Позиція Генеральної прокуратури
Сьогодні на сайті ГПУ з'явився розлогий коментар, у якому пояснили, що порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні може спричинити за собою примусове повернення. Рішення про це приймає адміністративний суд за клопотанням Державної міграційної служби, Служби безпеки України або Держприкордонслужби.
У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець повинен покинути територію України. Зазвичай це 30 днів.
Згідно чинного законодавства порушення, людину може бути видворити за наступні порушення:
– проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився;
– працевлаштування без відповідного дозволу на це (якщо необхідність такого дозволу передбачена законодавством України);
– недодержання затвердженого порядку пересування та зміни місця проживання;
– ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування;
– неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання, або працевлаштування після в’їзду в Україну у визначений строк.
«Якщо дії іноземця або особи без громадянства порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України, щодо них може бути прийнято рішення про примусове повернення», – зазначають в ГПУ.
У законодавстві прописана також можливість примусового видворення без попереднього рішення, якщо є обґрунтовані побоювання, що іноземець буде ухилятися від такого рішення.
Примусове повернення заборонено до країн, де їх життю загрожує небезпека. Генпрокуратура вважає, що Грузія такою державою не є.
Водночас, правоохоронці чітко не вказали через які порушення саме були депортовані соратники лідера «Руху нових сил». Прес-секретар Юрія Луценка Лариса Сарган повідомила, що депортованим грузинам були видані посвідки на проживання на 1 рік на підставі запрошення для проведення культурної діяльності. А оскільки ці особи не брали участь в культурному житті Одещини, Державна міграційна служба має повне право їх депортувати.
«Міхеіл Саакашвілі опирається на вузьке коло екстремістів грузинського та українського походження. При чому, перших – грузинів, він пробував легалізувати і легалізував їх частину в Україні, будучи головою Одеської обласної державної адміністрації. Саме тоді, перебуваючи на посаді, Саакашвілі примусив своїх підлеглих оформити дозволи на постійне проживання двадцятьом громадянам Грузії як цінним діячам культури. Крім того, посадовими особами Одеської ОДА було забезпечено незаконно переправлених іноземних громадян службовими автотранспортними засобами, закріпленими за департаментами Одеської ОДА, для власного користування, що свідчить про розтрату держмайна та нецільового використання бюджетних коштів, шляхом зловживання владою або службовим становищем», – написала вона у Facebook , а також додала документи, які начебто засвідчують її слова. Лариса Сарган повідомила, що йдеться про видворення з України двадцяти осіб.
Водночас, на документах значиться прізвище та ім'я тільки одного з трьох депортованих соратників Саакашвілі – Георгія Рубашвілі.
Як стверджують LB.ua двоє інших депортованих – Михайло Абзіанідзе та Давид Макішвілі – у них обох є чинна посвідка на проживання в Україні, а повідомлення про їх анулювання вони не отримували.
Версія Михайла Абзіанідзе
Абзіанідзе працював в державній охороні Грузії. Приїхав в Україну у 2014 році, на той час у нього вже були стосунки з громадянкою України. Михайло стверджує, що приїхав заради створення сім'ї і одразу одружився з жінкою. Зараз у них 4-місячна дитина. Чоловік стверджує, що не був членом партії «Рух нових сил», проте називає себе «довіреною особою Саакашвілі». «Возив на машині, якщо потрібно було, допомагав», – розповідає. На мітингу 17 жовтня не був присутній, бо за його словами, Саакашвілі сказав, що «я йому більше не потрібен, я вільний». Михайло стверджує, що офіційно ніде не працює, займався вихованням дитини.
Абзіанідзе був разом з Саакашвілі, коли той проривав державний кордон. П ісля інциденту його затримали у Львові начебто через те, що він нелегально проходив кордон. Сам Михайло стверджує, що звинувачення безпідставні, бо «він просто стояв з українського боку і нічого не порушував». У Львові його тримали 9 годин в одному відділків, після чого перевели в інший відділок, але скоро відпустили.
