Так, голова Наглядової ради Українського Інституту безпекових досліджень, академік Володимир Горбулін наголосив, що потрапляння України до списку «основних союзників США» може стати важливим кроком до всебічного покращення ситуації технологічного розвитку військового напрямку: «Ми дійсно маємо цілу низку досягнень, які можуть бути цікаві Сполученим Штатам. Нині стратегічними партнерами США вже є Ізраїль, Японія та Південна Корея. Наша країна могла б стати таким стратегічним партнером у Східній Європі. Якби Вашингтон підтримав ракетні ініціативи та інші напрацювання нашого оборонно-промислового комплексу, результатом цього могла б стати практична підтримка України у досягненні стандартів НАТО, масштабна робота американських оборонних компаній у нашій країні та обмін надважливими оборонними технологіями».
Горбулін також підкреслив, що розвиток двосторонніх відносин із Вашингтоном й нарощування конструктивної взаємодії з НАТО сьогодні - одне з ключових завдань у контексті відносин України із Заходом. «Ми повинні робити ставку і на створення наукомістких спільних підприємств та придбання відповідних ліцензій. Необхідно переконати американських колег у тому, що Україна - це актив, а не пасив, і що вона може, а, головне, хоче перетворитися на надійно захищену, безпечну, гідно озброєну країну-союзника Заходу», - зазначив експерт.
Крім того, Горбулін переконаний, що сьогодні слід вести мову не просто про перспективи, а про фундаментальні зміни воєнно-стратегічного ландшафту, які роблять минуле розуміння стратегічної безпеки застарілим. Ці зміни полягають у розробці та оснащенні армії високоточними неядерними озброєннями стратегічних властивостей (ракети невеликої дальності з неядерними зарядами, ракети протиракетної оборони, протисупутникові системи, лазерне озброєння та кіберзброя).
За словами члена правління Громадської спілки «Ліги оборонних підприємств України», президента групи компаній «Еверест» Юрія Чубатюка, для того, щоб компанії-інтегратори США могли співпрацювати з такими країнами, як наша, потрібні регуляційні законодавчі ініціативи щодо продуктивного державно-приватного партнерства. Для початку доведеться створити належні умови для міжнародної співпраці у напрямку розвитку та модернізації військово-оборонного комплексу.
«Україна володіє великим потенціалом для розвитку військових бізнес-програм і проєктів у партнерстві з компаніями-інтеграторами США. Вони готові працювати з такими країнами, як ми. Але для цього потрібні відповідні умови. Держава має гарантувати безпеку та захищеність бізнесу і громадян, сформувати системний діалог з експертними колами та забезпечити повноцінне державно-приватне партнерство для інтеграції готових комерційних рішень на законодавчому рівні», - сказав Юрій Чубатюк.
Він зауважив, що бізнес представляють такі ж громадяни країни, як і всі інші, і йому важливо бачити, що держава має до нього інтерес. Крім того, вже наявні вітчизняні комерційні програмні та технологічні напрацювання здатні допомогти Україні зробити величезний квантовий стрибок у розвитку військово-оборонного комплексу. «Ми сьогодні можемо захистити життя солдата, не тримаючи його в казармі, а завдяки сучасній зброї. Але для цього потрібні запит і бажання з боку держави залучати спеціалістів, бізнес, професіоналів до роботи Міністерства оборони. Потрібні відповідні програми. Потрібний відкритий діалог щодо використання розробок українських виробників, які мають багато напрацювань», - наголосив Чубатюк.
Він також додав, що безпосередньо у США при Міністерстві оборони працює понад два десятки фактично взаємопов’язаних підрозділів, орієнтованих на пошук, розробку, обговорення, тестування та інтеграцію комерційних інноваційних рішень для покращення технологічних можливостей армії і кожного солдата. Крім того, окремі організаційні підрозділи забезпечують системну підтримку комунікацій із представниками наукового-дослідного та промислового середовища, аби не впустити жодного нового рішення, що може стати вирішальним для армії.
Член Правління УІБД, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, Валентин Бадрак, у свою чергу, зазначив, що Україна 5 років ремонтувала та модернізувала озброєння й техніку для війни третього покоління, в той час, як брати участь їй доведеться вже у війні четвертого покоління і вище.
