Цього сезону збірні України з хокею різних вікових категорій порадували українських уболівальників результативною грою. Зокрема, молодіжна збірна (U-20) вийшла до фіналу Чемпіонату світу, де прикро поступилася Словенії (3:5). Доросла команда натомість перемогла на світовій першості та піднялася в дивізіон 1А. Підвищилася у класі й жіноча команда, вигравши ЧС (IIIA). Далі на національну збірну України очікує кваліфікаційний турнір на Олімпійські ігри, пізніше – змагання за вихід до елітного дивізіону.
Паралельно завершився чемпіонат України з хокею, у якому брали участь 6 команд. Перемогу святкував київський «Сокіл». Український хокей продовжує розвиватися, попри те, що Росія знищує льодові арени, зокрема в Одесі, Дніпрі та Харкові.
Президент Федерації хокею України Георгій Зубко в розмові LB.ua підбив підсумки сезону та окреслив плани на майбутнє, а також розповів, із чим пов’язане покращення виступів збірних, де знайти гроші для розвитку хокею, як поліпшити ситуацію з інфраструктурою, вирощувати нове покоління спортсменів і які шанси у Росії повернутися до світового хокею.
Збірна України чудово виступила на чемпіонаті світу, підвищившись у класі. Як ви оцінюєте виступ нашої команди? Наскільки очікуваним був цей результат?
Настав час перемагати. Те, над чим ми працювали ці роки, дає результат, а минулий сезон – це пряме цьому підтвердження. За всіма показниками, цей сезон є одним з найкращих за останні 10-15 років. Символічно, що все це відбувається під час повномасштабної війни. Хокей не можна зупинити, хоч які виклики перед ним постають. Результати сьогодні – це лише початок. Деталізуючи, зауважу, що цього сезону національна збірна України з хокею здобула дві вагомі перемоги. Перша стосується виходу до олімпійської передкваліфікації, а друга – підвищення у класі. До того ж ми маємо молоду команду, яка знаходиться на підйомі. Сьогоднішні результати – це далеко не її пік.
Розкажіть, над чим конкретно ви працювали протягом трьох років на посаді?
Питання пріоритетів. Перш за все, мова про національні збірні команди. Я наголосив на важливості розвитку збірних, коли балотувався на посаду. Система українського хокею безпосередньо в Україні та за кордоном базується на дитячо-юнацьких школах. Найголовніша перемога для мене, хоч вони посіли другу сходинку, – це виступ збірної України U-18. Ще три роки тому уявити, що ми засмутимося від поразки Німеччині в овертаймі, було складно. Зараз же молодь дає бій провідним хокейним збірним світу: обігрує Данію, Австрію. Крім того, вона перестала боятися іменитих суперників. Другий виклик стосувався національного чемпіонату, який досі відбувається в умовах війни. Третій аспект роботи стосувався впровадження переможної культури, використання західних моделей, методик роботи. Ми рішуче відходимо від усіх радянських методів підготовки спортсменів. Водночас були зміни - у роботі Федерації вибудувана нова вертикаль. Відомий український хокеїст Олександр Годинюк призначений на посаду віцепрезидента Федерації, який безпосередньо відповідає за національні збірні. Ця людина має колосальний досвід у цьому спорті. Його команда «Вегас Голден Найтс» минулого сезону стала переможцем Кубку Стенлі. Він там працює агентом і поєднує роботу. Ми відстежуємо наших хокеїстів за кордоном, допомагаємо багатьом з працевлаштуванням. Я також безпосередньо з ними спілкуюся. Водночас ми працюємо над жіночим хокеєм. Вихід жіночої команди до другого результату – це, зокрема, результат поновлення жіночого чемпіонату, зборів за кордоном тощо. У комплексі все це забезпечило сьогоднішній результат.
Успіхи збірної U-18 найважливіші, тому що ці хлопці будуть кістяком національної команди?
