ГоловнаПолітика

Розлізлися межи людьми, як мишенята…

На сторінках декотрих інтернет-видань останнім часом обговорюється тема, як урятувати партію "Батьківщина" від іржі (кадрового нальоту) та ламкості каркасу (відсутності виразної чіткої ідеології) які й унеможливили перемогу її лідера на президентських виборах і не дали змоги стати цій кишеньковій партії Юлії Тимошенко реальною, чогось вартою у суспільному житті, опозицією.

Розлізлися межи людьми, як мишенята…

Ситуація нагадує анекдот з медичної практики, мовляв, від чого лікували, від того і померла.

Коли консиліуму орденоносних лікарів аж ніяк неможна, бо заборонено!, визнавати діагноз високоповажного хворого - ну, не може бути у флагмана демократії ганебної по ліберальних мірках хвороби! хоча й контактувала за лаштунками з носіями тоталітарних інфекцій і занедбаних "совкових" рецидивів - й високочолі медичні світила змушені "косить под придурка".

Прописувати ліки від розповсюджених на сьогоднішній день у середовищі подібних партій-пацієнтів хвороб й сподіватися на диво - бодай сама чарівним чином одужає, а заслуга в тому піде їм у залік.

До того ж сам пацієнт погоджується, як примхливий герой "Театрального роману", лікуватися тільки гомеопатично-політтехнологічними методами, тобто лікувати подібне подібним, але в зменшеній дозі. Що, відверто кажучи, - мертвому припарки.

Щоби вести чесну і конструктивну розмову треба відокремити м’ясо від мух, не плутати божий дар з яєчнею і розуміти різницю між хріном та пальцем.

Інакше безкінечне ходіння по колу, що звужується, з перспективою втратити будь-яку свободу маневру й вибір варіантів. І порожні балачки, як кажуть, на користь бідних і політичних лузерів.

Треба визнати і назвати своїми іменами декілька речей, які стали складовими інгредієнтами тієї політичної суміші, яку нині називають партія "Батьківщина".

Перше. "Батьківщина" будувалася не на принципах громадсько-політичної організації, а по зразку релігійної секти.

Це проблема усіх партій, які формуються не виходячи з ідеологічних передумов, коли суспільство дозріло до певних потреб і на політичній авансцені з’являються виразники цих ідей, а під певну "розкручену" постать, яка має намір замовити музику і подиригувати апаратом державного оркестру, і їй потрібен пюпітр, на який можна сперти ноти.

Батьківщина створювалась саме за другим шляхом, по рецепту тоталітарної релігійної секти. То того ж поспіхом, тому й не дивно, що ця тринога виявилась клишоногою.

Атмосфера всередині партійних осередків зайвий раз підкреслювала сектантський характер цієї організації.

Обожествлення лідера партії, його безальтернативність, непогрішимість будь-яких навіть відверто безглуздих його кроків, фаворитизм найнижчого ґатунку, коли з-за плеча лідера у народ визирали відверті політичні лакузи, келійність прийняття рішень, відсутність за непотрібністю інших яскравих постатей в партії, неприпустимість внутрішніх дискусій,

табу на ініціативність та власну думку, домінування горлодерства над виваженим аналізом і прорахунком - ці та інші огидні риси характерні для "кухні" Батьківщини і понині.

В будь-якій секті в разі розгубленості лідера починається анархія, зневіра і дезертирство. Сектанти починають шукати "помазаника божия" в іншій секті. Того, хто зможе годувати їх за покірність хлібом та видовищами.

Не могли в секту, створену під лідера, прийти люди з психологією подвижників, бо такі приходять під ідею, а не під лідера.

Бачили, Юліє Володимирівно, кого купували? Тож їжте, доки вони з вашої партії усі не повилазять.

Друге. Юлія Володимирівна не створювала цю партію на довгий термін. Її ресурс при народженні був запрограмований на декілька років. Ця жінка з містичною вірою в своє визначне призначення і божественне походження невиліковно вірила, що наступним після Ющенка президентом буде вона й тільки вона. Вона планувала до головного приза в політиці не стаєрську, а спринтерську відстань.

Тому показовим підтвердженням є ситуація з партійною пресою (чи пресою, яка контролюється партією чи наближеними до неї олігархами).

Без солідних респектабельних ЗМІ вибудовувати довготривале яскраве політичне життя неможливо. Неможливо повноцінно захищатися й атакувати. Неможливо бути насправді незалежним політиком. Неможливо бути об’єктивно почутим суспільним загалом.

(Ющенко, наприклад, мав "5 канал". Внесок цього та інших ЗМІ в перемогу колишнього президента неможливо недооцінити. Не вірю, що в Тимошенко та в наближених до неї олігархів не було грошей для придбання чи створення і "розкрутки" ЗМІ до потрібного

рейтингового рівня. На чартери Євгенії Тимошенко з Дніпропетровська до Лондона гроші були, а на пристойну пресу не вистачало!)

