Якщо у вас колись запитували, з чим ви асоціюєте Київ, то, майже напевне ваша відповідь була: каштани і «Київський» торт. Самі асоціації теж пов'язані між собою, адже на коробці «Київського» торта - гілка каштана і два каштанчики. До речі, цього року виповнюється 175 років з моменту появи цього дерева в нашому місті.
За офіційною версією, історія каштанів у Києві почалася 1842 року - вони були висаджені в ботанічному саду за університетом. Хоча деякі джерела свідчать, що величезний каштан недалеко від старовинного монастиря в Китаївській пустині ще понад 350 років тому посадив Петро Могила. А ось згідно з міською легендою, каштани з'явилися в Києві, коли почали прокладати Бульварне шосе (сьогодні це бульвар Шевченка). На початку 40-х років 19 століття на царя Миколу I зовсім не справили враження саджанці з широкою кроною і смішним листям, які висадили уздовж цього шосе. Правитель захотів замість них високі стрункі тополі, що, на його думку, більше підходили для цієї мети. І тоді всі саджанці дерев викорчували й викинули, а кияни їх розібрали і посадили у своїх дворах. Відтоді вважається, що Київ і став містом каштанів.
У «Київського» торта, без якого повертатися з нашого міста не прийнято вже понад 60 років, теж є своя легенда. Його рецептура була розроблена на колишній фабриці ім. Карла Маркса, що сьогодні відома як ROSHEN, Миколою Петренком у 1956 році. І хоча він над нею дуже довго працював, смак, відомий нам зараз, з'явився у Київського торта лише через 10 років. І сталося це завдяки... технічним неполадкам.
Одного разу на фабриці вимкнули електрику, а білкові заміси для коржа були готові, але зберігати їх у холодильнику, як годиться за технологією, було неможливо. І через збіг абсолютно непередбачуваних обставин рецепт було змінено. І що найдивніше - повітряно-горіхові коржі безе, які простояли без охолодження, набули того самого неповторного смаку, за який ми любимо цей торт до сьогодні: тануть у роті, створюючи відчуття блаженства. Були ще й інші експерименти з рецептом, щоправда, цілком уже свідомі. Звичайно ж, удосконалювався крем і малюнки на ньому, але вони здебільшого стосувалися горіхів, що входять до складу торта. Спочатку використовували волоські, потім, коли Радянський Союз дуже дружив з Індією, - кеш'ю, а останнім часом - фундук. А ось арахіс на фабриці ROSHEN не використовували ніколи, оскільки це вже зовсім інша рецептура та інший смак, що не має нічого спільного з «Київським» тортом. Але ось що ніколи не змінювалося у одного з символів нашого міста, так це дизайн пакування - на ньому, як і раніше, зелена гілка каштана і два веселі каштанчики.