Все публикацииПолитика

Перейдем на русский – так значительно понятней!

«З москалями нема спільної мови»

Степан Бандера

Не виключено знамениті слова керівника українського націоналістичного руху, винесені в епіграф цієї статті, у націоналістичному середовищі тепер слід вважати ретроградним поглядом на Росію з минулого віку. Принаймні більшість націоналістичних партій старої Європи давно знаходить спільну мову з «москалями» і навзаєм отримує від них щедру підтримку.

Друзі Кремля і Олега Тягнибока

22 березня цього року в Санкт-Петербурзі пройшов так званий «Міжнародний російський консервативний форум», в якому взяли участь представники низки націоналістичних рухів і партій з країн Європи. У заході взяли участь представники 11 партій і рухів з ЄС, які вважаються найбільш одіозними націоналістичними структурами: фінська «Національна незалежність», Партія шведів, німецька НДПН, грецька «Золота зоря», болгарська «Атака», британська «Національная партія», італійська «Нова сила». Учасник з’їзду, депутат Європарламенту від Націонал-демократичної партії Німеччини Удо Фойґт, який є відомими шанувальником Гітлера, в інтерв'ю «Німецькій хвилі» заявив, що він радий тому, що з’їзд націоналістів проводиться в Росії «спокійній і миролюбній країні».

 Удо Фойґт
Фото: EPA/UPG
Удо Фойґт

Коментуючи петербурзький з’їзд, впливова польська Gazeta Wyborcza у статті «Націоналісти усіх країн об’єднуйтеся в Росії!» констатувала: Москва намагається узяти під контроль усі крайні націоналістичні партії та організації Європи, створюючи своєрідний «Націнтерн» (націоналістичний інтернаціонал) на кшталт існуючого в часи комунізму Комінтерну (комуністичного інтернаціоналу).

Gazeta Wyborcza зазначає, що націоналістично налаштована молодь з країн Європи за гроші Москви створюватиме «постійний координаційний комітет», який ставитиме собі за мету «відновлення партнерських відносин ЄС і Росії».

«Крайні націоналісти здатні до місії з демонтажу Європи, а у Кремлі вірять, що Москві простіше буде впоратися з окремими європейськими столицями, ніж з обʼєднаним фронтом ЄС», – констатує видання.

На початку червня 2015 року італійська газета La Republica повідомила, що у Відні відбулася таємна зустріч лідерів ультраправих Європи з російським олігархом Костянтином Малофєєвим, який є одним з фінансистів сепаратистів на Сході України. Темою діалогу було створення так званого «Чорного інтернаціоналу», який повинен зруйнувати Євросоюз. Серед учасників лідер «Національного фронту», Франції Марін Ле Пен, голова «Австрійської партії свободи» Хайнц-Крістіан Штрахе, лідер болгарських радикал-націоналістів Волен Сідеров, а також одіозний Олександр Дугін – російський ідеолог євразійства.

Костянтин Малофєєв
Фото: Макса Новіков/forbes.ru
Костянтин Малофєєв

Один зі стратегічних московських партнерів в ЄС – французький Національний фронт. Його керівниця Марін Ле Пен у червні минулого року здійснила десятиденний вояж до Росії, в ході якого першою з лідерів відомих європейських партій відвідала украдений в України Крим. Звичайно до офіційних контактів з Путіним вона ще не доросла, але зустрілася з його підлеглими – віце-прем’єром РФ Дмітрієм Рогозіним і навіть спікером Державної Думи Сергеєм Нарішкіним.

Минулого року у переддень виборів до Верховної Ради французька газета Libération вирішила оприлюднити розслідування щодо персон і структур, які у Франції підтримують офіційну зовнішню політику РФ і лобіюють інтереси Путіна.

На думку газети, насамперед, це крайні ліві і крайні праві, їх число постійно зростає, і всі вони, у той чи інший спосіб, захищають путінський режим, виправдовують втручання Росії у справи України, заплющуючи очі на його злочини. Проте любов керівника французького Національного фронту до російського президента межує з політичною проституцією. Адже в листопаді минулого року до ЗМІ просочилася інформація про те, що партія отримала кредит в 9 мільйонів євро від одного з російських банків.

