Через два роки молоді одружилися. Завершили навчання в університетах, обидва – з червоними дипломами і рушили на Західну Україну, де оселилися і облаштовували свій побут, адже саме туди направили чоловіка після підписання контракту із прикордонниками. «А через чотири роки у нас народилася донечка, яку назвали Міланою. Артем був разом зі мною на пологах і з перших хвилин життя донечки тримав її на руках. Він був неймовірно турботливим батьком і чоловіком. Ми багато подорожували, ніколи не сиділи вдома. Чоловік багато часу проводив з Міланою. Брав її з собою на прикордонну заставу. Мілана їздила з ним на перевірку кордону у гори, Артем показував їй службових собак і вона їх дуже любила гладити і годувати. Також, любила йому допомагати мити службове авто після їх повернення з кордону. Була справжньою дитиною військового», - розповідає дружина загиблого.
Людмила каже, що бути дружиною військового – непросто. Адже це численні переїзди, облаштування і звикання до нового житла й іншими, пов’язаними з цим труднощами. Але родина Коханих щоразу з усім справлялася, знаходила нових друзів. «Ми вміли бути щасливими, де б не знаходилися. На 10-ту річницю нашого весілля, я зробила чоловікові сюрприз – влаштувала романтичну вечерю на вертолітному майданчику посеред поля. І саме тоді я встигла сказати йому найважливіші слова. Він запитав – за що мені вся ця краса, яку я бачу? – а я відповіла – Тому що ти на це заслуговуєш. А через три з половиною місяці він загинув», - хвилюючись мовить Людмила.
У березні 2014 року, прикордонний загін, у якому проходив службу Артем Коханий, був відряджений у зону АТО. «Мій чоловік був у зоні АТО двічі. Приїздив у відпустку. Він не дуже любив розповідати про побачене. Артем приїхав у відпустку дуже стомленим і засмученим. Одразу нам сказав, що поїде туди ще раз. Дуже сумував і згадував своїх побратимів, які загинули, переживав, що у них лишилися вдома маленькі дітки, у яких тепер не буде тата. Тоді ще ніхто не уявляв, що і нашу сім’ю спіткає така ж доля», - говорить дружина загиблого.
Жінка згадує, що напередодні загибелі чоловіка їй наснився страшний сон і вона навіть боялася комусь про це розповідати. А за декілька годин після загибелі, не знаходила собі місця. Відчувала тривогу. «Наша машина того дня не завелася. Я зателефонувала чоловікові, аби запитати його, що це може бути. Але слухавку підняли інші люди. Я попросила покликати Артема, а мені відповіли, що його більше немає. Так, посеред вулиці я і дізналася, що стала вдовою. Моя донька була поряд, все чула і одразу все зрозуміла. Саме Мілана і допомогла мені дійти додому», - згадує Людмила Кохана.
Артем Коханий загинув під час виконання бойового завдання у місті Курахове, що на Донеччині. Його дружина Людмила каже, що після смерті коханого, життя зупинилося. Всі плани, про які вони разом з чоловіком мріяли - розбилися мов кришталь. І лише донечка, спілкування із рідними та друзями, робота – допомогли зібратися із силами і почати жити далі. Заради доньки і світлої пам’яті коханого чоловіка.
Держава допомогла родині загиблого в АТО прикордонника Артема Коханого, Дружині Людмилі та 8-річній доньці Мілані, надавши компенсацію та житло. Мама Мілани каже, що донька має дуже прудкі ніжки і на ній взуття просто «горить». Тож просить по можливості допомогти одягом, а особливо – взуттям. Ще, для Мілани, найбільше щастя – подорожі, у них вона пізнає світ. Така любов до подорожей у дівчинки від тата. А ще, вона обожнює тварин і мріє, коли виросте, відкрити для них притулок. Давайте разом допоможемо Міланці - доньці загиблого Героя АТО Артема Коханого.
КОХАНА ЛЮДМИЛА ВОЛОДИМИРІВНА 4188373028794326 (Райффайзен банк "Аваль")