По-перше, вони мали найскладніших конкурентів. Ми грали з Німеччиною, Данією, Австрією, Угорщиною – це ті країни, дорослі збірні яких грають в елітному дивізіоні. Ми перевірили себе у середовищі кращих хокейних країн. З’ясувалося, що ми можемо бути конкурентними, можемо перемагати. Результат, який хлопці здобули, дає надію на те, що у майбутньому національна збірна України буде в елітному дивізіоні. Усі ми – мрійники, але у цьому питанні слід керуватися прагматичним підходом. Виступ хлопців породжує відчуття майбутніх перемог.
Що змінилося у збірній Україні з приходом нового головного тренера Дмитра Христича?
Перш за все, результат. Команда під керівництвом Дмитра Христича не програла на сьогодні жодної офіційної зустрічі. Він – найвідоміший український хокеїст, тому є прикладом для багатьох спортсменів. У нього сформований потужний тренерський штаб, зокрема, Олег Шафаренко, який є головним тренером київського «Сокола«. Він виконує велику частину роботи у команді. Також варто відзначити тренера воротарів Ігоря Карпенка. Він постійно декларував свій намір долучитися до команд рівня збірної. Загалом тренерський штаб – це складна експериментальна конструкція, адже він формувався специфічно. Зазвичай головний тренер самотужки збирає свій штаб, але ми вирішили вчинити інакше і помістили Христича у дискомфортне середовище. Федерація за результатами експертної ради сама обирала тренерів, визначала їх напрям роботи, а потім затвердили штаб. До речі, до нього вперше за багато років долучили іноземного спеціаліста. Мова про Ніколаса Філана, канадського тренера. Велика частина аналітичної роботи, аналізу суперника лягає на нього. Хочу подякувати усім тренерам, які попри запропоновану модель погодилися працювати. Це працює, тому що кожен з них – це професіонал, який хоче перемагати та ставить спільні цілі вище за персональні амбіції. Звісно, не обійшлося без притирання, без здорових дискусій, але це частина процесу. Національна збірна України виграла на ЧС і зробила це досить легко, на перший погляд, адже готувалася до змагань протягом року. Команда пройшла велику кількість зборів, перевіряла сили з якісними спаринг-партнерами та провела потужну селекцію. На правду, на цей турнір ми їздили забирати своє.
Хто входив до експертної групи?
Мова про людей, які працюють в системі федерації у широкому розумінні. Це робітники спортивного комітету, експерти, яких ми додатково залучаємо. У нарадах брали участь Гопшенко, Ладигін, Годинюк, Кириченко, Буткевич. Це люди з галузі, які працюють в українському хокеї, і, що важливо, люди, які працюють за кордоном, зокрема, в США і Канаді. У них сформована західна культура розуміння гри, а без цього ніяк.
Що ви маєте на увазі, коли кажете про притирання тренерського штабу під час роботи?
Перш за все, це стосується складу команди. Нарешті ми відійшли від цієї ганебної ситуації, коли говорили, що у нас не відбір, а набір до збірної України. Дехто з тренерів є прихильником тотального омолодження складу, тому вони обговорюють кожного хокеїста окремо. Серед молоді хочу відзначити Дахновського, який якісно дебютував у складі збірної. Крім того, варто згадати Волкова, який хоч і не потрапив до основного складу, але має всі шанси зробити це в майбутньому, якщо продовжить прогресувати. Принципових розбіжностей не було. Тренерський штаб працює злагоджено. Це було моєю основною вимогою у роботі. Кожен має свою зону відповідальності, визначену заздалегідь.
Як розвивається історія з Вадимом Шахрайчуком, колишнім головним тренером збірної України? До нього були претензії з боку Служби безпеки України на рахунок наявності російського паспорта? Що вам відомо про це зараз? Яка його роль у сьогоднішніх перемогах національної команди?