У березні 2015 року у першому турі місцевих виборів «Національний фронт» набрав 25% голосів. Чверть французів підтримали націоналістичну партію, якій дала гроші Москва.

«Національний фронт» Франції – давній партнер партії ВО «Свобода». Стосунки між ними розпочалися ще у 2005 році, а у 2009 Олег Тягнибок та тодішній керівник «Національного фронту» Жан-Марі Ле Пен (батько Марін) підписали угоду про співпрацю.

Стосунки партій стали ще більш тісними, коли «фронт» очолила Марін Ле Пен.

Фото: obozrevatel.com

Як зазначає ВВС, до кінця 2013 року у «Свободи» і «Національного фронту», які в усіх матеріалах партії називали не інакше, як «наші побратими», ідеологічних розбіжностей не виникало. Лише з початком російської агресії, коли «Національний фронт» став на бік Росії, «Свобода» поспішила відхреститися від побратимів.

Не відстає у своїй любові до Москви ще один давній партнер «Свободи» – партія «Йоббік» – угорська парламентська праворадикальна партія.

У травні 2013 року партії Ґабор Вона також удостоївся почестей в Думі. На сайті партії його візит до Москви назвали «серйозним проривом». Однак це не зіпсувало стосунки «Йоббіка» з партією Тягнибока. Партії нібито порвали після того, як «Йоббік» вкотре висловив територіальні претензії до України.

У травні 2014 року генеральний прокурор Угорщини звинуватив депутата Європарламенту від парті «Йоббік» Бейлу Ковача в шпигунстві на користь Москви. Бейла Ковач відвідував в якості спостерігача так званий «референдум» у Криму, а також псевдовибори, організовані бойовиками на Донбасі торік.

У квітні 2014 Ковач виступив на сесії ПАРЄ, викликавши овації російської делегації. «Представник нацистської партії Угорщини, яка милозвучно зветься «Йоббік», заявив, що Крим – російський, а Закарпаття – мадярське, та зірвав оплески делегації РФ та обурені вигуки решти цивілізованих депутатів, в т.ч. угорських. Фашистарії всіх країн єднаються», – констатував присутній на сесії нардеп Володимир Ар’єв.

Зараз за підтримки угорської партії «Йоббік», у складі так званої армії ДНР, створено добровольчий батальйон «Легіон святого Іштвана». На сторінці «Легіону» у мережі «Вконтактє» написано, що вони запрошують сміливих, порядних людей допомогти Новоросії, Малоросії й Закарпаттю.

Шукають і знаходять контакти та гроші в Москві праві націоналісти з інших європейських країн.

У Болгарії ультраправа партія «Атака» та її харизматичний лідер Волен Сидеров, що також відомий антисемітськими висловлюваннями, вже не просто захоплюються Володимиром Путіним. Як випливає з оприлюднених WikiLeaks матеріалів американської дипломатичної переписки, колишній посол США в Софії Джон Байерлі стверджує наступне: «Джерела кажуть, що ксенофобська партія «Атака» отримує значні кошти з Росії».

Мітинг <<Атаки>> в Софії
Фото: nationalistbg.com
Мітинг <<Атаки>> в Софії

Крім перерахованих вище політичних сил до умовного «проросійському альянсу» в Європі за даними журналу The Economist належать:

  • партії «Сиріза» та «Золота зоря» (Греція)
  • Партія свободи (Австрія)
  • Британська національна партія та Партія незалежності Об’єднаного королівства
  • «Вперед, Італіє!» та Ліга Півночі (Італія)
  • «Фламандський інтерес» (Бельгія)
  • Партія «Істинні фіни»

Більшість цих партій донедавна були союзниками ВО «Свобода» у рамках Альянсу європейських національних рухів. Зараз же союзники «Свободи» не криючись працюють на Москву.

Ось фото з конференції 2013 року «Бачення Європи» у Стокгольмі, яку організувала Партія шведів.

