Гренландія — автономна територія з населенням лише 57000 мешканців — має своє кіно. Нещодавно у відповідь на політичну кризу Європейська кіноакадемія виклала на своєму сайті добірку гренландських фільмів.
Вікіпедія за запитом Greenlandic films видає понад 30 назв. Серед них і така успішна продукція, як «Ківіток-альпініст» (реж. Ерік Баллінг, 1956) — лірична драма про данську вчительку, що спочатку переживає особисту драму, а потім знаходить своє кохання на острові. Фільм здобув номінацію на «Оскар». Загалом у цьому списку є і комедії, і наукова фантастика, і навіть горори. Але значну частку цих проєктів обʼєднує те, що вони зняті данськими режисерами переважно данською мовою. Тоді як понад 70 % населення Гренландії складає корінне населення — інуїти. Однак протягом століть вони лишалися фактично людьми другого сорту на своїй землі, колонізованій спочатку Норвегією, а потім Данією. Остання експлуатувала ресурси острова, асимілювала молодше покоління, розлучаючи дітей з їхніми родинами. Також метрополія в 1960–1970-х тисячам інуїтських жінок і дівчат маніпуляціями чи без їхньої згоди встановлювала внутрішньоматкові спіралі, щоб запобігти вагітності. Серед постраждалих були дівчата віком 12 років.
На референдумі 1979 року більшість гренландців висловилася за повне внутрішнє самоврядування; однак знадобився ще один плебісцит у 2008-му, щоб острівʼяни отримали можливість керувати розробкою надр і морських ресурсів, самостійно ділити прибуток від їхнього продажу, розв'язувати питання судової системи та правопорядку. І, головне, нарешті гренландська (калааллісут) стала єдиною офіційною мовою автономії після 400 років данського панування. Тоді ж починається піднесення дійсно національного кінематографу.
«Нуумміок». Отто Розінг, Торбен Бех. 2009
Здобуття широкої автономії дало небачені можливості. Уже 2009 року вийшов «Нуумміок» (людина з Нуука) —– перший повнометражний ігровий фільм, повністю знятий у Гренландії.
Малік (Ларс Розінг), 35-річний будівельник з Нуука, столиці Гренландії, проводить життя в компанії таких самих, як він, простуватих роздовбаїв Мікаеля і Карстена. Працюють, ходять на полювання або на риболовлю, не оминають барів, шукають удачі з дівчатами. Цілком усталене життя летить шкереберть, коли Малікові діагностують рак. Він стоїть перед вибором: залишитися в Гренландії з жінкою, яку він покохав, чи виїхати до Данії на лікування, яке може подовжити його життя, хай і як постійного пацієнта.
Повноцінною героїнею фільму є сама Гренландія: її гори, льодовики, одноповерхові вулиці Нуука, різнобарвʼя трав і квітів, морська гладінь, північне небо. Поступово сюжет переходить на більш символічний план. Для Маліка питання стоїть не тільки між життям з коханою чи без неї, а й між Гренландією та Данією — між Батьківщиною та метрополією. Хай у першому випадку майбутнє загрожене, та все ж за вибором для Маліка стоїть певність любові, що кидає виклик смерті. Поєднанням громадських і екзистенційних мотивів «Нуумміок» вигідно відрізняється від типової «ракової драми» материкової Європи.
«Експеримент». Луїза Фрідберг. 2010
Фільм Розінга і Беха став етапним, відкривши шлях для суто гренландського кіновиробництва. Уже 2010-го вийшла повністю гренландомовна драма за реальними подіями «Експеримент» — перший фільм, присвячений темним сторінкам історії Гренландії. 1951 року колоніальна влада забрала 22 дітей інуїтів від 6 до 8 років за не завжди однозначною згодою їхніх батьків або опікунів і перевезла їх до Данії. Мовляв, діти походили з неблагополучних сімей. Чиновники запланували їхнє усиновлення й подальше перевиховання на «маленьких данців».
Нічим хорошим це не скінчилося. Понад половина дітей померла ще до повноліття, а ті, хто вижив, втратили рідну мову й культуру і більшу частину життя страждали від психологічної травми через розлуку з родинами. Деяких дітей через рік повернули до Гренландії, до дитячого будинку, замість того щоб повернути додому.
