10 липня цього року на офіційному сайті Міністерства закордонних справ нашого найстратегічнішого партнера з`являється інформація про те, що Президент РФ Дмітрій Медведєв ухвалив рішення про відмову на основі взаємності від "чорних списків" з Україною, Таким чином, президент відмовився від практики обмеження на в´їзд громадян між Росією і Україною. Відзначалося, що "відмова від практики так званих "чорних списків", на користь чого послідовно виступала російська сторона, відповідає новому характеру відносин між Москвою і Києвом". Отож., треба випити шампанського за ще один крок до зближення двох братніх народів?
Якби ми випили те шампанське, то воно ледь встигло б висохнути на наших губах, як Росія порушила б принцип, за який вона „послідовно виступала”. І кому саме вона не дозволила заїхати? Депутатові, який в нас накрався і тікає від гніву політичних опонентів? Бізнесовому махінатору? Злодієві, що прагне заховатися від правосуддя за східним кордоном? Ні! Людині, яка була в’язнем совісті, борцем з комуністичною системою.
Десять років тому я відвідав табір особливо суворого режиму у селі Кучіно Пермської області, де сидів Василь Овсієнко. Знімав там документальний фільм. Страшне місце – не дай Боже, щоб воно ожило. Нині тут Музей політичних репресій і тоталітаризму, куди пан Овсієнко їхав на запрошення для участі в Міжнародному громадянському форумі. Віз для музею книжки колишніх в´язнів Кучиного, рушник, щоб пов´язати його на хресті, який стоїть на могилах в´язнів. А серед цих в’язнів були українці Василь Стус, Валерій Марченко, Михайло Горинь, Семен Глузман, Іван Світличний, Левко Лук’яненко та багато інших наших співітчизників. Але йому не дозволили це зробити.
Дуже показово, що напередодні інциденту Україну відвідав до недавнього часу „персона нон-грата” мер Москви Юрій Лужков. Не так давно Президент Віктор Янукович особисто в телефонній розмові повідомив йому про скасування заборони на в`їзд, яку було встановлено попередньою владою за лужковські заяви про необхідність повернути Крим Росії. Шанований гість із дружньої країни привітав нашого не менш шанованого Президента із днем народження, а, повернувшись до Москви, заявив, що Крим таки має бути повернений Росії. І Янукович не зателефонував йому і не сказав: „Юрко, чи ти не сказився? Ми ж тепер друзі! Для чого ти мені таку подляну подсовуєш?”. Лише якийсь чиновник Міністерства закордонних справ зробив обережну заяву, мовляв, такі висловлювання не на користь відносинам наших країн. Але це не завадить невгамовному Лужкову знову завітати до Віктора Януковича на вихідні. А чого б його не пустити сюди? Він же на Крим претендує якийсь, а не на Межигір’я.
Думаю, що наше Міністерство закордонних справ навіть не поворухнеться, аби висловити свій протест у зв’язку із безпринципністю російської влади. Бо в нас тепер таки справжні встановилися братні відносини.