ГоловнаПолітика

Історія української Евіти Перон. Олігархи проти Тимошенко. Хід у відповідь

Листопад 2000 року став періодом активного наступу олігархів на Юлію Тимошенко. Олігархи, які втрачали контроль над Президентом і не надто комфортно почали почуватися в Україні, вирішили зробити удар по Юлії Тимошенко, розуміючи, що саме вона є головною козирною картою в уряді Віктора Ющенка і саме вона становить для них найбільшу загрозу. Для усунення Тимошенко необхідно було скомпрометувати її.

Перша спроба удару по Юлії Володимирівні прийшлася на лютий-березень 2000 року. Тоді правоохоронні структури починають розкручувати справу банку „Слов´янський”. Кримінальну справу щодо посадових осіб КАБ "Слов´янський" було порушено 2 лютого 2000 року за ст. 48-2 КК України (ухилення від сплати податків) за фактами, викладеними в акті перевірки ДПАУ від 20 липня 1998 р. Це дало підстави Запорізькому управлінню ДПАУ ухвалити рішення про застосування фінансових санкцій до банку "Слов´янський". 13 березня 2000 року співробітники податкової міліції затримали працівників банку Олену Якименко, Юрія Вінницького, Ніну Василевську, Михайла Іртлача, Бориса Фельдмана. Суд продовжив до 17 липня термін їх утримання під вартою. У липні КАБ "Слов´янський" під контролем НБУ почав реалізацію активів для розрахунків з вкладниками, однак 11 липня банк вимушений був припинити цю роботу, оскільки ДПАУ наклала арешт на належні йому цінні папери, а 17 липня вилучила 171 вексель на суму 320 млн. грн. за номіналом. Банк "Слов´янський" входив до десятки найбільших банків країни. Капітал банку на 1 січня 2000 року - 232,1 млн. грн. Статутний капітал - 4,29 млн. євро. Після цього починається епопея довкола Бориса Фельдмана – керівника банку „Слов´янський”, одного з найближчих соратників Юлії Тимошенко. Справа Фельдмана була настільки очевидно шита білими нитками, що доходило до непристойних і трагікомічних моментів. Фельдмана декілька раз випускали з в´язниці за постановами суду і за декілька днів запроторювали до в´язниці знову – за постановами вищих судів. У народі навіть ходив анекдот: Дзвінок до Лук´янівського СІЗО. „Алло, а чи можу я розмовляти з банкіром Фельдманом?” – „Фельдмана випустили. Зателефонуйте завтра”.

Якщо справа „Слов´янського” була лише попередженням Юлії Тимошенко, то наприкінці літа їй було завдано більш серйозного і відчутного удару - було заарештовано чоловіка Юлії Тимошенко Олександра, а також друга сім´ї Геннадія Фальковича. Було очевидно, що пані Тимошенко намагаються залякати. В те, що Олександр Тимошенко був злочинцем, не вірив ніхто з тих, хто знав особисто Олександра Геннадійовича. Людина спокійна, виважена, романтик, що мало подібний на серйозного бізнесмена, Олександр Тимошенко став жертвою інтриг, спрямованих проти його дружини.

Олександр Турчинов згадував, що після арешту Тимошенка він добився аудієнції Кучми (Юлію Тимошенко до Президента в цей час вже не пускали). Турчинов поцікавився від Президента причинами репресій. Президент відповів: „Нехай вона припинить цю війну. Хто вона така, щоби їх викривати? У самої рильце в пуху. Буде далі займатися хернею – піде слідом за чоловіком”.

Юлія Тимошенко, очевидно, „хернею” не припинила займатися, тому третій удар прийшовся по корпорації ЄЕСУ. Цікаво, що сама пані Тимошенко була переконана: жодна перевірка не зможе зруйнувати корпорацію – за цей час вона подбала про те, щоби перевести бухгалтерію в „білий” стан, провівши кілька внутрішніх перевірок. Владі вдалося провести „фокус” із документами, оголосивши всі угоди з Росією щодо транспортування газу через корпорацію ЄЕСУ – недійсними і оголосивши весь газ контрабандою... Імперії ЄЕСУ було завдано смертельного удару.

