Ескіз костюма мага до опери С. Прокоф’єва "Любов до трьох апельсинів", 1926.
На учнівських виставках він виставляє переважно пейзажні етюди, також у той час Хвостенко-Хвостов зробив серію жанрових замальовок із циркового та театрального побуту. Але головним в той період були… карикатури для московського гумористичного журналу «Будильник», з яким художник співпрацював у 1916-1917 роках. У 1919 році Хвостенко переїхав у Київ, потім у Харків, де поринув у вир пропагандистських замовлень. У Харкові він офював «Окна УкрРОСТА»,агітпоїзди, радянські свята, співпрацював із газетами і журналами, малював плакати – «Геть пана з України!», «Обирайте до Рад бідноту та середняків, гоніть в шию куркулів!», «Хай живе жінка-пролетарка – будівниця нового життя!», паралельно працював в театрі. З 1921 року очолив театральну кафедру Харківського художнього інституту. Перша значна театральна робота Хвостенка-Хвостова в Харкові - вистава за п’єсою Маяковського «Містерія Буфф!» у Героїчному театрі, виконана в героїко-сатиричному дусі з революційним пафосом. Він працював у кількох театрах, а коли в 1925 році в Харкові створили театр опери та балету, пішов працювати туди в штат і трудився понад 20 років. Разом із Вадимом Меллером, Анатолієм Петрицьким був реформатором української сценографії, приніс на театральну сцену авангардні експерименти/
Ескіз декорацій до опери "Валькірія", 1929, папір, гуаш
Борис Косарєв писав про нього: «Він знав безліч сценічних прийомів і з великим хистом ними користувався. Пригадую, в одному спектаклі особливо вдало з погляду просторового вирішення намалював він ліс, крізь який виднілися небо та хмара. Все сприймалося жваво, рухливо, переконливо до ілюзорності. І що ж? Задник, виявилося, був не цільним, а прорізним, і в прорізах містилися «язики» з деталями дальшого плану. Прийом, що його колись винайшов Роллер, у Хвостенка-Хвостова зажив новим життям. Яскравим спогадом живуть у моїй пам’яті: конструктивне оформлення «Тома Сойєра» у Дитячому театрі Харкова (зелене з помаранчевим драпування з китицями, опущене на станок-декорацію); панно у спектаклі «Хобо» із зображенням фотографій хмарочосів, намальоване на гранях станків кубічної форми. Ці декорації рухалися, відкривалися, перекривалися…
Пам’ятаю також оригінальний радіус у «Наталці Полтавці» (режисер І. Мар’яненко) — артистично намальоване листя верби… У декораційному мистецтві Хвостенко-Хвостов був, як то кажуть, царем і богом. Олександр Веніамінович мислив категоріями сцени як режисер. «Розумієш, старий,- казав він,- на сцені треба будувати майданчики. Без них режисеру ніде буде мізансценувати».
Ескіз декорацій до опери "Валькірія", 1929, папір, гуаш
Хвостенко-Хвостов схилявся до «об’ємного, конструктивного дизайну, чогось, що перетворювало художній простір», а костюми і декорації до непоставленої опери "Любов до трьох апельсинів» були найближчими до абстрактного мистецтва. Макет оформления постановки «Запорожець за Дунаєм» експонувався в радянському павільойні Міжнародної виставки 1937 року в Парижі і був відзначений срібною медаллю.
Ескіз костюма вартового до опери С.Прокоф’єва "Любов до трьох апельсинів", 1926. Папір, змішана техніка.
З 1946 по 1952 Хвостенко-Хвостов був головних художником Київського державного театру опери і балету.