ГлавнаяБлогиБлог Івана Варченка

Кому потрібні публічні визнання Росії агресором?

На диво серед моїх знайомих є достатньо скептиків, які заявляють, що піднімати питання про визнання РФ агресором не потрібно, навіть шкідливо. "Навіщо організовувати шоу, яке тільки деморалізовує народ?" - питають вони. "Сієте паніку! Хіба не зрозуміло, що на Харківщині ради голосуватимуть проти таких заяв? У депутатів бізнес в РФ, родичі, вони всі колишні та сучасні регіонали"... І т.ін. і т.п.

Фото: EPA/UPG

Пояснюю. Такі голосування дозволяють виконувати дві важливі функції: мобілізації та "інвентаризації" людських ресурсів.

Стосовно мобілізуючої функції. Акції народного виявлення є класичним, хрестоматійним прийомом формування колективної позиції. Цей елемент ідеологічної роботи використовувався у більшості сучасних воєн, як загарбницьких, так і визвольних. Прикладом загарбницької є обробка громадян у фашистській Німеччині та сучасній Росії. Продукт такої обробки, зомбі, здатен виправдати все, що завгодно: необхідність розширення життєвого простору, захист "руського міра", агресію щодо інших країн, захоплення їх територій, окупацію, вбивства, війну... Ці істоти точно знають, як зробити щасливими інші народи, тому нахрапом несуть своє "щастя" на кінчиках штиків та крилах "градів".

Інша справа - визволяти свою землю від загарбника. Сумніви у тому, що під час ворожої агресії потрібно захищати Батьківщину виникають або у ворогів, або у безнадійних ідіотів. Колективні установки та цінності, які формуються у процесі волевиявлення: "Ми за Україну! Позиція Росії ворожа щодо України. Нас багато, за нами правда і справедливість! Країну потрібно захищати. Ми переможемо!" і т.д. є важливими мобілізуючими чинниками.

Щодо другої функції. Подібні "шоу" стають своєрідною "інвентаризацією" ресурсів. В умовах війни є необхідність проводити такі волевиявлення серед колективів усіх підприємств, організацій, та установ. Особливо півдня та сходу України. Ворог має знати, що українці не чекатимуть на нього з хлібом-сіллю. А нам таке голосування дозволяє розуміти на кого можна сподіватися, на кого - ні, і хто готується стріляти в спину.

Депутатські корпуси за логікою мали б демонструвати, крім професійних якостей, ще й зразки свідомості та патріотизму, першими давати правильні повідомлення для суспільства. На практиці це не завжди так. Але позиція кожного депутата є сигналом для виборця. Здорове суспільство просто не допускає зрадників до влади. Хворе лікується, маргіналізуючи прояви непатріотизму та їх носіїв. Ті суспільства, які не лікуються, помирають.

Що ж стосується бізнесу, ділових контактів тощо. Тут все менше ілюзій. Очевидно, що російські найманці та терористи, конфіскуючи та реквізовуючи майно, не зважають ані на колишні заслуги, ані на ступінь відданості. Грабують і правих і лівих. Прикладів у Криму та в окупованому Донбасі більше, ніж достатньо. І це сигнали, які ділова еліта відчуває.

P.S. Щодо голосування на сесії 05 березня, коли Харківська облрада не визнала Росію агресором.

Особисто я цей результат оцінюю позитивно. Нагадаю, його підтримали 63 депутата. До цього ніколи за подібні "патріотичні" питання не було більше 20 голосів. Для рішення не вистачило лише 6 голосів, і це, при тому, будемо відверті, що кілька депутатів, які гарантовано голосували б "за", з різних причин, були відсутні.

Питання буде переголосовано на найближчій сесії. Харківська облрада не буде ховатися за фальшивою дипломатією і назве речі своїми іменами: злочинця-злочинцем, а агресора-агресором.

Іван Варченко Іван Варченко , Радник міністра внутрішніх справ
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter