Відбулася майже повна правова делегітимізація державної влади, її вихід з-під контролю суспільства. Замість свого конституційного призначення – служити інтересам українського суспільства – державна влада її головними суб’єктами використовувалася з метою самозбереження і збагачення. Корупція стала системним елементом державного управління та основним способом вирішення життєвих питань.
Зруйновано правоохоронну та судову системи держави; суд, прокуратура та інші правоохоронні органи стали елементами єдиного репресивного механізму, спрямованого на захист влади, її свавілля і безкарності. Громадяни, позбавлені легітимних способів захисту своїх прав і свобод, змушені були вдатися до масових протестів, а дії влади з їх придушення призвели до чисельних людських жертв.
Це не короткий виклад сценарію апокаліптичного фільму, знятого десь в Останкіно чи на пагорбах Голлівуду. Це - витяг з нещодавно ухваленої Програми діяльності Кабінету Міністрів України, очолюваного Арсенієм Яценюком.
Серед кроків по зміні ситуації нова влада бачить й такі: «Формування нової системи влади на принципах верховенства права, відкритості і прозорості діяльності органів державної влади. Рішуча та системна протидія корупції, передусім у вищих органах державної влади. Створення Національного антикорупційного бюро».
Звучить благородно. Але що та кому робити? А особливо на рівні областей та районів, де влада хоча і координується центром, насправді є доволі автономною.
Відомий грузинський реформатор Каха Бендукідзе дав досить просте пояснення існуванню корупції. Корупція не виникає на рівному місці. Для цього необхідне співпадіння трьох факторів:
- відсутність контролю за чиновниками;
- моральне виправдання корупції;
- тяга до швидких та легких грошей.
З досвіду Transparency International можна додати ще один фактор – тотальне приховування інформації.
Власне, впливаючи на ці фактори, загнати корупцію в контрольовані межі можна доволі швидко. Далі мова піде про те, що та як можна робити для протидії корупції на місцевому рівні. Частина цих ідей вже стали успішно працюючими рішеннями, свого часу розробленими громадськими експертами спільно з органами влади. Інші лише чекають на своїх піонерів. Звісно, всі запропоновані рішення не ідеальні та не гарантують безтурботного життя вже сьогодні. Але досвід показує - тільки подібні ініціативи дають шанс на життя без корупції ще за життя реформаторів.
1. Влада сама уособлює стандарти доброчесності
Завдання влади: створити систему доброчесної та професійної публічної служби, що керується суспільним інтересом, а не персональною вигодою.
Для цього необхідно:
- скоротити кількість службовців, кардинально піднявши зарплати решті;
- сформувати та використовувати цілісну політику виявлення, запобігання конфлікту інтересів службовців;
- публічно декларувати онлайн фактичне майно, доходи, видатки службовців, а передусім - високопосадовців;
- дати право відділам внутрішнього контролю при органах влади нормально працювати та відстежувати дотримання етичних стандартів поведінки службовців, надавати роз’яснення щодо їх застосування, організовувати періодичне навчання службовців питанням етики;
- надавати гарантований захист особам, які інформують про корупційні правопорушення, створивши внутрішні і зовнішні канали збору інформації, систему захисту інформаторів від утисків та переслідування, а також заходи стимулювання повідомлення про корупцію;
- розробити (та контролювати їх виконання) у всіх бюджетних установах власні антикорупційні плани, що передбачають чіткі процедури розгляду інформації щодо підозр про корупцію, механізми запобігання корупції та оцінки корупційних ризиків з можливими способами реагування на них.
Як це вже працює?
- Мерія міста Львова добровільно оприлюднлила декларації за 2012 рік всіх осіб, наділених хоч якоюсь публічною владою в місті. Міністерство юстиції, не чекаючи звітної дати, вже розмістило декларації за 2013 рік всього свого керівництва, включно із директорами профільних департаментів.
- Міністерство юстиції розробило доволі деталізований методичний порадник (у форматі rtf) щодо того, як уникати конфлікту інтересів при прийнятті владних рішень.
- Чернівецька обласна держадміністрація добровільно оприлюднює інформацію про порушників антикорупційного законодавства. Вінницька обладміністрація у 2013 році оприлюднювала прізвища корупціонерів.
2. Влада гарантує доступ до суспільно важливої інформації
Завдання влади: зняти бюрократичні та інші обмеження на отримання громадянами достовірної та актуальної інформації про рішення, що ухвалюються органами влади.
Для цього необхідно:
- забезпечити вільний доступ (у т.ч. через мережу Інтернет) до каталогів та реєстрів, що веде влада та які містять суспільно необхідну інформацію;
- забезпечити оприлюднення та доступ до інформації про використання публічних коштів, якими розпоряджаються бюджетні установи, суб’єкти господарювання державної і комунальної власності;
- забезпечити розкриття інформації про платежі до державного та місцевих бюджетів, які сплачують суб’єкти господарювання, що мають право на видобуток корисних копалин або використання природних ресурсів;
- запровадити стандарти “відкритих даних” що передбачають можливість отримання від органів влади з наступним вільним використанням масивів (баз) даних, які придатні для автоматизованої обробки.
Як це вже працює?
- Напрацьована методика оцінювання відкритості органів влади, яка дозволяє бачити ключові проблеми з доступом до суспільно важливої інформації.
- Три роки поспіль здійснюється моніторинг веб-сайтів органів влади за 224 параметрами на повноту, актуальність та навігаційну доступність інформації, який підказує посадовцям, як саме зменшити навантаження на апарат органів влади через отримання громадянами необхідної для них інформацію онлайн.