Нарешті, 3 листопада 2000 року стався четвертий удар: Генеральний прокурор України Михайло Потебенько зробив сенсаційну заяву. Потебенько повідомив журналістів, що в Україні працює група слідчих з прокуратури Росії, які розслідують справу хабарництва у Міністерстві оборони РФ. За його словами, ця справа стосується і деяких українських посадових осіб, зокрема, на допит було викликано віце-прем´єра Юлію Тимошенко, яка пояснила свою непояву зайнятістю. Заступник Генпрокурора Микола Обіход визнав, що ця справа пов´язана з діяльністю корпорації "Єдині енергетичні системи України".

Також Генеральний прокурор Михайло Потебенько на цій же прес-конференції звинуватив "деякі" засоби масової інформації у "намаганнях скомпроментувати працівників Генпрокуратури". Потебенько зауважив, що все це робиться "цілеспрямовано, на замовлення", "факти навмисне перекручуються", і він "знає замовників таких публікацій". "Всі мої заступники - єдиний колектив, дії якого спрямовано на боротьбу зі злочинністю у державі", - сказав М.Потебенько. При цьому Генпрокурор не уточнив, які саме видання компрометують працівників Генпрокуратури.

Між тим поінформоване джерело у Генеральній прокуратурі Російської Федерації повідомило, що представники України замовили російським правоохоронним органам "компроментацію" віце-прем´єр-міністра Юлії Тимошенко. За словами джерела, російські правоохоронні органи, зокрема Генпрокуратура, мали "демонструвати інтерес до українського віце-прем´єра, що незалежно від ступеня її провини є потужним компроментуючим чинником". Компроментація мала будуватися на звинуваченнях Ю.Тимошенко в боргах корпорації "Єдині енергетичні системи" перед Міністерством оборони Росії за поставлений у 1997 році газ.

Джерело відмовилося назвати прізвища та посади "замовників". "Замовлення" пояснювалося "збігом інтересів українських олігархічних груп, з якими бореться уряд України, та російських бізнесових кіл, яких підтримує федеральна влада і які прагнуть закріпитися на українському енергоринку". За його словами, "і тим, і іншим потрібна дискредитація українського уряду, а ще ліпше - його відставка". "Якщо перші хочуть відновити зруйновані схеми, котрі дають змогу викачувати з ПЕК величезні прибутки, то другі намагаються позбавити уряд Віктора Ющенка політичного та адміністративного впливу, який перешкоджає приватизації газотранспортної системи". (В.Ющенко та Ю.Тимошенко виступали проти приватизації вітчизняної енерготранзитної системи, зокрема проти віддачі її за газові борги). На переконання джерела, у Москви з´явився шанс "розквитатися з тими, хто перешкоджає її бізнес-інтервенції в Україні, причому за допомогою українських олігархів".

У своїх коментарях народні депутати по-різному оцінили ситуацію довкола протистояння Юлії Тимошенко та Генеральної прокуратури.

Голова Українського народного руху Юрій Костенко був переконаний, що інтерес, який Генеральна прокуратура демонструє до віце-прем´єр-міністра Юлії Тимошенко "є політичним замовленням". Він наголосив, що "це є елемент спрямованої політики проти уряду Віктора Ющенка, йде серйозна боротьба проти української ідеї й економіки України та проти виходу України на європейський рівень". "Робиться все щоб Україна не була українською, цивілізованою, щоб вона ніколи не була в Європі", вважав лідер УНР. За його словами, "сьогодні великий капітал в Україні має кримінальне коріння, це стосується всіх - Г.Суркіса, В.Пінчука, В.Медведчука, Ю.Тимошенко". Це "нормальна річ для первинного накопичення капіталу". Проте, він висловив здивування з приводу того, що правоохоронні органи сусідньої держави цікавляться "лише окремими особами".

Народний депутат Михайло Сирота також не відкидав версії про "політичне замовлення" щодо Ю.Тимошенко. На його думку, демонстрація інтересу правоохоронців Росії до українського віце-прем´єра можлива лише "після політичної команди", і "очевидно, що така команда була дана". Водночас М.Сирота зазначив, що порушення кримінальних справ за кордоном та арешти громадян України є "свідченням слабкості українських правоохоронних органів, їхньої залежності від фінансово-промислових кланів та адміністративного ресурсу".