Фото: realno.te.ua

Зліва направо: відповідальний за міжнародні зв’язки у «Свободі» Тарас Осауленко, далі – Ґонзало Мартін Ґарсіа, відповідальний за міжнародні відносини партії іспанської «Національна демократія», лідер італійської фашистської партії «Нова сила» Роберто Фіоре, представник «Асоціації землі та народу» (Франція) Жонатан Ле Клерк, заступник голови Націонал-демократичної партії Німеччини Удо Пастьорс, голова Датської партії Даніель Карлсен.

Ґарсіа, Фіоре, Карлсен а також організатор конференції Стефан Якобсон (лідер «Партії шведів») брали участь у згаданому вище званий «Міжнародному російському консервативному форумі», серед учасників якого, зокрема, був «міністр іноземних справ» ДНР Олександр Кофман.

Робрто Фіоре також підтримав окупацію Криму і всіляко підтримує Москву у конфлікті з Україною. У серпні 2014 року разом з соратниками по Альянсу європейських національних рухів брав участь в конференції у Ялті «Росія. Новоросія, Україна: глобальні труднощі та виклики», де категорично заперечував участь російської армії в окупації України.

Як пише відомий дослідник правих рухів Європи Антон Шеховцов, контакти між «Свободою» та Фіоре було встановлено ще 2009 року, коли Тягнибок відвідав Страсбург, щоб зустрітися із членами Європейського парламенту з ультраправих партій, таких як Австрійська партія свободи, болгарський Національний союз «Атака», «Фламандський інтерес» тощо. Ці зв’язки поглибилися у травні та червні 2013 року. 23-24 травня Осауленко та Андрій Іллєнко на запрошення Фіоре відвідали Рим, де лідери «Нової сили» та представники «Свободи» обговорили подальшу співпрацю між цими партіями. Делегати «Свободи» також побували на молодіжному таборі «Нової сили», де Іллєнко виступив із доповіддю про історію та ідеологію «Свободи» і поділився думками щодо того, як дві партії могли б об’єднати зусилля у «боротьбі проти ліберальних сил мультикультуралізму та руйнації національних традицій європейської цивілізації».

Після того, як більшість «побратимів з Європи» підтримали анексію Криму партія Тягнибока розірвала з ним стосунки.

Хоч це може бути лише хорошою міною при поганій грі. Адже ВО «Свобода» також давно перебуває в полі зору Москви. Не раз і не два ця партія свідомо чи ні давала пас російській пропаганді, допомагаючи роздувати антиукраїнську істерію або ж розколюючи українське суспільство. Достатньо згадати відомий виступ Фаріон у дитсадку.

Традиційні смолоскипні марші «Свободи» створюють картинку для російських ЗМІ уже понад десять років. Особливо, мабуть, кремлівським ляльководам сподобалася картинка зі смолоскипного маршу «українських фашистів», яка відбулася під час Революції Гідності і була використана на повну для її дискредитації на Заході.

При цьому, на російському ТБ майже немає критики «Свободи» – на тлі постійних розповідей про «криваву київську хунту» та страшний «Правий сектор». Особливо помітним це стало у ході висвітлення обшуків у свободівців, про яке з обуренням розповідали російські телеканали, демонструючи неабияке співчуття до цієї партії.

Російські друзі «Свободи»

Окрема тема, яка ще вимагає свого детального вивчення, – тісні стосунки ВО «Свобода» з російськими нацистами.

Рік тому, 4 листопада 2014 року лідер націонал-шовіністичного об’єднання «Русские» Дмітрій Дьомушкін спробував провести «Словянський марш» – в рамках всеросійської акції «Русский марш», який щороку проводять російські націоналісти. Акцію, яка мала відбутися рід гаслом «Слов’яни єдині», зірвали українські патріоти. Хоч на боці Дьомушкіна виступили ряд активістів «Свободи».