Головною героїнею «Експерименту» є вихователька на імʼя Герт у сиротинці Нуука. Герт опікується інуїтськими дітьми — тими самими сіромахами, яких повернули на острів після півтора року перебування в Данії. У фільмі повно емоційних сцен, коли дітей силоміць розлучають з їхніми родинами й застосовують до них доволі специфічні методи виховання. Фільм спричинив чималий резонанс. Прем'єр-міністр Гренландії Куупік Клейст зажадав офіційних вибачень від метрополії за невдалий соціальний експеримент, однак тодішній прем'єр-міністр Данії Ларс Лекке Расмуссен відмовився. Вибачення попросила тільки 2020 р. прем'єр-міністр королівства Метте Фредеріксен.
«Sumé: звук революції». Інук Сіліс Хьог. 2014
У добірці Кіноакадемії є фільми, що так чи інакше стосуються найрізноманітніших сторін життя Калаалліт Нунаат. Незважаючи на всі зусилля з примусової асиміляції, острів’яни витворювали оригінальну й сучасну культуру. Музичний документальний фільм «Sumé: звук революції» розповідає про гренландський рок-гурт Sumé. Створений студентами з острова під час навчання в Данії, він з 1973 по 1976 рр. випустив три альбоми. Хлопці співали інуїтською на злободенні теми деколонізації, обстоювання прав, цілком вписуючись у глобальну тенденцію протестного року, але завжди тримаючи у фокусі проблеми саме своєї землі. Музично це було захопливе поєднання психоделічного і жорсткого року з гренландським фольклором. Про те, наскільки цікавим був гурт, свідчить той факт, що після виходу другого альбому їх запросили як гурт розігріву у світове турне британських суперзірок Procol Harum. Але, власне, ставати знаменитостями ніколи не входило в їхні плани.
Фільм Інука Сіліса Хьога цікавий ще й широким використанням хроніки життя Гренландії 1970-х, накладеної на музику Sumé. Вулиці, перехожі, паби, школи, риболовля, робота на рибній фабриці, візити данської королеви, розмови репортерів з підлітками про їхні плани на майбутнє. Sumé були плоттю від плоті свого народу, його голосом на сцені модерної музики. І зараз їхні пісні звучать сучасно. Тож у гренландців був свій Вудсток, свій контркультурний бунт, скерований на звільнення країни.
«Біле золото Гренландії». Клаус Пілехаве, Отто Розінг. 2025
Документальний фільм-розслідування «Біле золото Гренландії» торкається менш піднесеної, але по-своєму сенсаційної тематики. Фільм починається з фрази колишнього прем’єр-міністра Данії про те, що його країні нічого соромитися через Гренландію, що метрополія тільки те й робила, що всіляко обдаровувала острів своїми щедротами.
Дискурс, згідно з яким інуїти приречені лишатися дотаційною нацією, панував десятиліттями. Головна героїня фільму, дослідниця колоніальної політики Ная Дірендом Ґрауґаард, прилітає на острів, аби вивчити й оприлюднити правдивий баланс економічної влади. Виявляється, багато років Гренландія була єдиним у світі місцем, де видобували кріоліт — мінерал, що значно здешевлює виробництво алюмінію. Данія видобувала кріоліт понад 140 років. На родовищі працювали винятково данські, а не місцеві робітники. Контакти з місцевим населенням були суворо обмежені. На кошти з видобутку кріоліту в Копенгагені у ХІХ столітті трапився справжній архітектурний бум.
Ная закопується в архівах і бібліотеках, спілкується з іншими істориками й нарешті називає суму, яку Данія за всі ці роки безконтрольного видобутку кріоліту вивела з острова: 400 мільярдів крон. Дивлячись цей фільм, не раз ловиш себе на думці, наскільки нам не завадила б така кінематографічна антиколоніальна археологія.
«Стіни Акіні Інук». Ніна Паніннгуак Скідсберг. 2025
«Стіни Акіні Інук» — неігрова драма, що показує життя Гренландії з несподіваного боку, адже його головна героїня — інуїтка Рут, що відбуває покарання в тюрмі Нуука.
Рут сидить уже понад 10 років за насильницький злочин з вироком «безстрокова опіка», який фактично означає, що термін її увