В межах конкурсу театральної критики «З гальорки», який LB.ua проводить разом з Havas Village Ukraine, пройшла перша лекція для учасників конкурсу. Її прочитала членкиня журі конкурсу, кандидатка мистецтвознавства, театрознавиця, кураторка театральних проєктів Ірина Чужинова.
Тема лекції: “Хто і як говорить про театр: екосистема української театральної критики”. Публікуємо уривки з неї.
***
“Є класична схема, яка пояснює театральну екосистему: всередині – авангард, тобто театр, який займається радикальним пошуком, який використовує експериментальну форму, аби перевірити певні теоретичні моделі (наприклад, Opera Aperta, яка експериментує задля дослідження жанру опери, його обмежень); навколо нього – мистецтво, тобто театр більш поміркований, який, утім, залишається в цій сенсовій рамці; і найбльше коло – креативні індустрії, тобто театр, який адаптує авангардні та мистецькі напрацювання під смаки широкої аудиторії.
Зараз можна знайти декілька інтерв’ю Євгена Нищука (директор Театру Франка. – Ред.) з майже ідентичними заголовками про те, за скільки секунд розкупають квитки на виставу. Це – критерій креативної індустрії. Тут можна задавати питання, чому національний театр бачить себе частиною креативних індустрій, а не частиною мистецтва. Чому так складається в українському театрі, що за мистецтво та експеримент відповідає театр, який не отримує фінансову підтримку з державного або муніципального бюджетів, а ті театри, що таку підтримку отримують, бачать своїм завданням не розвиток театрального мистецтва, а задовільнення попиту широких аудиторій”.
***
“В Союзному договорі ЄС прописано шість цінностей – повага до людської гідності, свобода, демократія, рівність, верховенство права, повага до прав людини. І є сьома цінність, не вписана в договір, але її завжди згадують на всіх дотичних форумах – це плюралізм і відсутність дискримінації, зокрема рівність жінок і чоловіків з особливим акцентом на феміністичний аспект. Коли ми говоримо про європейський театр і намагаємося його порівняти з українським театром, важливо пам’ятати, що європейський театр реалізує політики, в основі яких зашиті цінності ЄС. Тобто, його формальні пошуки, які часто описують як “постдраматичний театр” (нетекстоцентричні вистави, в яких немає лінійного наративу, які випробовують нові типи зв'язків сцени і залу) – це пошук можливостей роботи з цими цінностями.
Наскільки український театр, що обирає консервативну позицію, розуміє цю ціннісну рамку? Як ставиться до цінностей ліберальної демократії, частиною якої ми прагнемо бути? Це ще одне важливе питання.”
***
“Немає театральної критики, але є театральні критики і критикині. Ця професія невіддільна від особистості. Більшісті театрів думає, що театральна критика – це частина театрального процесу, але це неправда. Театральна критика – це частина медіа. Ринок медіа в Україні трансформується, 15 років тому було набагато більше редакцій, які цікавилися театром. Але у нас є «Лівий берег» і «Українська правда», які намагаються тягнути цю лінію, намагаються підсвічувати важливі теми, працювати з ліберальними цінностями. І тут для критика чи критикині важлива самоідентифікація, оприявлення власної позиції. Нещодавно на «Лівому березі» вийшло інтерв’ю з Ларисою Венедиктовою, в якому вона сказала, що критиків немає, тому що ніхто не хоче оприявлювати свою позицію. Мені здається, це правда. Це дуже страшно – вийти зі своїм одним голосом і сказати: вибачте, але у вас така страшна патріархальна консервативна вистава, вона нічого не створює, ніяких сенсів не народжує…
Уявіть, що ці двоє персонажів зустрілися: український театр і українська театральна критика. Це дві множини. І за моїми відчуттями, вони не стикуються на рівні цінностей, на рівні правил гри, які побудовані на тих чи інших цінностях.”
***
Наступну лекцію в межах конкурсу прочитає член журі, театрознавець, театральний критик, солдат 57 ОМПБр Олексій Паляничка. Її тема: ““Професія вихідного дня”. Про шляхи і (не)можливості театральної критики в Україні сьогодні.”