Російське громадянство точно не входить до нашої компетенції. Я б дуже хотів, щоб ця сторінка була перегорнутою. Наскільки мені відомо, додаткових обставин, які могли б розвинути цю історію, не виявлено. Зараз він знаходиться у Києві. Після зміни тренерського штабу збірної він присвячує свій час клубній роботі. Минулого сезону він очолював «Київ Кепіталз».
Чи коректно говорити, що однією з причин звільнення Шахрайчука стала історія з російським паспортом?
Ні. Звільнення Шахрайчука – це комплексне рішення, яке витікало з ряду обставин. Він відпрацював три роки й не виконав завдання вийти з групи. Розумію, що були обставини, зокрема ковід і повномасштабне вторгнення, але здалося, що настав час змін. За згодою сторін ми розійшлися на нормальній ноті. Це показує культуру нашого спорту. З таких ситуацій потрібно виходити цивілізовано. Ми прожили у скандальній атмосфері протягом багатьох років, а це породжує деструктив.
Влітку національна збірна України візьме участь у кваліфікаційному турнірі, за підсумками якого одна з п’яти команд отримає ліцензію на Олімпійські ігри. Нам протистоятиме Франція, Словенія і Латвія. Чи є у нас шанс зачепитися за олімпійську ліцензію?
Ми тверезо оцінюємо свій рівень гри. Це буде надскладний турнір, у якому нас вважають андердогами. Просто так ми очки не віддаватимемо. Якщо вони сильніші, то повинні будуть довести це на льоду. Легко їм не буде, а ми гратимемо на перемогу у кожному матчі. Якщо зірки зійдуться так, що нам вдасться взяти ліцензію, то хокей стане черговим приводом для гордості усієї України.
Запитання зі списку Ерудит: у хокей грають влітку?
Твердження про те, що хокей – це гра для зимових країн, є застарілим. Льодові арени працюють влітку, там є штучний лід і технології, які дозволяють грати за температури 20-30+. Основна проблема літнього періоду полягає у тому, що хокеїсти втрачають кондиції протягом цього часу. У цей період спортсмен проходить випробування роботи над собою. Через це хокеїсти по-різному виходять з літньої відпустки. Якщо він не приділяв увагу тренуванням, то це буде одразу видно.
Як федерація працює над тим, щоб хокеїсти підтримували форму влітку?
З кожним спортсменом у нас є стабільна комунікація. Ми даємо рекомендації на рахунок того, як готувати себе до сезону.
Окрім олімпійської кваліфікації, збірна України також зіграє на турнірі з підвищення у класі. Які шанси у нас на цих змаганнях?
Важливо працювати над своєю грою. Можу запевнити японців, з якими ми неодноразово зустрічалися, що легко з нами не буде. Занадто зухвало буде говорити, що нас влаштує тільки вихід до еліти. Нам потрібно закріпитися у цій групі. Востаннє ми виходили до дивізіону 1А сім років тому і понизилися в класі після першого ж сезону. На цьому турнірі не буде прохідних матчів. Нам потрібно не допустити вильоту, закріпившись всередині групи. У нас є стратегія на 5 років, відповідно до якої у фінальній частині ми повинні вийти в еліту. Для цього у нас є всі передумови. Ми точно конкурентні на папері, залишилося довести це на льоду.
Хто з гравців збірної України може зацікавити команди з кращих ліг світу?
Суперзапитання! Українці скучили за своїми представниками в потужних чемпіонатах світу. Ігор Мережко переїхав до Чехії та гратиме в Екстралізі – це одна з кращих ліг. Данило Трахт грає у Фінляндії та долучається до першої команди. Крім нього, багато хлопців на рівні U-20 грає у Фінляндії, Швеції, Чехії, Швейцарії, Канаді та США. Ми маємо плеяду гравців, які зараз грають у кращих лігах світу на молодіжному рівні й мають усі можливості заграти там на дорослому рівні. На сьогодні я впевнений, що у кращих лігах повинні бути Пересунько, Деніскін, Чолач та інші провідні гравці збірної.
