Сьогодні, зрештою, відбувається очищення історії від того бруду, який за цей період нашарувався у вигляді псевдоісторичних вчень, книг, історій, міфів, фільмів тощо, яких наплодили на догоду кремлівським ханам-царям, генсекам та президентам догодливі прислужники.
Однак навіть попри беззастережні факти правди і об’єктивності, що виринають зараз із вікового небуття, нинішня Московія не бажає поступатися цинічно приватизованою, а радше анексованою історією. Ось, наприклад, декілька років тому у Санкт-Петербурзі відбулась міжнародна наукова конференція "Початки Руського світу". Вона була присвячена 1150-річчю походу русів (!) на Константинополь. Це подавалось як переддень міжнародного дипломатичного визнання держави Русь - попередниці Росії.
Але ідея проведення конференції полягала в іншому — відштохнувшись від дати походу київського князя Аскольда на Константинополь, встановити нове державне свято — День Стародавньої Русі. Саме на цю пропозицію кремлівських посіпак зголосилися учасники заходу, доручивши оргкомітету "направити звернення до керівників держав Росії, України і Білорусі, а також до Міжпарламентської асамблеї країн-учасниць СНД з пропозицією оголосити 25 червня всенародним державним святом - Днем Стародавньої Русі, оскільки цей день по праву є днем державності російського, українського та білоруського народів".
Таких випадків довільного, але обов’язково прокремлівського трактування історії, можна нарахувати безліч. Остання на сьогодні «визначна ініціатива» путінських істориків — встановлення пам’ятника хрестителю Русі князю Володимиру у Москві, на Боровицькій площі. Монтаж бронзової скульптури вже розпочали і на початку листопада плануєтьс урочисте відкриття. За задумом авторів, фігура князя сягатиме 24 метра і буде більшою за аналогічний пам’ятник у Києві (20,4 м).
За історичним рейдерством Кремля, яке сягає віків, нині відчувається не лише відчайдушне бажання втримати державну облуду в центрі міжнародної уваги, а й значно більше — відновити єдиний центр управління нашою (пострадянською, зокрема) дійсністю. Це, своєю чергою, дасть можливість на такій базі створити єдиний пульт управління глобальним майбутнім. За новітніх технологій (у креативно-технологічних форматах глобального гібридного тероризму) маніпулятивного впливу на свідомість пересічних громадян (особливо враховуючи живучість радянських ідеологічних шаблонів в головах заначної частини людей старшого віку в РФ та Україні), не так вже й важко повернути дійсність у нове, технологічне за формою, але середньовічне за змістом мракобісся.
Те, яким чином такі технології працюють, ми бачимо за результатами соціологічних опитувань громадян РФ. А як вони можуть реалізовуватися — на сході України і в Криму. Не буду вдаватися в детальний аналіз, скажу лише про ефективність підміни сутності поняття «правда». У версії путінських технологів це звучить так - все неправда, є лише версія про правду, і ми знаємо цю версію краще за інших. За умов динамічного технологічного різноформатного розповсюдження заданих тем і тез «попадання» в цільову аудиторію є абсолютно реальною задачею, з якою путінці справляються на даному етапі досить ефективно. І вже не тільки в масштабах України, СНД чи ЄС, а це відчутно вже і в США та загалом у глобалізованому світі.
Тут варто додати, що в операціях інформаційно-контентного домінування та духовно-психологічного протиборства, які проводять спеціалісти російських спецслужб, достатньо велика роль відводиться питанням віри, особливо боротьби за її витоки. І тоді стає абсолютно зрозумілою мотивація і мета встановлення пам’ятника київському князю Володимиру на Відьомській горі татарського улуса Москва Заліської землі. В боротьбі за свідомість і серця симпатиків нової глобальної імперії путінці віддають належне емоційно-міфологізованому аспекту людського сприйняття минулого, дійсності і світових перспектив. Але на відміну від позитивно-творчих емоцій та мотивацій, які обов’язково мають бути присутніми в будь-якому середовищі життя і які є відправною точкою для креативно-творчого позитивного розвитку індивіда і громади, в кремлівсько-сурковському варіанті емоції мають тотально негативне забарвлення амплітуди страхів, непевностей, принижень заради примітивізованого тваринного виживання і служать засобом уярмлення душі і тіла пересічної особи, громади, округів, автономно-федеральних утворень в путінській РФ.
Боротися з сучасними технологіями та стратегіями кремлівського глобального гібридного тероризму, який часто і примітивізовано подають як агресивну пропаганду, засобами контрпропаганди є шляхом у глухий кут і заявкою на тотальну поразку. На жаль, це не завжди розуміють навіть високі посадові особи, відповідальні за пул функціональних сфер інформаційної безпеки країни. Перемогти публічний негатив будь-якого масштабу можна лише публічним позитивом постійного продукування. Але не штучного (чи рекламно-піарного), що було властиво радянському періоду і що залишається на озброєнні путінців, а природного позитиву правди, який є результатом реалізації творчих можливостей громад і громадян та приносить їм задоволення від життя і усвідомлення власних перспектив і гідностей сьгоднішнього життя в Майданній Україні.
Щодо історичного рейдерства як складової глобального гібридного тероризму, яке Кремль використовує для збереження своєї псевдоісторичної та криваво-імперської величі, то нашою відповіддю має бути правда і лише правда при обов’язковій тотальній публічності. Сильнішої зброї у світі не придумають.