«По-перше, нам вкрай важливо перейти до оперативного формування сучасних бойових спроможностей – так званого «щиту» для стримування агресії. Йдеться про ракети дальністю 300-500 км (а в перспективі - 1500 км), новітні засоби виявлення, автоматизації, радіоелектронної боротьби та масове виробництво ударних компонентів (від баражуючих боєприпасів до ударних безпілотників багаторазового використання). По-друге, українським силам оборони необхідно ретельно вивчити та інтегрувати нові форми й методи ведення бойових дій з урахуванням національних особливостей і п’ятирічного досвіду російсько-української війни, для чого, безсумнівно, у Міністерстві оборони потрібно створити структуру досліджень сучасних бойових дій і розвитку ЗСУ. І, по-третє, в умовах тектонічних зрушень у НАТО акценти варто перевести на організацію саме двостороннього співробітництва з США. Це не змінює ставлення до переходу на стандарти Альянсу, але «прохальну» риторику з членством в організації варто трансформувати на ефективну «робочу» взаємодією. Йдеться про взаємопроникнення технологій, дозовані закупівлі елементів західних озброєнь, а найголовніше – про організацію системної та вивіреної роботи на зближення з США, чого реально не було дотепер. Експерти УІБД вважають, що Україна могла б стати для США «європейським Ізраїлем», - вважає Бадрак.
На думку члена Правління УІБД, голови Ради волонтерів Міністерства оборони України Олексія Грідіна, Україна для початку має чітко визначитися з пріоритетами у зовнішній політиці та зважено вибудовувати відносини з головним стратегічним партнером. За його словами, поки що всі розмови про співпрацю та партнерство з США залишаються розмовами, адже у реальності українські делегації двічі-тричі на місяць їздять до Брюсселю, в той час як до США не було відправлено жодної делегації, починаючи з 2016 року.
«Суттєво також і те, що ефективному співробітництву з США сьогодні заважають кадрові питання та відсутність чітких програм в Україні. Протягом п'яти років американська влада давала сигнали про потребу заміни у військовому керівництві України людей, які відповідають за військово-технічну допомогу. Але жодних рішень досі не прийнято. Американська сторона не працює з тими людьми, яких вона не хоче бачити. Це питання має бути вирішене, якщо ми прагнемо розвивати відповідне стратегічне партнерство. Крім того, в Україні станом на сьогодні не існує цільових проєктів і програм, і вся допомога, що формується щорічно для України, за словами самої ж американської сторони, є неефективною. Проблема в тому, що у немає стратегії. У США ж чекають від нас консолідованої делегації з конкретною програмою», - сказав Грідін.
Сергій Згурець, член Правління УІБД, директор Інформаційно-консалтингової компанії Defense Express, також підкреслив важливість формування Україною стратегії у партнерстві для нарощування можливостей оборонного комплексу: «Наодинці ми технологічний ривок не здійснимо, попри всі наші амбіції, і нам треба шукати сильних партнерів. Немає сенсу використовувати потенціал співпраці з американською стороною у контексті окремих технологій - тут необхідна формалізація військово-технічної співпраці як із державними, так і з приватними компаніями», - сказав експерт.
Водночас, Згурець зазначив, що треба говорити і про ризики, адже українські спецекспортери, шукаючи партнерів у світі, часто натикаються на жорстке обмеження дій з боку США, що лише підтверджує необхідність пошуку спільної мови. «Крім того, потрібно вирішувати й такі ситуації, у яких держава опинилася постфактум. Мова йде про долю ПАТ «Мотор-січ» і співпрацю з таким партнером, як Китай», - зауважив він.
Президент Українського центру розвитку міжнародних відносин, директор ВГО «Українська стратегія» Анатолій Пінчук додав, що українські високопосадовці в принципі постійно забувають про засади геополітики. «Є певні природні фактори та економічні, політичні, суспільні, історичні аспекти, що на них впливають. Вони формують геополітичну концепцію, яка стосується протистояння морських та континентальних держав. «Проміжні» держави, такі, як Польща, країни Балтії та Україна зацікавлені у співробітництві саме з «морськими» країнами. Абсолютно закономірним є прагнення до нашого членства в НАТО, але, цілком природно, що Україна має прагнути до партнерства з таким союзником, як США», - зазначив експерт.
