Для нас це, безумовно, прямий і застережливий сигнал. Чутки про те, що Україні доведеться почекати візових рішень ЄК до оголошення результатів нідерландського референдуму 6 квітня – всього лиш намагання європейців неофіційно послатися на якийсь привід. Щоправда, представники ЄС не соромляться і прямо вказувати українській владі на реальні причини затягування у наданні безвізового режиму. Такими причинами є невідповідність окремих безвізових законів, зокрема про електронне декларування чиновників, вимогам Євросоюзу. І тут не може бути ніяких маніпуляцій, є конкретні недопрацювання з нашого боку, які треба усунути або залишатися з візами на невизначений час. Якщо раніше ЄС надавала Україні чимало переваг в якості політичного авансу, своєрідного заохочення до змін, закриваючи очі на всі недоліки у виконанні домашніх завдань, то нинішня ситуація з політичною кризою і реформами в Україні суттєво змінила тактику Європейського Союзу щодо офіційного Києва. Відтепер європейці вирішили мотивувати нас не пряником, а батогом, видавати не аванси, а вимагати передплати за рішення на нашу користь. Відокремлення ж безвізових пакетів України і Грузії є не чим іншим, як попереджувальним жестом, мовляв, візи скасовують лише тим, хто виконує вимоги. Перехитрити Європу цього разу не вийде.
Крім того, важливим стримуючим чинником для ЄС було і залишається питання безпеки. Всі розуміють, що, попри «мирний» процес, в Україні триває реальна війна, яка може загостритися в будь-яку мить. Тому перенасичена біженцями Європа буде остерігатися відкритих кордонів з Україною до тих пір, поки ситуацію на Донбасі не буде врегульовано остаточно. З іншого боку, Грузія перебуває у схожій ситуації з Південною Осетією, що не заважає Тбілісі рухатися євроінтеграційним шляхом більш вдало, ніж Україна.