільм, який стверджує, що українська влада не спроможна налагодити суднобудування. А вітчизняні недолугі автори - розганяють по всім місцевим ресурсам цю "отруту". Використовуються й різні молодіжні телеграм-канали. Молоді люди знову не будуть вступати до кораблебудівного університету, а поїдуть на склади в Польщу. Міські конструкторські бюро, які працюють на європейських замовників до речі спроможні оплачувати працю європейськими зарплатами....
А коли українські журналісти зможуть отримувати зарплати співмірні з європейськими?
Мабуть, ще не всі зрозуміли: поки будуть працювати за лекалами з Москви - бездумно транслювати чужі наративи, нічого не зміниться (кардинально)!
"Вклад" медіа-менеджерів у НЕстворення суверенного рекламного ринку також значний. Кожна людина з мандатом чи при посаді зараз мають утримувати та використовувати 2-3 медіа канали. Телебаченню вже важкувато, перемінили тренд на більш дешеві в утриманні та телеграм-канали, зокрема. Їх зараз на любий смак від гумористичних, до пранк, та треш...
А багато зустрічали каналів з науковою інформацією? За статистикою в Україні багато людей має цей фах. Щось досліджують, пишуть наукові роботи, якісь гроші отримують...
Наукова конференція про яку я згадував, професор В.Іванов проводив вже 7-й рік. Багато доповідей було про медіаграмотність, та практичну медіа-гігієну. Але, чому в ужиток ці знання "не заходять"?
Хто має формувати порядок денний суверенної журналістики?
У міністерства інформаційної політики в минулі роки це виходило поганенько. Ну а у Мінкультспортінформ - з новими зарплатами? Поки контент-аналіз одного любого медіа-дня свідчить, що з РФ не тільки "телеграмами" засмічують наш простір. Ніяк сусідам не хочеться облишити Україну без уваги. А вони про це говорять кожного дня. Не "ліпиться" нова імперія без України. Гігабайти завірушеного контексту щохвилини "працює" по нашому суспільству. Це легше, ніж свинцем "поливати" відважних. Але критичне мислення не так швидко поширюється ненькою як звістка про коронавірус.