І як результат, вони їдуть з країни, або банально, раніше часу, втрачають свою вроду та молодість. Як ви вже здогадалися, мова йде про рейтинг відомого міжнародного туристичного журналу Travelers Digest, що цього року визнав киянок найкрасивішими у світі. Логічно, що, таким чином, ми здобули перемогу і над Москвою (6), і Нью-Йорком (3) і над Монреалем (10). Я переконаний, що таке саме перше місце заслуговують усі українські жінки, вони щодня прикрашають наше життя своїми посмішками, вродою, розумом та освіченістю. Тож Україна – країна найщасливіших чоловіків, а чи є вона країною щасливих втішених жінок?
Так, є і інші рейтинги, документи. У 2011 році ПАРЄ схвалило резолюцію щодо стану прав жінок в Україні. Її підписали десятки країн Європи але, увага, не українська сторона. Напевне, наші представники вважають що із цією справою у нас повний порядок.
Історія цієї резолюції бере початок від висловлювання Миколи Азарова у 2010 році, про те, що «реформи – це не жіноча справа». Як наслідок, депутатка від Німеччини Віола Крамон-Таубадель і ініціювала таке грунтовне обговорення.
Занепокоєння у Європи викликали ряд чинників, пов’язаних з дотриманням гендерної рівності. Особливу увагу у резолюції присвячено практичній відсутності жінок у органах державної влади. Це характерно як для уряду з парламентом, так і для регіонів. Напевне, масштаби аморальності української політики неспівставні з принципами та поглядами нормальної людини, тим більше – жінки.
Ще гостро стоїть питання насильства у сім’ї. Влада грається з його обговоренням, проте рішучих кроків, аби подолати ці проблеми не робить. В цілому, ця ситуація ускладнюється соціально-економічними чинниками, а отже ця суспільна хвороба прогресуватиме й надалі.
Чому не можна зволікати із відповіддю на такі виклики? Це масштабна і глибока моральна катастрофа суспільства, за нею послідують інші прояви – в цілому порушення прав людини, ігнорування засад, на яких власне і будується Рада Європи - коли людина та її життя є головною цінністю. Неможливо жити у державі, де ставлення до жінки як до рівноправного учасника суспільних відносин викривлене, де ця негативна моральна трансформація стає або вже стала частиною національної культури і засадами у вихованні наступного покоління українців.
Вирішення цих питань стане нашим квитком у Європу. Змінивши ці бачення Україна відчувати себе набагато комфортніше у діалозі з своїми партнерами по союзу, це очевидний шлях до порозуміння. Для цього необхідно почати не тисячі локальних дискусій по усій країні, а одну - проте серйозну, зробити висновки та трансформувати їх у цільові програми й законодавство. Цей зріз проблем вже потребує справжнього культу уваги та першочерговості. Громадянське суспільство має стати локомотивом цих перетворень