Повернемося до українських клубів. Зараз у чемпіонаті України 6 команд. Скільки буде у наступному сезоні?
У другому воєнному сезоні зіграли 6 команд. Ми уже готуємося до наступного розіграшу змагань. Новим директором національного чемпіонату Favbet ліги призначено Сергія Бабинця, відомого хокеїста та досвідченого спортивного менеджера. На початку червня ми відкриваємо подання заявок на участь у наступному сезоні. Крім того, ми проведемо Кубок України перед стартом ліги. Не менше шести команд будуть. Важливо, щоб вони були конкурентними. Хочеться, щоб команди мали свою історію і функціонували протягом багатьох років, а не були короткотривалим явищем. Чемпіонат точно гратимуть у Палаці спорту у Києві, в Одесі та арені в Кременчуці. Сподіваюся, що протягом сезону вболівальники будуть присутні на матчах. Ведемо перемовини щодо трансляції з Суспільним, Мегого та Сетантою. Попит на хокей є, тому ми зацікавлені у співпраці. Крім того, першого липня ми оголосимо пул наших спонсорів.
Наскільки фінансово стабільними є ці 6 клубів ліги?
Складно говорити про довгострокову стабільність сьогодні, бо всім складно. Хокейне ком’юніті розуміє, що багато сил і коштів держави, меценатів йде на допомогу фронту. Стабільність клубів – це збалансована модель, де функціонування залежить не від однієї людини, а від пула спонсорів. Нам дійсно цього не вистачає. Навіть ті команди, які виглядають більш впевнено, не є потенційно стабільними у проміжку 5 найближчих років. Залучення партнерів, спонсорів у цьому питанні є надважливою складовою функціонування.
Що зараз з хокейним клубом «Донбас»?
«Донбас» і всі його сателіти перестали існувати після початку повномасштабного вторгнення і більше не з’являлися на хокейній мапі країни. Усі спортсмени повернулися до національного чемпіонату, тому з них зняли санкції. Під час війни взагалі було складно розпочати чемпіонат. Дякую таким клубам, як «Калуш«, який дав можливість багатьом хокеїстам не завершити кар’єру.
Який бюджет зараз у Федерації хокею України?
Це вкрай болюча тема. Нам справді не вистачає коштів. Частину витрат нам покриває Міністерство молоді та спорту, з підготовкою збірних допомагає Міжнародна федерація хокею, є спонсори, але цього не вистачає. Фактично ми живемо за рахунок приватних коштів небайдужих людей, які хоч і виснажилися в умовах війни, але не полишають нас. Сьогодні вкладання коштів в український хокей – це меценатство.
Чи будуть в клубах ліги легіонери?
У регламентних нормах вказано, що клуби можуть залучати до п’яти легіонерів. Національний чемпіонат – це місце для розвитку українського спортсмена. Так, як було раніше (15 легіонерів), більше не буде. В минулому сезоні ми бачили легіонерів з деяких країн, але ці випадки були поодинокими через повномасштабне вторгнення.
Зараз обов’язки міністра виконує Матвій Бідний. Чи розмовляли ви з ним на рахунок роботи?
Ми знаходимося у робочій комунікації. Зокрема, ми готуємося до ігор чемпіонату в Палаці спорту. Цей об’єкт знаходиться у відомстві міністра. Міністерство також допомагає у міжнародній комунікації з партнерами, тому, підсумовуючи, дякую за продуктивні робочі стосунки.
Упродовж повномасштабної війни Росія методично нищить льодові арени України. Хокейна ліга проходила на чотирьох ковзанках. Як розвивати хокей за такої «тенденції»?
