Сьогодні, 10 червня, в Горлівці у будівлі УБОЗу, що знаходиться під контролем командира місцевих терористів Ігоря Безлера (позивний "Біс"), відбулося визволення двох раніше затриманих в Луганській області прикордонників. Рядові Віталій Синицький і Андрій Сидористий були передані батькам, повідомляє "Новини Донбасу".
"За наказом командира ми прямували додому - в Харківський прикордонний загін. Нас затримали на блокпосту в районі Антрацита (Луганська обл., - ред.). Ми рядові прикордонники - в жодних бойових діях не брали участь, служили по захисту державного кордону. Ми були мобілізовані на перепідготовку на 10 днів, як нам сказали у військкоматі. А виходить так, що залишили воювати, і термін продовжився до 60 днів", - розповів рядовий Віталій Синицький.
"Коли нас призивали, сказали, що нічого особливого не буде, просто перепідготовка. А виявилися чи не в найгарячішій точці. Коли ми поверталися з кордону, то до своїх позицій не доїхали - нас зупинили вже на першому ж блокпосту. Ми були в цивільному одязі, жодної військової амуніції у нас не було. Зупинили, потім відвезли в штаб (штаб бойовиків у Горлівці, - ред.), щоб точно дізнатися, хто ми, і щоб переконатися, що ми не брали участь у бойових діях", - доповнив Андрій Сидористий.
У Горлівці в будівлі УБОЗу їх протримали близько п'яти днів, ні рідні, ні близькі не знали про їх місце знаходження. До умов утримання претензій немає. "Добре тримали, добре годували, все нормально було, фізичного впливу не було", - уточнив Віталій.
"Ми протягом п'яти днів зверталися у всі державні інстанції, щоб знайти дітей. Але з нами на зв'язок ніхто не вийшов. Зв'язалися з нами тільки з Горлівки. Нам подзвонили і сказали, що ваші діти тут - приїжджайте і забирайте. Нічого від нас не вимагали", - прокоментував батько одного із затриманих прикордонників Ігор Сидористий.
Тепер батьки переживають за наслідки, тому що навіть після повернення додому хлопці все одно вважаються мобілізованими. Віддавати їх в армію батьки більше не хочуть.
"Адже ніхто не хоче воювати, і ми не хочемо, щоб діти гинули. Ні наші діти, ні інші. У всіх є матері, сім'ї, рідні та близькі. Ми, звичайно, переживаємо за наслідки. Ось зараз будемо їхати додому, приїдемо, і не знаємо - куди їх потім направлять. Адже їх призвали. Ми будемо пробивати всі інстанції, будемо домагатися, щоб діти залишилися вдома. Ми - сільські жителі, у нас є чим займатися, он пшениця вже піднялася. Потрібно працювати і заробляти гроші, а не воювати", - резюмував батько Андрія Сидористого.