Дмитро Дьомушкін
Фото: vk.com/rusnsn
Дмитро Дьомушкін

На особі цього давнього друга «Свободи» варто зупинитися детальніше. Дмітрій Дьомушкін – лідер «Етнополітичного об’єднання «Русские». Він – частий гість в ефірі російського ТБ, де роздає актиукраїнські коментарі. На кшталт цього – http://lifenews.ru/news/147970

Ще в 2011 році Дьомушкін провів з’їзд руху «Русские» в… українських Карпатах. Чому там?

«Ми зустрічалися з керівниками партії «Свобода». Зустрічі пройшли в дружній обстановці. Ми зрозуміли один одного. Є проект, який ми хотіли б разом здійснити», – заявляв тоді російський наці, додавши, що у «Русских» триває дискусія – на яких принципах працювати в Україні». - Це зараз обговорюється, в тому числі і з представниками в Україні. У багатьох націоналістів є точка зору, що український народ – це частина російського народу».

Зараз Дьомушкін готує проведення чергових «Русских маршей» по усій Росії. Хоч чимало активістів його руху не зможуть узяти у ньому участь – адже вони воюють у складі терористичних угрупувань на Донбасі.

А ось ще одні друзі «Свободи» – петербурзькі нацисти на чолі з Олексієм Максимовим на прізвисько «Муха», також один з лідерів і організаторів «Русского марша». У квітні 2012 року Максимов спеціально приїжджав до Львова, щоб узяти участь у «параді вишиванок» на честь на честь річниці створення української дивізії «Галичина».

Фото: galychyna.info

Російські гості активно позували представникам ЗМІ, активно кидаючи «зіги» і демонструючи татуювання із нацистською символікою.

Фото: Надано автором

Фото: Надано автором

Максимов – відомий у Петербурзі нацист, чиїми послугами регулярно користується ФСБ.

Зокрема, спеціальні служби використали «Муху», коли навесні 2015 в місті Петербурзі розгорівся скандал з т.зв. «фабрикою тролів» у Петербурзі, звідки велися інформаційні атаки на Україну. Працівниця «фабрики тролів» Людмила Савчук подала в суд за невиплату зарплати, оприлюднивши при цьому чимало подробиць про своїх роботодавців.

Справою Людмили зацікавилися зарубіжні ЗМІ. До Петербурга до Людмили спеціально прилетів відомий американський журналіст Адріан Чен. «Чекісти» вирішили зробити журналістові підставу. Йому зателефонувала дівчина, яка відрекомендувалася співробітницею «фабрики тролів» і напросилася на інтерв'ю. Але висунула вимогу, що з нею на зустріч прийде її брат. Братом виявився «Муха».

Фото: riafan.ru

Максимов майже всю зустріч промовчав. Але їх зняли прихованою камерою і розмістили фото в ЗМІ з такими коментарями:

Один з поплічників «Мухи» мешканець Санкт-Петербурга Борис на псевдо «Горный цветок». Активний учасник бойових дій на Донбасі проти України, воював в ДРГ «Русич», яка входила до складу ГБР «Бетмен» (командир Бєднов – ліквідований російськими спецслужбами у січні 2015 року). Борис брав безпосередню участь у розстрілі колони батальйону «Айдар» під Щастям. Під час розстрілу колони бійців «Айдару» бойовики ДРГ «Русич» «відзначилися» жорстокими тортурами по відношенню до українських військовополонених і поранених.

Емблеми ГБР «Бетмен», у лавах ДРГ «Русич» воював Борис.

***

Усе сказане вище зовсім не означає, що рядові свободівці знають про сумнівних друзів свого керівництва. Інформацію про співпрацю з Москвою традиційно називають провокацією і самі лідери партії. Для публічних виступів вони цитують напам’ять слова Степана Бандери про москалів, але, коли їх чуєш, пригадується старий анекдот про одного сучасного націоналістичного діяча, який проводив збори справжніх українських націоналістів:

– Панове, серед нас москалі є?

– Немає, пане Провіднику!

– А серед нас може жиди є?!

– Давно вже немає, пане Провіднику!

– Ну тогда перейдем на русский – так значительно понятней!