Підвищення тарифів як вихід з енергокризи. З початку зрозуміло, що це навряд чи вихід. Що підтвердили експерти в той самий час. Однак, ок. Нехай це допоможе і вимушений крок – нехай. Але не про це.
Сьогодні прем’єр наголосив, що економія електроенергії тепер нам на десятиріччя. І тут – пардон, з якого переляку? При тотальній монополії на ринку економити має споживач?
Що мав би зробити “уряд здорової економіки та конкуренції” прямо зараз. Максимально швидко напрацювати варіанти рішень. Варіанти, тому що їх більше за один.
Що можуть зробити споживачі, аби стати енергонезалежними? Встановити сонячні панелі? Вітрогенератори? Теплові насоси? Які рішення швидкі, економічно та енергетично обґрунтовані для кожного регіону – це питання уряду. Як їх швидко реалізувати? Які папірці, більшість яких не мають ніякого підґрунтя окрім підтримки монополії та штучних заборон, зайві прямо зараз? І вже наступним кроком – хто буде виробляти обладнання, де його взяти і далі, далі, далі. Просто тому, що партизанськими генераторами, як взимку 22/23 року, тут не обійтись, а обстріли та руйнування Росія не закінчить. Факт.
Для прикладу. До початку Великої війни з однією компанією в Маріуполі напрацювали варіант встановлення сонячних панелей на даху звичайної панельки. Це давало не просто енергонезалежність у фінансах, а ще й дохід від зеленого тарифу. Але як дійшло до узгоджень при навіть зеленій вулиці на місцевому рівні – все вмерло. Це не лабіринт – це тупік. І цей тупік став лише гіршим на сьогодні. Саме уряд мав би показати світло в кінці тунелю. Але, ніт.
Ми будемо підвищувати тарифи. Говорити про необхідність менше їсти, економити, але не зробимо те, що дійсно потрібно. Потрібно тут і зараз. Бо завтра буде запізно.