Далі пряма мова Михайла Абзіанідзе:
«Це було в суботу вранці. Я вийшов з дому в аптеку. У мене 4-місячна дитина, якій потрібно було купити ліки. У мене дружина українка і дитина, також, громадянка України. Через 50 метрів після того, як я вийшов з дому до мене під'їхав білий мікроавтобус. Звідти вискочили 5 спецназівців в масках, перезарядили автомат, сказали мені лягти на підлогу лицем, руки за голову, надягли на голову мішок, прив'язали наручниками, підняли, закинули в машину.
Вони нічого не пояснювали, не хотіли відповідати на жодні питання. Коли приходили слідчі мене допитувати, я запитував на підставі чого вони мене затримали. Я попросив, щоб все було цивілізованим шляхом, щоб я міг подзвонив адвокату. Але їм нічого було не цікаво. Вони хотіли свого.
Мене відвезли в аеропорт. В аеропорту мене пересадили в грузовик в якому перевозять ув'язнених. Наскільки я розумію, це були люди з МВС, вони були в чорній формі.
Коли мене з машини переводили в літак, я розумів, що мене хочуть депортувати і почав кричати, що маю постійну посвідку на проживання. Через цей шум вони прикували мене шістьма наручниками і обмотали скотчем ноги, щоб я не дьоргався.
В мене постійна посвідка на проживання, я отримав її відповідно до Закону України на підставі шлюбу з українкою. Спершу я зробив тимчасову посвідку на рік, потім продовжив ще на рік, а після цього в лютому 2017 року отримав вже постійну посвідку на проживання.
Те про що говорить Юрій Луценко – неправда. Ніхто мені не передавав жодні протоколи, жодні документи про ануляцію моєї посвідки. Якщо б мені передали документи про анулювання я б сам прийшов і почав розбиратись з цим питанням».
Версія Давида Макішвілі
Давид Макішвілі – підполковник грузинської армії у відставці. Командував розвідротою в російсько-грузинській війні, служив в місіях НАТО в Косово, Африці, Афганістані, Іраці.
Приїхав в Україну у 2014 році. Воював в АТО добровольцем у складі розвідгрупи Нацгвардії. Займався, за його словами, підготовкою підрозділів ЗСУ, НГУ, МВС як волонтер центру «Патріот». Водночас, представники «Грузинського легіону», у якому служать добровольці – громадяни Грузії, заявили LB . ua , що вони ніколи не чули про Давида Макішвілі.
Макішвілі каже, що у нього є тимчасова посвідка на проживання, дійсна до 20 грудня 2017 року.
Чоловік також консультував особисту охорону Михеіла Саакашвілі. Водночас, Давид стверджує, що на мітингу 17 жовтня присутній не був і начебто припинив співпрацю з Саакашвілі 20 вересня. Давид стверджує, що раніше у Саакашвілі були охоронці-грузини, але напередодні мітингу, він найняв бодігардів з української охоронної компанії.
Після запитання чим же займався Давид після того, як Саакашвілі відмовився від його послуг, співрозмовник LB . ua відверто розгубився, трохи подумавши заявив, що працював вволонтерському центрі “Патріот” над концепцією створення сержантської школи для Національної гвардії.
Далі пряма мова Давида Макішвілі:
«21 жовтня я йшов в сторону «Ocean Plaza». Я стояв на переході біля дому. Раптом зупиняється синій мікроавтобус з затемненими вікнами на німецьких номерах. Відкриваються бокові двері і вискакує людина у формі кольору хакі – формі розвідників. За ним – шість людей з автоматами в масках, без розпізнавальних знаків. Почали кричати: «Лягай, сука!». Я почав оглядатись, не зрозумів, що кричали до мене, для мене це було неочікувано. Вони до мене підбігли з автоматами, одягнули наручники, забрали особисті речі. Вони почали мене обшукувати, питались: «Де зброя?». А я: «Яка зброя?».
