Президент НОК України Сергій Бубка розповів іноземним журналістам про переживання від війни. Зокрема, повідомив, що покинув Україну під час воєнного стану 28 лютого як біженець.
"Коли це почалося, я був у Києві. Це сталося о 5-й ранку. Мені важко було повірити, що це відбувається.
Спочатку я зв'язався з президентом МОК Бахом. Я отримав відповідь о 6:30 . Я відразу побачив реакцію: за дві години була дуже сильна заява. Миттєва, швидка реакція та позиція щодо війни, про вторгнення в Україну. Наступного дня президент скликав засідання Виконавчого комітету", – цитує Бубку sport.ua.
"Він зробив перший крок. Перші санкції були вже 28 лютого. За кілька днів він знову зателефонував до Виконавчої ради. Міжнародні федерації рішуче підтримали рішення МОК.
У цей час зі мною зв'язався президент і сказав, що треба приїхати. Він попросив приїхати до Лозанни, щоб зустрітися й обговорити, як ми можемо координуватися, бо створив Фонд солідарності для підтримки українських спортсменів.
І він сказав, що я потрібен, бо без мене вони не розуміють, як нам краще керувати цією підтримкою. Для цього створено цю команду в Лозанні та Україні. Деякі члени НОК залишаються в Німеччині, деякі залишаються в Польщі як біженці", – уточнив президент Національного олімпійського комітету.
"Я виїхав з України 28 лютого як біженець. Я їхав поїздом з Києва до Львова. Уявіть, на три квадратні метри вагона було 9 дітей на верхній полиці і 9 дорослих, багаж і таке інше. Там у деяких людей не було їжі, я взяв трохи їжі з собою і ділився з ними: з дітьми та дорослими.
Ми їхали 12 годин. Після цього мені треба було ще їхати машиною до Ужгорода, щоб перетнути кордон. Я відчув себе біженцем, я був готовий, знаєте, скинути все і просто зберегти документи для перетину кордону, бо ніколи не знаєш, що може статися за хвилину", – ділиться своїми тривожними спогадами Бубка.
"Це дуже тяжко і дуже боляче. Це перша моя публічна конференція. Усю свою енергію я витратив на роботу, аби врятувати життя та врятувати український олімпійський рух. Дуже важко говорити.
Усе, що трапилося, схоже на дуже поганий сон. Те, що ми переживаємо, не передати словами.
Особисто для мене, для моєї родини це дуже тяжко. Моїй мамі 85, вона не може рухатися, вона не одна - про неї дбає мій старший брат. Він теж не може виїхати, і ви маєте зрозуміти – вони в Донецьку. Це все, що я можу сказати", – додав Бубка.