Починаємо з Індії, де в штаті Керала вперше введено в дію так званий «жирний податок», яким обкладаються гамбургери, піца, пончики і тако, що подаються у фірмових ресторанах.
Представники місцевого нещодавно обраного комуністичного уряду кажуть, що податок у розмірі 14,5% створений для того, щоб люди були більш свідомими під час вибору продуктів харчування, і в результаті покликаний приборкати ожиріння.
"Це більше профілактичний захід, адже харчові звички в штаті Керала різко змінюються. Люди їдять багато нездорової їжі і відмовляються від традиційних продуктів харчування", говорить міністр фінансів Томас Ісаак.
Але, по-перше, в Індії він торкнеться у першу чергу заможних громадян, а не масового споживача. По-друге, традиційна індійська їжа (так само, як і українська, до речі) містить чимало жирів та вуглеводів, тобто також створює загрозу ожиріння. Тому цей податок, як і усі подібні податки в світі, більше схожий на спробу зайвий раз залізти до кишені бізнесу та споживача під прикриттям «благих намірів», ніж на справжню турботу про людей.
Цікаво, що Данія, яка ввела податок на жирну їжу в 2011 році, була змушена його скасувати вже в 2013, коли виявилося, що споживачі просто почали більше їздити у сусідні країни та купувати улюблені товари там.
Далі, переносимося до Ізраїлю, який навпаки, знижує податки, намагаючись щільніше прив’язати високотехнологічні транснаціональні корпорації до себе.
Як повідомляють місцеві ЗМІ, міністр фінансів Ізраїлю Моше Калон наразі працює над планом скорочення податків для великих і середніх технологічних компаній, які працюють в Ізраїлі.
Відповідно до плану, компанії, які мають річний дохід у розмірі понад 10 мільярдів шекелів ($ 2,6 млрд.) будуть платити корпоративний податок у розмірі всього 6 відсотків (у порівнянні зі ставкою 9%-16%, які вони платять сьогодні), плюс податок на дивіденди в розмірі 4%.
Для компаній середнього розміру, з доходами нижче 10 мільярдів шекелів на рік, корпоративний податок знизиться до 12%, а податок на дивіденди також складе 4%, сказав чиновник.
У Мінфіні відзначають, що дана ініціатива є частиною зусиль, які мають переконати глобальні і місцеві компанії у тому, щоб реєструвати свою інтелектуальну власність в Ізраїлі.
Справа в тому, що сьогодні міжнародні компанії платять податки за місцем реєстрації інтелектуальної власності на свої технології, і, як правило, це країни з нижчими податковими ставками.
На цьому Ізраїль не планує зупинятися. У міністерстві фінансів ведуть інтенсивні дискусії з приводу державного бюджету на наступний рік. При цьому розглядаються різні варіанти пришвидшення економічного зростання, які включають в себе зниження податків і для ширшого кола платників. Йдеться, у першу чергу, про зниження податків для працівників, зарплата яких не перевищує 13 тисяч шекелів.
Пропозиції знизити податки лунають на тлі даних про різке збільшення податкових надходжень до державної скарбниці. У зв'язку з цією тенденцією, в Мінфіні вже вирішили відмовитися від планованого підвищення податків у 2017 році, і це на додачу до проведеного у вересні 2015 року зниження ПДВ на 1% і відмови від додаткових акцизів на пиво і міцний алкоголь.
Торкаючись алкогольного акцизу, переносимось до Естонії, де підвищення акцизів призвело до зниження надходжень до держбюджету на 15-20 млн. євро.
Як і у випадку з податком на продукцію з великим вмістом жиру в Данії, естонські поціновувачі алкоголю уникають податків: просто їдуть закордон та закуповуються там. Масштаби вражають: кожна п’ята пляшка, спожита в першому півріччі 2016 року в Естонії, була придбана у Латвії.
Прикордонна торгівля алкоголем з кожним місяцем стає все більш серйозною податкової проблемою. Як повідомляють естонські ЗМІ, в деяких прикордонних містах довелося навіть закрити магазини, що орієнтуються на продаж алкоголю. Тим часом, продажі в прикордонних магазинах Латвії щомісяця подвоюються, кажуть в Союзі виробників та імпортерів алкоголю Естонії.
В організації відкидають припущення уряду про те, що скорочення купівлі алкоголю в офіційно призначених для цього місцях свідчить про різке зниження його споживання, адже споживачі просто вміють рахувати і «голосують гаманцем».