Вони нічого не пояснювали. Посадили в машину і одягнули на голову мішок. Я почав запитувати, яку службу вони представляють, попросив зробити дзвінок адвокату. Десь через 25 хвилин, мене завели у вузьке приміщення, потім зняли з мене мішок і я опинився в машині для перевезення ув'язнених. Наручники з мене не зняли. Там вже мене охороняли люди з Нацгвардії, я добре знаю їхню форму. Хоча шевронів на них не було.
Через пів години до мене підійшла людина в балаклаві і почала ставити питання, попросила код від телефону, я сказав, що не дам. Він сказав, що й без цього телефон розблокують. Сказав, що пізніше все пояснять. Він почав запитувати кого я знаю в Україні з силових органів, високопоставлених лиць, чиновників, в СБУ. Я сказав, що без адвоката не відповідатиму на жодні питання. Коли він виходив сказав, що адвокат мені вже не знадобиться “і так все ясно”.
Я просидів дві з половиною години в машині. Мені знову накрили мішком голову і сказали, що зараз будуть пересаджувати в іншу машину. Але вони мене не пересадили. Я почув звук літака і здогадався, що знаходжусь в аеропорту. Потім дві людини допомогли мені вийти з машини і почали піднімати на борт літака. Я піднявся на борт і тоді вже з мене зняли мішок. Літак належав Нацгвардії, бо всередині лежали журнали, які вони видають.
В салоні літака сиділи шість людей одягнуті в камуфляжі без розпізнавальних знаків, озброєні, в бронежилетах і балаклавах. Вони зі мною не захотіли спілкуватись. Через кілька хвилин завели ще одну людину, зняли з неї мішок, це виявився Георгій Рубашвілі, а ще через три хвилини завели третього – Михайла Абзіанідзе , теж з мішком на голові. Він почав обурюватись, що в нього дружина українка, його не мають права депортувати. Спецназівці взяли скотч і обмотали його ноги і руки, шістьма наручниками зробили ланцюжок і прив'язали до лавки літака. Це все відбувалось ще до вильоту.
Потім вже зайшла людина у формі, він сказав, що співробітник Прикордонної служби і повідомив, що нам все розкажуть, коли ми прибудемо на місце. Уже після вильоту він сказав, що ми летимо в Грузію.
Коли ми приїхали в Грузію нам повернули наші особисті речі. В мене було 7 тисяч гривень в гаманці, в Михайла 200 доларів, але по прильоту їх не стало. Нас пограбували».
***
Радикальні, м’яко кажучи, дії щодо громадян Грузії представники влади пояснюють… загрозою державного перевороту, який начебто планує Саакашвілі та його соратники. Про це заявив сьогодні генеральний прокурор Юрій Луценко.
«Право на мирний протест не означає підготовку до силового перевороту, яку затіяла невелика групка людей – близько 150-200 осіб, які, проголосивши себе єдиними праведниками, вимагають від держави робити тільки те, що вони хочуть. За підтримки фінансів з-за кордону – і свого часу я це доведу: вони фінансуються з-за кордону, – сказав він. – Хочу підкреслити, що участь у цьому беруть не тисячі людей, які приїжджають до Києва. Участь у цьому запланованому перевороті беруть гастролери без громадянства, апатриди Михайла Саакашвілі, який, перебуваючи на посаді голови Одеської ОДА, змусив своїх підлеглих оформити дозволи на постійне проживання 20 громадянам Грузії як цінним діячам культури. Тепер ці діячі сіють «вічне, мудре, добре» по всій території країни, використовуючи автомобілі спочатку обласної державної адміністрації, а тепер – куплені за рахунок благодійного фонду, який формувався клієнтами одеської митниці. Саме вони, зокрема з нарізною зброєю, охороняють Саакашвілі, перебувають у таборі і планують силовий переворот».