До чого це я.
Є дівчина. Смілива, розумна, небайдужа і безстрашна. Звати її - Тетяна Чорновол. Вона пройшла складний шлях від журналіста до народного депутата, а тепер ще й вивчилась на артилериста. Гарно вивчилась. Тож можна бути спокійним: коли у тебе за спиною починає працювати арта, ти розумієш - враховані всі необхідні параметри, і «насипатимуть» по ворогу прицільно, швидко і розраховано корегуватимуть вогонь, знищуватимуть ворожу орду і прикриватимуть «царицю полів» піхоту (або «утюжитимуть» нечисть перед наступом наших військ).
В мене є віра в людей. Українців. Щира і справжня любов до них. Таких, як я - багато. Тих, що люблять людей, бажають їм добра і роблять справи своїм прикладом, не зважаючи на жодні перепони. Такою я знаю Таню. В ситуаціях ризику і небезпеки вона діяла гідно і, що важливо, в інтересах українців.
На Майдані, на фронті і в Верховній Раді вона по-справжньому б‘ється за інтереси людей, завжди відповідаючи на поставлені питання та подані пропозиції: «Як в конкретному вираженні це допоможе людям? Обгрунтуй». Обгрунтуєш - працюємо, ні - то ні. Все просто і зрозуміло.
У 2015-му був народжений Законопроект про піврічний контракт в ЗСУ, що дало змогу втримати в військах обстрілянних воїнів із досвідом. Саме так став реальністю Закон, згідно з яким припинилося «військове рабство» (з’явилась можливість розірвати контракт «до кінця особливого періоду»), та багато інших. Хто не знає, додам, що у 2015-2016-х роках ЗСУшні законопроекти у Верховній Раді голосувалися за залишковим принципом, на жаль.
На Закон про піврічний контракт хочу звернути вашу увагу, як на приклад. Це було влітку 2015-го. 92 ОМБр ЗСУ, в якій я мав честь служити, стояла на фронті і тримала на той час майже 90 км лінії фронту в Луганський області. В нас планувався великий відтік воїнів, бо на порозі була демобілізація 3 хвилі (мобілізації). Хлопці готові були залишитися, але не більш ніж на півроку. І так по всьому фронту. Найцінніші сини України. Тож по завданню комбрига ми почали шукати рішення, і на той час виявилося, що воно лежить в площині законодавчого закріплення (піврічний контракт).
Ретельно вивчивши ситуацію, порадившись з побратимами по всій лінії фронту і сформулювавши де-факто проблему, письмово виклавши змістовну частину, ми зв‘язалися з Тетяною Чорновол. Вона швидко приїхала до нас у Щастя на міст і між обстрілами ретельно все перепитала, занотувала, проїхалася по інших опорниках/підрозділах, перевірила справжінсть та нагайність проблеми і взялася написати/огранізовувати/лобіювати Законопроект. В цьому процесі було багато гідних людей, за що їм величезна подяка і низький уклін. За чотири місяці закон був проголосований, підписаний Президентом і вступив в дію. Так, під час найвищої потреби у військах з‘явився піврічний контракт, що допомогло зберегти в запеклі часи досвідчених воїнів, пройшовших найзапекліші бої.
Кожен приїзд Тетяни до нас був бажаним. Бо вона людина справ, а на фронті - це найважливіше. Збираючи потреби людей і війська, вона кожне питання, за яке бралася, довела до кінця. Також, як розумний волонтер, везла обладнання, тепловізори, сонячні батареї (які сама встановлювала між обстрілами), оптику і ще багато потрібного. А ще вона бігла і займала позицію, коли починався бій, навіть, з гранатометом в руках. Бо вона справжня. І це є беззаперечний факт!
Тетяна зробила в своєму житті багато значних проектів і розслідувань (можна прочитати у її блогах і на сайті chornovol.info), які, на жаль, не цікаві загалу, лише вузький цільовій аудиторії. Її досягнення «продаються у суспільство» з високих трибун першими особами держави, як власні і її це влаштовує. Тому, що головне для неї - результат!
На сьогодні Тетяна стала артилеристом і офіцером запасу ЗСУ. Це крок вперед для неї і побратимів, а також всіх, хто вважає себе небайдужим до питань безпеки і оборони України.
Маю честь, що в Україні з кожним днем більшає досвідчених армійців. Це і є справжній шлях до перемоги.
Хочу побажати Тетяні реалізації планів, досягнення цілей і доброго настрою, а всім іншим самовпевненості і власних справжніх досягнень.
Venceremos!