Народний депутат Сергій Курикін (пропрезидентська фракція ПЗУ) вважав, що оскільки в корпорації ЄЕСУ, яку очолювала Ю.Тимошенко, були певні проблеми з російськими державними структурами, активність правоохоронних органів Росії не є замовленням. Принаймні розглядати це як сплановану кампанію проти Ю.Тимошенко не можна, вважає він. Водночас він зауважив, що інтерес російської прокуратури до віце-прем´єра "сприймається в Україні досить тенденційно з огляду на посаду Ю.Тимошенко". Водночас С.Курикін вважав, що "напередодні зими не варто займатися поглибленням цього конфлікту". Він вважав, що було б доцільно дати урядові можливість "увійти в зиму, а потім, коли вже гострота проблеми з паливом відійде на другий план, можна буде спокійно, без зайвих емоцій та істерики, розбиратися в тому, де і які помилки зробила Ю.Тимошенко і чи взагалі вона їх робила". С.Курикін наголосив, що він не збирається виправдовувати Ю.Тимошенко, але коли на карту "поставлено добробут України, просто безвідповідально робити всю Україну та зокрема ПЕК заручниками боротьби між різними політичними силами".

В продовження гучних справ Генеральна прокуратура кинула до в´язниці двох топ-менеджерів банку “Слов´янський” – Олену Якименко та Ніну Василевську. Банк “Слов´янський” перебував під контролем Юлії Тимошенко, і режимові було потрібно позбавити віце-прем´єра фінансової бази. На це й було скеровано основні дії Генеральної прокуратури. Хоча невдовзі з´ясувалося, що висунені звинувачення проти цих двох жінок є недостатньою підставою для арешту. 17 листопада Голова правління КАБ "Слов´янський" Олена Якименко і начальник управління пасивних операцій банку Ніна Василевська були звільнені з Лук´янівського СІЗО м.Києва. Рішення про звільнення було підписане Генеральним прокурором України Михайлом Потебеньком. Запобіжний захід, застосований раніше до керівників КАБ "Слов´янський", було замінено на підписку про невиїзд.

Під час брифінгу 21 листопада Михайло Потебенько не заперечив і не підтвердив, що проти віце-прем´єр-міністра Юлії Тимошенко може бути порушено кримінальну справу. М.Потебенько нагадав, що віце-прем´єра викликали на допити російські слідчі, але Ю.Тимошенко відмовилася давати свідчення. М.Потебенько вважав, "що в цьому вона помилилася", оскільки будь-які правдиві свідчення "можуть пом´якшити становище". "Я з повною відповідальністю заявляю, - сказав Генпрокурор, - що ми діємо у взаємозв´язку зі слідчими органами Росії. Юлія Володимирівна не знає, які докази мають прокуратури України та Росії і що знайдено під час обшуків у людей, з якими вона мала зв´язки у Росії". За словами М.Потебенька, існували документальні дані, які ставлять Ю.Тимошенко в не дуже приємне становище. Ці дані Генпрокурор пообіцяв оприлюднити найближчим часом. На пряме запитання журналістів, чи має він на увазі, що проти Ю.Тимошенко буде порушено кримінальну справу, М.Потебенько відповів: "Я маю на увазі те, про що ви говорите".

Наступного дня Юлiя Тимошенко заявила, що всi свідчення, якi необхiдно дати прокурору, вона вже дала, i як нiхто зацiкавлена в тому, щоб iстина була встановлена. Під час прес-конференції 22 листопада прес-секретар уряду Наталя Зарудна зазначила, що уряд "не буде робити якихось хвиль". За її словами, Віктору Ющенку вiдома заява Генпрокурора, але її "не можна вважати офiцiйною заявою". Вона зазначила, що прем´єр-міністр не втручатиметься в справи iншої гiлки влади - "вiн не має на це права i повноважень". Але пані Зарудна зазначила, що "якщо такi заяви робляться голослiвно, iншi люди мають зробити висновки". Віктор.Ющенко пiсля засiдання уряду вiдмовився коментувати заяву М.Потебенька, зазначивши, що "прокуратура має займатися своєю справою". Прем´єр-міністр пiдкреслив, що він "не хоче коментувати, щоб не посилювати цю тему в суспiльствi".

Прес-служба Головної військової прокуратури Російської Федерації взагалі ствердила , що Юлію Тимошенко допитували лише як свідка. У прес-службі прокуратури РФ відмовилися надавати будь-яку іншу інформацію щодо цієї справи.

Після такого повороту справи Генеральна прокуратура мусіла спростувати слова свого ж шефа Михайла Потебенька і заявити, що ніхто в Генеральній прокуратурі не робив жодних заяв з приводу порушення справи проти Юлії Тимошенко.

На деякий час Юлію Тимошенко залишили у спокої. Але всі розуміли: це затишшя – ненадовго. В Україні починалися нові політичні процеси. Україна знову опинилася на грані революційної ситуації.

Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram