Останні «вибори» у «ДНР» та «ЛНР» відбувалися у 2018 р., коли за свідченнями російських пропагандистів «Київ нещадно бомбив Донбас». Тоді окупанти організовували масовку на дільницях для «волевиявлення», заохочували місцевих прийти туди шляхом роздачі їжі чи встановлення місць для торгівлі, а ввечері пускали салюти та проводили концерти гурту «Смысловые галлюцинации». А коли Росія цьогоріч прийшла з «порятунком», на дільницях картинка масовості вийшла поганою, а смислові галюцинації для населення подали тільки в медіа під «салюти» від HIMARS. У 2018 до псевдоголосування підходили детальніше та правдоподібніше, навіть приймали якісь виборчі «закони», «постанови», правки до так званих «конституцій». Цього разу особливо не старалися, голосування було організоване поспіхом, «на колінках». Буквально на колінках і буквально під дулами автомата змушували голосувати людей, ходячи по оселях зі зброєю та з урнами для голосування. Імітацію дільниць зробили лише в останній день, 27 вересня. Втім, як і в 2014 й 2018 роках, у медійному висвітленні особливо нічого нового не вигадали, поширюючи подібні тези про легітимність «волевиявлення», високу явку, визнання міжнародними спостерігачами, демократичність тощо.
Перед так званим «референдумом» окупаційні ЗМІ рясніли заголовками про підготовку до нього. Окупанти збирали колективи підприємств, урядових установ, закладів освіти тощо та подавали новини про те, як на різних подібних зборах люди начебто підтримували необхідність «всенародного голосування» за входження українських територій до рф. Вже ближче до початку дійства 23 вересня ЗМІ звітували про ідеальну підготовку дільниць та груп для виїзного голосування, захищені від підробки бюлетені, гарячу лінію, виплату зарплати членам комісій та інші організаційні питання. У дні «голосування» й після говорили про бездоганний рівень проведення «плебісциту» без жодних суттєвих порушень. З 23 по 27 вересня у медіа лилися потоки цифр: сотні ідеально працюючих дільниць, відсотки з високою явкою та ледь не 100% позитивних голосів за входження до РФ, безліч міжнародних спостерігачів з десятків країн тощо. Розбавляли це «нумерологічне свято демократії» лише цифри про кількість начебто обстрілів ЗСУ та людей, які від них постраждали.
Пропагандисти підкреслювали, що проведенню «референдуму» заважали лише ЗСУ. Перед 23 вересня окупаційні ЗМІ анонсували так звані провокації від українських захисників. З 23 по 27 вересня жахали місцеве населення повідомленнями про обстріли. А після 27 вже говорили про посилення атак, бо українські армійці начебто розізлилися на те, що ніби ледь не більше 100% “народу Донеччини та Луганщини” хочуть приєднання до росії. Щоб підкреслити високий рівень організації дійства, ЗМІ повідомляли про браве попередження теракту на дільниці в Маріуполі, де затримали дівчину з вибуховим пристроєм. В той же час «референдум» окупанти подавали як перспективу порятунку від подібних начебто обстрілів ЗСУ. Один з ватажків «ЛНР», який називає себе міністром закордонних справ, Владислав Дейнего, заявив, що Захід не дозволяє Україні стріляти по території РФ, тому після спроби анексії Луганщини ці обстріли припиняться. З часом буде видно, чи перестане рф обстрілювати окуповані нею території і спробує це продати місцевому населенню як «порятунок від звірств ЗСУ» в результаті «референдуму».
ЗМІ «ЛНР» цитують так званого спостерігача з Франції, який каже: «референдум є найкращим рішенням конфлікту в Донбасі». В цій цитаті є доля правди, адже «конфлікт в Донбасі» існує лише в уяві російської пропаганди. Раніше під її впливом ще могли на повному серйозі за кордоном та навіть в Україні вестися дискусії на тему внутрішньоукраїнського громадянського конфлікту і ознак державності «ДНР» та «ЛНР». Імітацією плебісциту РФ зриває з себе маску миротворця у «громадянській війні», відкрито демонструючи, що ніякого конфлікту на Донбасі немає, а є лише зухвала російська спроба анексії українських територій. Вже згаданий Владислав Дейнего заявив своїм медіа, що країни, які визнали суверенітет «ДНР» та «ЛНР», з розумінням поставляться до їхнього входження до РФ.
Отже, російська пропаганда вісім років створювала міф про самовизначення «народів» «ДНР» та «ЛНР», до кінця не придумавши, у чому між ними різниця і для чого створили дві окремі «держави». У 2022 році нарешті визнала їх та домоглася цього ж від кількох маргінальних країн, але «референдуми» остаточно викрили абсурдність імітації державності «республік», яка була лише підготовкою до реалізації давнього плану Кремля – анексії цих територій.