Юлія Володимирівна не могла не розуміти таких простих загальновідомих речей.

Вона їх проігнорувала виходячи із стратегії бліцкригу.

Оскільки поки вона перебуває на прем’єрскій посаді, власники ЗМІ завжди нададуть їй ефір і шпальти. В потрібний час, в потрібному обсязі. Бо їй є, що їм запропонувати.

Поки вона лідер парламентської фракції і опонент набридлого усім, смішного й слабкодухого Ющенка, її яскраві демарші транслюватимуть і цитуватимуть ЗМІ усіх походжень і забарвлень: від донецьких до галичанських.

А невдовзі вона стане президентом - і усі ЗМІ, під тим чи іншим соусом, і так належатимуть їй.

Так не варто в тимчасовому відрядженні (Кабмін, Верховна Рада) витрачати гроші на те, що дома (Резиденція президента України) ти можеш отримати безкоштовно.

Містичного походження переконання Юлії Володимирівни в своїй неодмінній перемозі на президентських виборах зіграли з нею злий жарт. Її кроки на посаді прем’єр-міністра диктувалися не світоглядом державного діяча, а натхненною впевненістю месії.

Юлія Володимирівна може дозволити собі жити в подібному вишуканому жанрі, а от така структурована організація, як політична партія - ні.

І тому партія, яка початково планувалася як кишенькова, не може стати загальнонародною опозицією, бо кишеня не може бути загальною - вона завжди чиясь, своя чи чужа.

Третє. Перед Батьківщиною ніколи не ставилося інших завдань крім одного: зробити Юлію Володимирівну керівником держави. Партійці більше нічим не займалися і нічого не вміють. Вони були запрограмовані партійними керівниками на певні вузькі

специфічні функції.

Наразі, коли це завдання на тривалий термін відсунуто, виявилось, що не тільки король голий, але й почет в нього незрячий. Вони хвалили одяг короля, не тому, що його бачили, а тому, що Юлія Володимирівна запропонувала їм такі правила гри, доручила їм таку роботу.

Люди, які на це погодилися, не вирізняються моральними чеснотами. Назвемо їх м’яко - "прагматиками".

Але раптом в цій грі з осоружним клацанням вигулькнув гейм-овер на передостанньому рівні і багато хто з партійців не тільки розчарований, але й образився.

Мають, як вони вважають, на це повне право.

Люди готувалися бути намісниками цариці на місцях. Відібрати для себе в грабіжників награбоване, а Юлія Володимирівна їх в опозицію утрамбовує.

Для них, виходячи з їх життєвих засад, бути в опозиції - це вже неконструктивно. Не задля того вони йшли у провладну колись партію аби зараз терпіти репресії від діючої влади - вірю, що вони є і будуть! - без перспективи колись відігратися.

Вони бігли навипередки в партію аби набувати, а не втрачати. І мова йде не про духовний зріст, а про суто матеріальні надбання.

В принципі, побудувати партію на короткотривалий термін можна і з "прагматиками". Яка різниця, що людина отримує від роботи: суспільно-політичний катарсис чи "пеньонзи", якщо вона виконує своє роботу гарно?

Але Юлії Володимирівні треба було розуміти, що вона вступила з ними в стосунки "ввечері - гроші, вранці - стільці" і, відповідно, ставитися до власної поразки і дезертирства "прагматиків" теж прагматично.

Бо істерику з цього приводу не оцінив не тільки народ, але й власні партійці.

Четверте. Є зовнішньо партійний чинник який може суттєво вплинути на стан здоров’я партії "Батьківщина".

Це сильна карта у грі на підвищення ставок, козир, і називається він - партія Регіонів.

В тому, щоби партія "Батьківщина" не зникла з політичної мапи України дуже зацікавлена саме ПР, бо опозиція, яка перебуває в коматозному стані і немає ніяких ресурсів - ані кадрових, ані ідеологічних, ані фінансових - аби з нього вийти, влаштовує партію Регіонів

якнайкраще.

Вона буде намагатися утримати дірявий човен "Батьківщини" на плаву якомога довше.

Чи візьмуть Юлію Володимирівну у коаліцію чи ні, таке питання не прораховується, як не прораховуються усі містичні речі і підвладні їм люди.

А от керівники осередків Батьківщини на місцях, котрі хіба що зарплату в Партії Регіонів не отримують, індульгенції собі вже викупили точно. Особливо інтенсивно скуповували під час президентських перегонів

Тільки враховуючи ці чинники, починаючи з них як з точки відліку, можна вести розмову про діагноз партії "Батьківщина": вона швидше жива чи швидше мертва.

Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram