Переконаний, це я знакова подія для наших братніх народів – українського і польського.
Голодомор, організований злочинним сталінським режимом, був однією з найбільших трагедій в історії людства. Його жертвами стали 10 мільйонів наших співвітчизників.
Щодоби гинули від голодної смерті 25 тисяч людей. Вимирали цілі родини, цілі села. Приреченим не дозволяли рятуватися за межами України. На українських кордонах стояли озброєні загони, що заганяли
людей назад у чорну й страшну смерть. Цей терор голодом був розгорнутий свідомо. Голодомор було обрано знаряддям упокорення нашого народу. Головною метою комуністичного режиму було підірвати наші
національні сили і назавжди виключити можливість відродження України як незалежної держави. Ці злодіяння повністю відповідають визначенню геноциду, що міститься у резолюції ООН.
Минулого року світова спільнота відзначила 75-і роковини Голодомору. По всій планеті, у тому числі й на польській землі, пройшла акція «Незгасима свічка». Її гаслом було «Україна пам’ятає – світ
визнає». Ми прагнемо, щоб світ знав про наш біль і нашу кривду, щоб він засудив геноцид Українського народу. Я рішуче відкидаю будь-які новітні спроби обілити сталінізм і винуватців Голодомору. Ми
знаємо правду. Вона незаперечна. Усе решта – намагання виправдати зло.
Ми глибоко вдячні всім державам, всім людям різних країн і народів, які підтримують нас у нашій боротьбі за істину. Я висловлюю щиру подяку парламентові Республіки Польща, який ще в 2006 році одним
із перших засудив Голодомор та визнав його геноцидом. Із вдячністю звертаюся до всіх польських друзів й української громади в Польщі, які взяли участь у відзначенні 75-их роковин трагедії.
Сьогоднішню подію сприймаю як продовження чітко висловленої позиції Польщі: Голодомор 1932-1933 років – це геноцид Українського народу. У цій позиції вбачаємо вияв справжньої братерської
солідарності, розуміння й підтримки. У цій позиції втілюється спільність історичної долі України й Польщі, тіло яких віками шматували чужі імперії і які відродилися в боротьбі за незалежність і
свободу.
Тиждень тому ми відзначили дуже сумну дату. Виповнилося 70 років з дня початку Другої світової війни. Саме Польща першою прийняла на себе удар гітлерівської армії. Сьогодні складаю шану польським
героям, що жертовно чинили опір загарбникам на Вестерплятте і на інших полях битв. Тоді разом із поляками проти нацизму пліч-о-пліч билися близько ста тисяч польських українців. Їхня спільно пролита
кров сьогодні скріплює наше братерство.
Злочини комунізму і сталінізму мають ту ж саму природу, що й злочини нацизму і гітлеризму. Це – злочини проти всього людства, проти самої ідеї людяності. Тому, засуджуючи Освенцім, Бухенвальд і Бабин
Яр, світ має засудити й Голодомор, Гулаг і Катинь. Тільки через правду, повну правду про минуле пролягає шлях до миру, взаєморозуміння, взаємної поваги.
Я гордий тим, що Україна й Польща можуть служити зразком такого ставлення до спільної непростої історії. Ми пройшли шляхом національного примирення, ми сприйняли болі іншого народу як власні. Я знаю,
наскільки непростим був цей процес подолання стереотипів і упереджень, багатьох переосмислень спадщини минулого. Я радий, що ми змогли подолати важкий тягар цієї спадщини, звільнитися від колишніх
кривд і образ. Я радий, що сьогодні ми – разом, українці і поляки, що ми дивимося один на одного поглядом братнім, дружнім, відвертим.
Як дуже важливий знак нашої дружби й взаємної поваги я сприймаю відновлення українського некрополя у центрі Варшави. Знаменно, що поруч із могилами, в яких вічним сном спочивають козаки і старшини,
командувачі Армії УНР, українські державні діячі, митці й учені, сьогодні постав Хрест пам’яті жертв Великого Голоду.
Щиро дякую всім причетним до цього святого чину. Вічна пам’ять і Царство Небесне мільйонам невинно убієнних.