Льоду нам не вистачало й раніше. Ситуація зараз близька до критичної, адже більшість льоду було на сході України. Нам не вистачає інфраструктури саме на західній частині країни. Львів, місто-мільйонник, у якого немає своєї арени… Якщо ми будемо щось розбудовувати, то саме у тому регіоні. Не вирішеною залишилася проблема з релокацією арен. Лід залишився у Краматорську, але нам його не віддають. В арену в Дружківці влучила ракета, але там така ж ситуація. Це відвертий саботаж.
Як відбувається процес релокації льодових арен?
Можна забрати все начиння, окрім самої конструкції. Мова про холодогенерацію, кондиціонування, борти, крісла. Можна перемістити це все до безпечного регіону, зробити мінімальні вкладення у каркас і використовувати лід за призначенням. Ми маємо готові арени, які знаходяться в зоні бойових дій, але нам їх не віддають. Ми вже перестали стукати, адже це не має сенсу. Вони знаходяться у власності муніципалітету. Очільник Краматорська, наприклад, взагалі не йде назустріч у цьому питанні. Ми розмовляли з ним, з його заступниками, але нам відмовили. Хоча ми навіть пропонували їм самостійно визначити, в який регіон перевезти арену, щоб це працювало. Ні мер Дружківки, ні мер Краматорська не реагують на наші пропозиції. Причини мені невідомі. Щобільше, з Дружківки ми вивезли-таки частину арени, але місцева влада не дозволила нам її запустити в іншому місті. Нам написали листа з вимогою повернути начиння і ми повернули. Нам справді не вистачає льоду, а він стоїть без діла у прифронтовій зоні.
Відсутність інфраструктури впливає також на розвиток дитячо-юнацького хокею. Як виховувати нове покоління за таких умов? Як не втратити потенційних хокеїстів?
Наше завдання полягає у тому, щоб змінити модель підготовки дітей. Ми повинні працювати на якість, а не на кількість. Так працює Фінляндія, Латвія. У них немає такої кількості населення, але вони працюють за результативною технологією виховання дітей. Ми навчаємо тренерів, щоб акцент був на персоналізовану підготовку кадрів. У кожній дитині ми повинні розвинути максимум його можливостей.
Ще одне питання, яке виникло під час війни, стосується мобілізації. Чи є бронювання в хокеїстів, персоналу хокейних клубів?
Спеціального рішення по хокейних клубах чекати не варто, адже, ми розуміємо, - триває війна. Зараз чекаємо деталей економічного бронювання. Держава визначить, яким воно буде. Станом на сьогодні ми ще не заброньовані, але певні клуби уже проходять шлях відповідності критеріїв для цього. Ми рухаємося законним способом і сподіваємося, що держава дозволить забронювати критично важливих працівників, збірників тощо.
Історія з білоруськими та російськими легіонерами в українській лізі завершена після початку повномасштабного вторгнення?
Абсолютно. У нас є заборона на їхню участь у національному чемпіонаті. На щастя, такі обмеження також діють у багатьох європейських чемпіонатах. Дякую за солідарність у такому рішенні. Росіян і білорусів немає у більшості чемпіонатів Європи.
На вашу думку, наскільки єдиною хокейна спільнота залишилася у питанні недопуску до змагань збірних Росії та Білорусі, з огляду на нейтральний статус окремих атлетів країн-агресорок на літній Олімпіаді?
Звісно, вони хочуть повернутися у світовий хокей і роблять для цього багато. Перш за все, намагаються використовувати тиск як інструмент. Позиція світової спільноти, зокрема і наша, є незмінною: тероризм не може бути системою цивілізованого світу. Рішення про дискваліфікацію Росії та Білорусі не послаблені у жодній країні. Їх хокей ізольований, а ізоляція не веде до розвитку. Я маю на увазі не тільки про хокей.
Наостанок хочу привітати Анатолія Брезвіна. Нашого почесного президента Федерації хокею внесено до Зали слави Міжнародної федерації хокею. Брезвін – людина, яка зробила багато для українського хокею та продовжує працювати на його благо.