На його думку, статус союзника США дійсно дозволить суттєво поглибити відповідне співробітництво у сфері безпеки та оборони, даючи можливість працювати на рівні міністерств, спеціальних служб тощо. Однак, на жаль, попри певну кількість неформальних звернень щодо отримання такого статусу, на даний момент реальної роботи та лобіювання питання його отримання Україною з боку органів української влади немає. Крім того, впродовж останніх років завжди існували проблеми співпраці між Україною та США в оборонній сфері, пов’язані з тим, що Україна не використовувала й не використовує всі надані їй можливості, навіть у питаннях військової допомоги. «Лише минулого року почалася взаємодія України з Пентагоном по лінії його безпосередніх програм підтримки. Зараз, коли ми маємо постійну потенційну загрозу масштабного вторгнення з боку Російської Федерації та нестабільність міждержавних структур у Європі, Україна мала б наслідувати приклад Польщі, яка продемонструвала успішну політичну можливість партнерства з США – вона закуповує надсучасні озброєння, демонструючи бажання витрачати власні ресурси на укріплення власної обороноздатності та фактично стала репрезентантом Сполучених Штатів у Європейському Союзі й найбільшим отримувачем американської допомоги у Східній Європі», - сказав Анатолій Пінчук.
Перший віце-президент Інституту Горшеніна Віктор Соколов, у свою чергу, відзначив, що Україні дуже важко змагатися з Росією у звичайних озброєннях. Тому для успішного протистояння російській агресії наші озброєння повинні стати більш технологічними і більш гібридними.
«Ми не зможемо швидко побудувати авіаносці або підводні човни, щоб зрівнятися у вогневій потужності з російським чорноморським флотом, але, наприклад, використання протикорабельних ракет, «москітного» флоту або підводних бойових дронів можуть серйозно змінити баланс сил», - заявив експерт.
Як приклад гібридних технологій Віктор Соколов навів атаку дронів на нафтові заводи Saudi Aramco у Саудівській Аравії: «Раніше засобами нападу, які були здатні знищити такі стратегічно важливі об'єкти, як нафтопереробний завод або атомна електростанція, володіли виключно збройні сили найбільших держав. Сьогодні для цього досить мати дрони. Слід зазначити, що Саудівська Аравія має серйозні системи ПРО та авіацію, знаходиться на четвертому місці за обсягом військових витрат у світі – 60 млрд. доларів. Але це все не дало змогу захистити її об'єкти критичної інфраструктури. Цікаво, що Росія має майже такий саме обсяг щорічних військових витрат – 62 млрд. доларів», - відзначив він.
За словами Віктора Соколова: «Ще одна гібридна технологія – це кіберзброя. Сьогодні ситуація з кібербезпекою нагадує ситуацію, яка склалася після Другої світової війни, коли країни-переможці вийшли з війни з серйозними ресурсами, в тому числі технологіями виробництва ядерної зброї. До речі, внаслідок стрімкого розвитку технологій навіть ядерна загроза може виявитися вторинною, в порівнянні з загрозою використання кіберзброї. На сьогоднішній день ряд країн вже володіють технологіями і засобами, які дозволяють повноцінно вести кібервійну. Клуб цих країн може виявитися абсолютно несподіваним та навіть не відповідати ступеню впливовості країн в світі сьогодні, оскільки він визначається не стільки «залізом», скільки інтелектуальними ресурсами і технологіями».
«Україна має значний потенціал у сфері кібербезпеки, а також володіє арсеналом висококваліфікованих IT-фахівців, які успішно працюють на найбільші світові компанії. І для України критично важливо потрапити в цей клуб держав, які володіють кіберзброєю. Це особливо актуально зараз, коли у світі стоїть питання необхідності підписання договору про нерозповсюдження кіберзброї та створення належних заходів для попередження відповідних загроз», - вважає перший віце-президент Інституту Горшеніна.
«Тому, - підсумував Віктор Соколов, - військово-технічне співробітництво України та США повинно бути зосереджено не тільки на традиційних засобах озброєнь, а й на технологічній та гібридній зброї, що дозволить значно змінити баланс сил. Якщо війни минулого були змаганням щодо того, у кого товща броня або у кого більш далекобійна артилерія, то у війнах майбутнього буде вигравати той, хто матиме більш технологічну та гібридну зброю».