Через два роки після повномасштабного вторгнення РФ в Україну цивільне населення продовжує нестерпно страждати через нехтування Росією основними принципами гуманітарного права та зобов'язаннями в області прав людини. Про це йдеться в опублікованій у 15 березня доповіді Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідування порушень в Україні.
Комісія виявила нові докази того, що російська влада вчинила порушення міжнародного права прав людини та міжнародного гуманітарного права, а також відповідні воєнні злочини на територіях, що потрапили під її контроль в Україні.
Комісія занепокоєна постійним застосуванням вибухової зброї в цивільних районах. Численність таких атак свідчить про закономірність ігнорування російськими збройними силами можливого завдання шкоди цивільному населенню.
Комісія дійшла висновку, що бойові дії у Маріуполі та облога міста на початку повномасштабного вторгнення мали надзвичайно серйозний вплив на цивільне населення. Супутникові знімки свідчать про суцільне винищення цілих районів міста. Мешканці розповідали про нестерпні страждання, яких вони зазнали під час нещадних обстрілів та повітряних бомбардувань, що спричинили масову загибель людей, поранення та руйнування.
За словами цивільних, після того, як вони вибрались із укриттів, то побачили трупи, що лежали розкидані на вулицях та в руїнах власних будинків.
Дані отримані Комісією, свідчать про те, що в Маріуполі було пошкоджено або зруйновано принаймні 58 об’єктів медичної інфраструктури та 11 електростанцій.
В цілому, нещодавні невибіркові напади у порушення міжнародного гуманітарного права, вчинені російськими збройними силами, призвели до жертв серед цивільного населення, а також до руйнування та пошкодження цивільних об'єктів, зокрема тих, що перебувають під захистом, таких як лікарні та об’єкти культурної спадщини.
У багатьох випадках російські збройні сили не вживали можливих запобіжних заходів, щоб переконатися, що постраждалі об'єкти не є цивільними.
“Ми занепокоєні масштабами, тривалістю і тяжкістю розслідуваних Комісією порушень і злочинів, а також їхнім впливом на потерпілих та постраждалі громади”, – заявив Голова Комісії Ерік Мьосе.
Нові докази підтверджують попередні висновки Комісії про те, що практика застосування тортур до цивільних, до якої вдається російська влада в Україні та Російській Федерації, є поширеною та систематичною.
У поточній доповіді Комісія зосередила свою увагу на випадках катування українських військовополонених та описала моторошне поводження із ними в декількох місцях позбавлення волі в Російській Федерації. Свідчення потерпілих показують всю нещадність та жорстокість цього поводження, що завдавало жертвам сильного болю та страждань під час тривалого утримання під вартою. Все це здійснювалося з кричущою зневагою до людської гідності та спричинило довготривалі фізичні та психічні травми.
Один український військовослужбовець, якого представники російської влади утримували під вартою та піддавали тортурам у декількох місцях позбавлення волі, розповів про свій досвід перебування у виправній колонії у місті Донський Тульської області, де його постійно катували, в результаті чого в нього було переламано кістки, вибито зуби, а на пораненій стопі розвинулася гангрена.
“Я втратив будь-яку надію і волю до життя”, – сказав солдат, додавши, що він намагався накласти на себе руки, але злочинці почали його бити. Після звільнення з полону солдата госпіталізували 36 разів.
Розслідування виявили подальші докази незаконного переміщення дітей на підконтрольні Росії території.
У доповіді задокументовано випадки зґвалтувань та іншого сексуального насильства, вчиненого щодо жінок та дівчини за обставин, в рамках яких це також прирівнюється до катувань. У звіті також викладено подробиці випадків сексуалізованих катувань і погрози зґвалтування військовополонених-чоловіків.
Поточні висновки Комісії свідчать про необхідність проведення подальших розслідувань, зокрема з метою встановлення, чи можуть деякі з виявлених інцидентів прирівнюватися до злочинів проти людяності.
Насамкінець, Комісія наново наголошує на важливості забезпечення ідентифікації злочинців та притягнення їх до відповідальності. Притягнення винних до відповідальності має вирішальне значення, але не менш важливою є турбота про потреби потерпілих. Отже Комісія у рівній мірі наголошує на значущості інших аспектів притягнення до відповідальності, таких як встановлення істини, репарації та гарантії неповторення.
У цій доповіді наведено висновки Комісії за час її роботи у рамках другого мандату. Комісія представить свою доповідь Раді ООН з прав людини в Женеві на початку наступного тижня.