Тема миротворчої операції для врегулювання конфлікту на Донбасі вже встигла пройти кілька стадій. Від перших ідей України і традиційно-кадебешного «тролінгу» Кремля - до цілком оформлених концепцій презентованих на Мюнхенській безпековій конференції і… знову фірмового тролінгу з боку російських дипломатів.
Але менше з тим. Потреба проведення миротворчої операції на Донбасі для врегулювання російсько-українського конфлікту визнається зараз більшістю зовнішньополітичних гравців. Я би навіть сказав, що необхідність введення миротворчого контингенту на Донбас зараз називається шляхом до врегулювання на Донбасі частіше, ніж «необхідність безумовного виконання» пріснопам`ятних Мінських домовленостей. Це, безумовно, позитивний момент.
Негативним аспектом є те, що поки що генезис миротворчої місії на Донбасі знаходиться навіть не на початковому етапі. Якщо бути до кінця чесним, поки що не існує жодної впевненості, що така місія можлива навіть теоретично. І все це через те, що головна дійова особа конфлікту, яка його задумала, розпочала, окупувала територію суверенної України, вбила більше десяти тисяч людей, вщент зруйнувала економіку Донбасу і зараз підтримує конфлікт на необхідному рівні інтенсивності – не визнає себе стороною конфлікту.
Мова, звісно, про Росію. Країну-агресора та окупанта. Правда, росіяни зараз взагалі уникають визнавати будь-що. Навіть те, що вони росіяни. Путінська гра «іхтамнєт» захопила російську свідомість і стає частиною національного менталітету. На олімпіаді не було російської збірної – за нагороди змагалися хлопці й дівчата з «OAR». В Сирії гинуть не російські військові – то було просто «гарматне м`ясо» з «приватних військових компаній». В російське посольство в Аргентині кокаїн підкинули американці. І у вибори в США Кремль не втручався. І «Боїнг»MH-17, звісно, збивали не росіяни.
Ці кострубаті спроби вайлуватих росіян з «загадковою душею» обдурити весь світ були б смішні, якби не стосувалися масових вбивств та тисяч і тисяч зруйнованих життів по всьому світу. Очевидно, що та «мотузка», який «скільки не витися», вже закінчується. Кільце довкола кремлівських розумників змикається. І головним їхнім мотивом зараз є уникнення відповідальності за свої злочини.
До чого тут миротворча місія на Донбасі? Справа в тому, що Путін і тут може спробувати реалізувати чергову «багатоходовочку».
На днях спеціальний представник США з питань України Курт Волкер знову пояснював суть американської позиції щодо миротворчої місії на Донбасі. «Ми запропонували, щоб миротворчі сили під мандатом ООН увійшли та замінили російські сили та сепаратистські формування, створивши протягом певного часу безпечний простір, де можна було би провести місцеві вибори, де могла би бути запроваджена амністія і де був би наданий особливий статус», – заявив дипломат. Після завершення цього процесу, згідно з Мінськими домовленостями, окупована територія Донбасу могла би бути повернена в Україну, зазначив Волкер. За його словами, поки що в процесі реалізації цієї концепції немає жодного прогресу через позицію Кремля, який зайнятий зараз головним завданням – так званими «виборами» Путіна.
Начебто все зрозуміло: США та Україна пропонує, Росія відмовляється. Тобто, нам треба далі намагатися вмовляти Кремль, щоб той погодився на сценарій, описаний вище Куртом Волкером. Однак, насправді, в цій логічній конструкції є критична вада.
Давайте уявимо, що Москва погоджується на введення миротворчої місії на окупований Донбас. Навіть у найжорсткішому для неї варіанті – по всій окупованій території та на російсько-українському кордоні. Далі, починається той процес, про який говорить Волкер – миротворці «заміняють російські сили та сепаратистські формування» на Донбасі і створюють «безпечний простір». Далі – поступове відновлення українського суверенітету та територіальної цілісності, вибори і повернення до мирного життя.
Ок, на перший погляд виключно позитивний розвиток подій. Однак, є один нюанс. А що буде з тими любителями «багатоходовочєк»? З тими людьми, які, власне, всю цю кроваву баню на Донбасі влаштували? Підуть за грати? Чи знову будуть розказувати, що «Путін всіх переграв»?
У зв`язку з цим, мене особисто цікавить кілька деталей:
- Чи визнається Росія за сценарієм проведення миротворчої місії, яку озвучив Волкер, країною-агресором та окупантом?
- Кого ми вважаємо в цих умовах сторонами конфлікту?
- Чи визнаємо ми за такого сценарію, що був факт зовнішньої агресії з боку Росії чи все ж таки ми погоджуємося на кремлівську версію «внутрішнього конфлікту» та «громадянської війни» в Україні?
- Чи буде відповідати Росія за злочини, які накоїла в Україні внаслідок своєї агресії та окупації України?
- Якщо Росія не є відповідальною за смерті та руйнування на Донбасі і якщо Путін та його оточення не підуть до міжнародного суду, то хто конкретно буде відповідати за всі злочини скоєні на окупованих територіях?
- Хто заплатить мільярди доларів за підприємства Донбасу, інфраструктуру, майно людей тощо, які були знищенні в результаті російської агресії? Це запитання не риторичне – після встановлення миру на Донбасі, жертви конфлікту будуть масово подавати позови до суду щодо відшкодування завданої матеріальної та нематеріальної шкоди.
Насправді, на всі ці запитання є відповіді у вже чинному Законі про деокупацію. І про відповідальність за руйнування, в тому числі: «Відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, покладається на Російську Федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права», - говориться в Законі.
Однак, чи знає про це Волкер та інші наші міжнародні партнери? Чи готові вони дотиснути Кремль і довести справу до кінця: тобто, примусити Росію відповісти за свої злочини? Ілюзій тут бути не повинно – у кожного свої завдання і мотиви. І врегулювання конфлікту на Донбасі, в тому числі, й за рахунок українських інтересів – цілком прийнятний варіант для Заходу.
А ось для України притягнення Росії до відповідальності повинно стати однією з головних цілей в процесі повернення окупованих територій. В іншому випадку, миротворча місія на Донбасі може призвести до рокових для України наслідків.