Адже стіна була аж ніяк не тільки в Берліні, вона проходила по всьому периметру радянських кордонів і кордонів так званого соціалістичного табору - тобто країн, в яких комуністичний окупант змінив нацистського після Другої світової війни. На момент прориву через стіну вже була проголошена горбачовська перебудова, йшли демократичні процеси в Польщі, Угорщині та Чехословаччині, залишалося буквально кілька днів до повстання в Румунії. Чому ж саме стіна?
А тому що стіна ніколи не була кордоном, вона була швом на тілі, післяопераційною раною, яка роз'єднала велике місто. Вона нагадувала про те, що ще не так давно демаркаційна лінія між окупаційними секторами в Берліні була можливістю самого простого проходу - так, не проїзду, а саме проходу - між Заходом і Сходом, між добром і злом. Вона була точним доказом штучності всього, створеного більшовиками після перевороту жовтня 1917 року та перемоги войовничої охлократії в Громадянській війні.
Тому що захід і схід Берліна залишалися різними світами навіть і після об'єднання ФРН і НДР. Тому що люди завжди бігли зі сходу на захід, а з заходу на схід можна було просто приїхати без проблем. Тому що в Західному Берліні не відбувалося політичних процесів, які радянська адміністрація імітувала на сході Німеччини - тут не було «об'єднання» комуністів і соціал-демократів в єдину партію, тут була справжня політична боротьба, тут, зрештою, було справжнє життя, від якої «оберігала» жителів НДР стіна.
Саме тому її руйнування стало наочним символом закінчення авторитаризму на сході Європи, прологом не лише до об'єднання Німеччини, а й демократизації всього континенту, і до краху Радянського Союзу - найбільшому після загибелі Рейху досягненню людства у ХХ столітті. І якби у Радянського Союзу була б могила, на неї цілком можна було б покласти надгробний камінь з Берлінської стіни.
Але навіть наявність цього каменю ще не була б доказом того, що і за 30 років стіни, начебто зруйнованої раз і назавжди, більше не існує. Тому що найстрашніша стіна - вона не на карті Берліну, а в душах людей. У чому дійсно досягли успіху комуністи - так це в розбещенні душ. Причому таких успіхів, що досі неясно, чи існує протиотрута і скільки років нам чекати, щоб за зримою стіною впала б і незрима.
При цьому зрозуміло, що як рішення про будівництво стіни було продиктовано не зацікавленістю східного Берліна, а кремлівською необхідністю, так і з незримою стіною - чим ближче до епіцентру зла, тим ситуація катастрофічніша. Політичні настрої мешканців нових земель ФРН і взагалі їхні уявлення про життя значно відрізняються від настроїв жителів Заходу - це наочно продемонстрували хоча б останні вибори в Тюрінгії, але не тільки в ній.
Звільнена від комунізму центральна Європа з точки зору поваги до демократичних процедур і якості політичних сил теж не зрівняється з західною - і найнебезпечніше, що останнім часом політичні процеси на заході Європи стали дивно нагадувати те, що відбувається в центрі і навіть на сході континенту.
Але найважливіше - так це те, що переоцінки того, що відбувалося в ХХ столітті не відбулося в Росії і тому країна, солдати якої 1945 року принесли народам Європи не тільки свободу від нацизму, а й нове поневолення, перетворилася на справжнісінький заповідник архаїчного тупого зла, яке навіть не усвідомлює ані своєї дрімучості і відсталості, ані нерідко навіть своєї зловмисності. А країни, жителі яких - як у випадку з Україною - були і об'єктами більшовицької окупації та репресій, і співучасниками агресії імперії проти сусідніх народів - так і застигли в припадку політичної шизофренії і ось уже три десятиліття розриваються між бажанням приєднатися до цивілізованого світу і прагненням залишитися за стіною.
У берлінців, які в ту саму велику ніч рушили на захід, була зрозуміла, добре помітна можливість проходу, якою вони скористалися. Людині, а тим більше країні, які знаходяться в пошуку такої можливості у власній душі, не так просто перейти через свій «чек-пойнт Чарлі», навіть якщо він знаходиться на відстані витягнутої руки. І до остаточного краху Берлінської стіни в головах багатьох українців, а вже тим більше росіян пройде ще не одне покоління.
Лупайте сю скалу!