Територія, по якій планується будівництво мосту разом з шляхопроводом, проходить і перебуває у приватній власності та колективному використанні садівничими товариствами, зайнята зеленими багаторічними насадженнями та відповідними садовими будинками. Ця територія з 1957 року використана для організації відпочинку громадян. Відповідно до чинних статутів садівничих товариств, прийнятих у відповідності до законодавства, основною метою при використанні садівничим товариством наданих земель є організація колективного саду, створення умов для культурного проведення вільного часу членів товариства та їх сімей, зміцнення здоров’я. Використання вільного часу з метою його культурного проведення та зміцнення здоров’я є відпочинком в контексті визначень “Земельного кодексу України” з урахуванням законодавства в цілому. Садівничі товариства використовують, надані їм у безстрокове користування землі, для організації відпочинку. Згідно п.6 статті 35, статей 50 та 51 “Земельного кодексу України” ці землі належить до земель рекреаційного призначення.
Діяльність з планування на землях рекреаційного призначення є невід’ємною частиною діяльності з будівництва зазначеного мосту(шляхопроводу) на цій території і, відповідно, може перешкоджати використанню рекреаційної території за призначенням. Згідно частини 3 статті 52 “Земельного кодексу України” на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. Планування будівництва мосту(шляхопроводу) спричиняє ліквідацію садових будинків. Більше того будівництво мосту(шляхопроводу), завдяки негативному впливу на здоров’я людини та природний стан рекреаційних земель зруйнує більшу частину рекреаційної території у сенсі її рекреаційного значення. Відповідно, зруйнується значення об'єктів стаціонарної рекреації. Таким чином, планування будівництва мосту(шляхопроводу) спричиняє руйнацію об'єктів стаціонарної рекреації. Садові будинки є “іншими об'єктами стаціонарної рекреації” згідно Земельного кодексу України. Згідно статті 2 закону ”Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах”, заборонено ліквідацію та руйнування об'єктів стаціонарної рекреації, визначених Земельним кодексом України на ділянках зайнятих зеленими зонами та зеленими насадженнями.
Відповідно до статті 4 закону ”Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах” органи місцевого самоврядування при прийнятті рішень про розроблення містобудівної документації та її затвердженні повинні передбачати збереження площ земельних ділянок рекреаційного призначення.
Згідно статті 17 закону “Про регулювання містобудівної діяльності” Генеральний план населеного пункту має розроблятися та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Внесення до Генерального плану мосту від проспекту Науки у напрямку Осокорків не узгоджується з такими головними напрямами містобудівної діяльності, а саме: захист життєвого та природного середовища від шкідливого впливу техногенних і соціально-побутових факторів; забезпеченню високих і фахових архітектурно-планувальних, функціональних і конструктивних якостей об'єктів містобудування.
Враховуючи зазначене пропонуємо включення до генерального плану міста Києва тунелю (як це прередбачено для о. Жуків!!!) від проспекту Науки у напрямку Осокорків до оз. Мартишів або тунелю від вулиці Промислової до вулиці Колекторної, яка проходить через вільні землі. Пропозиція не обмежує можливості, будь яких осіб чи установ, щодо виконання обов’язків зі створення транспортної інфраструктури запланованих до будівництва районів. Прийняття пропозиції призведе до узгодження генерального плану з вимогами законодавства України і є передбаченим законом засобом доведення змісту відповідних законних інтересів до замовника генерального плану, подана у відповідності з законодавством, містить законні вимоги і підлягає врахуванню згідно статті 5 закону “Про основи містобудування”.