Як бачимо, захоплення озброєними людьми будівель на сході України з вимогами ухвалення рішення про федералізацію або проведення референдуму цілком підпадає під російське визначення тероризму.
В наукових коментарях до закону «Про протидію тероризму» росіяни визначають, що тероризм як кримінальне явище – це протиправні, кримінально карані діяння, вчинені з метою порушення громадської безпеки в тому числі і для здійснення впливу на прийняття рішень органами влади, а також погроза вчинення зазначених дій з такою метою.
В Росії посягання на органи державного управління чітко визначається як тероризм. Основним методом терористичної діяльності росіяни вважають шантаж (залякування) органів влади і населення здійснюваний з метою здійснення впливу на прийняття органами влади рішень, вигідних терористам.
До терористичної діяльності російське законодавство відносить не лише вчинення терористичних актів, але й створення терористичних структур, залучення в терористичну діяльність, фінансування і інше сприяння даній діяльності, пропаганду насильницьких методів досягнення соціально-політичних цілей.
«Політичним тероризмом» росіяни вважають тактику політичної боротьби, що полягає в застосуванні (або в загрозі застосування) суб'єктами політики організованого насильства в цілях докорінної або часткової зміни конституційного ладу або економічних порядків в країні. Політичний тероризм спрямований на запобігання або прийняття будь-яких рішень, що відносяться до державного устрою (згадайте висловлювання та поведінку окремих діячів із Партії регіоні та КПУ – з погляду російського законодавства їх діяння є справжнім політичним тероризмом).
Ознайомлення із російським законодавством наводить на думку, що Кремль сповідує політику подвійних стандартів стосовно проявів тероризму на сході України. Російські ватажки пояснюють світу, що там, нібито, відбувається «громадянська війна», але, як бачимо, навіть відповідно до законів Російської Федерації на сході України ми маємо справу із «класичним» тероризмом. Через застосування російських спецпідрозділів для здійснення терористичних актів на території України, така підступність Кремля стає ще більш огидною.
Утім, вважаю, що ми можемо позичити в росіян багато корисного для визначення основних напрямів державної політики в галузі протидії тероризму, адже в Російської Федерації накопичений чималий досвід боротьби із цим явищем. Цей сумний досвід переконав росіян, що основними засобами профілактики тероризму є політичні – тобто здійснення заходів щодо нормалізації суспільно-політичної ситуації, вирішення соціальних конфліктів, зниження рівня соціально-політичної напруженості, здійснення міжнародного співробітництва в галузі протидії тероризму. Сподіваюся, саме таким шляхом буде рухатися наша держава для запобігання проявам тероризму на сході України.