Недосконале українське законодавство - це перше, з чим стикаються в Україні пацієнти, яким потрібна пересадка донорських органів.
Як повідомляє кореспондент LB.ua, про це йшлося на прес-конференції в Києві на чолі з директором Інституту серця Борисом Тодуровим, у якій також узяли участь люди, які потребують трансплантації або пройшли через неї.
Підрахувати точну кількість людей, яким потрібна пересадка органів, важко. За словами Тодурова, тільки пересадки серця і печінки потребують близько 1500 осіб щорічно, і 40% із них не доживають до кінця року.
"Усе тому, що в Україні діє "презумпція незгоди”, - каже лікар. Це означає, що вилучити орган можна, тільки якщо людина погодилася на це за життя або найближчі родичі після її смерті.
За словами Тодурова, проблема відсутності трансплантології в Україні має багато причин: її дискусійність і непопулярність у суспільстві, відсутність кадрів для проведення трансплантацій, фінансової підтримки з боку держави та безпечного для самих лікарів законодавства.
"Лікарі залякані, вони бояться, що будь-якої миті ними зацікавляться правоохоронні органи". Борис Тодуров пояснює, що поза тілом людини вилучені органи живуть щонайбільше 4 години, а тому ніякої "чорної трансплантології" бути не може: "Іноді є шанс не встигнути довезти орган в межах одного міста, не кажучи вже про те, щоб нелегально кудись його продати. Та й підібрати донора і провести операцію - річ непроста. Зараз ми не просимо ні грошей, ні апаратури. Нам потрібна законодавча гарантія трансплантації", - резюмував директор Центру серця.
Нагадаємо, чинний закон "Про трансплантацію органів" прийняли 1999 року. У квітні цього року Рада розглянула два нові законопроекти: авторства екс-міністра охорони здоров'я Олега Мусія, який виступав за "презумпцію згоди", і голови Комітету ВРУ з питань охорони здоров'я Ольги Богомолець - за "презумпцію незгоди". У першому читанні прийнято проект Богомолець, який тепер готують до другого. За словами керівника комітетської групи з доопрацювання законопроекту "Про трансплантацію", нардепа Олексія Кириченка, до законопроекту прийшло 100 сторінок поправок. Саме тому процес його подальшого розгляду затягується. Друге читання депутат обіцяє в жовтні.
"Оскільки презумпцію згоди Рада не підтримала, це ми більше не обговорюємо. Той законопроект, який зараз доопрацьовують, говорить про те, що принаймні один з родичів повинен дати згоду на трансплантацію, - розповідає про майбутній закон Кириченко. - Законопроект передбачає появу системи організації трансплантації: державне фінансування не тільки імуносупресивної терапії (лікування препаратами, щоб не дозволити відторгнення пересаджених органів, - ред.) для пацієнтів після трансплантації, а й самої безкоштовної трансплантації в Україні, зведення воєдино всіх центрів, організацію транспортування органів, донорського реєстру, спостереження пацієнтів після операцій".
Виконуюча обов'язки міністра охорони здоров'я Уляна Супрун сподівається, що за новий закон про трансплантацію проголосують уже на наступній сесії. Зараз почався процес оновлення донорських списків, які допоможуть дізнатися, скільки людей потребує трансплантації і хто готовий стати донором.
«Звичайно, за ті гроші, які ми витрачаємо на лікування за кордоном, ми могли б в Україні врятувати набагато більше людей. І в нас для цього є всі можливості. Але проблема ще й у тому, що ми, громадяни, які не стаємо донорами. Ми не обговорюємо питання прижиттєвого і посмертного донорства зі своїми рідними», - говорить Супрун.
Поки в законопроекти вносять правки, тисячі людей чекають на пересадки донорського органу. Серед них і Павло Дорошко, якому нещодавно пересадили тимчасове механічне серце, поки що він у "листі очікування". Загалом він почувається нормально, але досі перебуває в Інституті серця. Іноді в нього піднімається температура, він швидко втомлюється, а після інсульту залишилися проблеми з мовленням.
Павлові потрібна пересадка живого серця, але оскільки в країні таких операцій не проводять, а грошей на трансплантацію за кордоном немає, довелося погодитися на тимчасовий варіант для підтримки кровообігу. «Як приймуть закон, так у мене і з'явиться шанс на людський орган», - сподівається Павло.