- Вінницька міська рада запровадила електронний запис в дитячі садочки міста. Таку саму послугу надає ще кілька міст України.
3. Влада належно використовує публічні кошти
Завдання влади: усунення ризиків корупції та впровадження прозорої системи проведення державних закупівель (тендерів).
Для цього необхідно:
- добровільно впроваджувати стандарти відкритості закупівель, що перевищують вимоги діючого тендерного законодавства та передбачають оприлюднення максимального обсягу інформації на всіх етапах процедури закупівель, а також обов’язок регулярно оприлюднювати інформацію про субпідрядників виконавця, звітів замовників про свої закупівлі;
- встановити реальну заборону для участі в закупівлях недобросовісних учасників торгів, а також постачальників та їх субпідрядників, які є пов’язаними особами з членами тендерних комітетів або керівництва замовника;
- розширити можливості громадського контролю за державними закупівлями через включення представників громадськості (із постійною їх ротацією) до складу (або допуску до засідань) тендерних комітетів.
Як це вже працює?
- Розроблено та апробовано в кількох містах України Стандарт прозорості та відкритості державних закупівель на рівні муніципалітетів, що дозволяє значно посилити доброчесність місцевих тендерів.
- Паціентські організації хворих на СНІД та гепатити вже два роки поспіль беруть участь в засіданнях тендерних комітетів із придбання ліків та медобладнання.
- Мерія Вінниці та Львова добровільно оприлюднюють великий масив даних про власні тендери в обсязі, що перевищує вимоги закону про держзакупівлі.
4. Влада називає речі своїми іменами
Завдання влади: створити систему прийняття рішень, що базується на аналізі достовірних даних про корупцію та дозволяє громадськості прозоро впливати на ухвалення рішень.
Для цього необхідно:
- впровадити методику оцінки стану справ із корупцією, здійснювати регулярно та із залученням громадськості дослідження сприйняття корупції, довіри населення до органів влади, готовності населення брати участь у запобіганні корупції;
- забезпечити реальне втілення вже існуючих стандартів співпраці влади та громадськості у прийнятті рішень та перейти до нових форм співпраці, таких як діалог та партнерство;
- проводити на постійній основі інформаційні кампанії, орієнтовані на різні соціальні групи та спрямовані на зменшення толерантного ставлення до корупції;
- сприяти громадськості у проведенні нею громадської експертизи (оцінка діяльності посадовців та органів влади у виконанні ними поставлених завдань) та громадської антикорупційної експертизи (оцінка корупційних ризиків в актах, що ухвалюють органи влади), а також всіляко враховувати результати таких експертиз;
- будувати співпрацю з громадськістю на загальноприйнятих стандартах відкритості, зокрема, ухвалених в рамках глобальної ініціативи «Партнерство Відкритий Уряд».
Як це вже працює?
- В Україні розроблена та успішно апробована методика комплексної оцінки готовності держави чи окремих її територій до належного проведення антикорупційних реформ, яка передбачає інструменти оцінювання найбільших корупційних ризиків.
- Громадські організації Вінниччини спільно з місцевою владою розробили та контролюють регіональну антикорупційну програму.
- Розроблена методологія проведення громадської антикорупційної експертизи, за якою вже оцінили ризики понад 140 проектів законів, а також регулярно досліджуються корупційні ризики актів місцевої влади понад як 10 областей.
- В Україні постійно діє мережа організацій, що професійно проводять громадську експертизу (аудит) діяльності органів влади, результати якої доступні в Єдиному реєстрі громадських експертиз.
- В Україні активно втілюється глобальна ініціатива «Партнерство Відкритий Уряд», яка пропонує органам влади найкращі місцеві та закордонні рішення щодо залучення громадян до урядування.
5. Влада співпрацює лише з доброчесним бізнесом
Завдання влади: усунення корупційних передумов ведення бізнесу, формування сприятливого для відмови від корупційних практик бізнес-клімату та нетолерантного ставлення бізнесу до корупції.
Для цього необхідно:
- в партнерстві з бізнес-спільнотою реалізувати заходи, спрямовані на проведення дерегуляції економіки;
- реально ускладнити доступ до публічних ресурсів юридичних осіб, причетних до корупційних правопорушень;
- утворити місцеві аналоги інституту бізнес-омбудсмана, який публічно представляє інтереси бізнесу перед владою та веде постійний діалог з бізнесом в питаннях антикорупційної поведінки приватного сектора;
- розробити за участю представників бізнесу, об’єднань підприємців та профспілок стратегію щодо впровадження антикорупційних стандартів у приватному секторі;
- впроваджувати на постійній основі спеціальні програми, спрямовані на забезпечення доступу підприємців до інформації, зокрема про адміністративні процедури, права та обов’язки підприємців, формування свідомості несприйняття корупційного способу поведінки тощо.
Як це вже працює?
- Федерація роботодавців України веде та постійно оновлює Національний реєстр контролюючих органів, за яким фактично 70 державних інституцій будь-якої миті можуть зупинити діяльність бізнесу.
- Коаліція малого й середнього бізнесу Харківщини виступила рішуче проти надмірних позапланових перевірок своїх членів.
- Дніпропетровські експерти розробили методику моніторингу державної регуляторної політики місцевими органами влади та розпочали кампанію із спрощення регуляторного середовища для малого і середнього бізнесу.
- Українські будівельники склади чорний список недоброчесних забудовників з усієї країни, співпраця з якими загрожує втратою грошей.
- Громадські антикорупціонери склали список недоброчесних фармкомпаній, які заробляють на смертях українців.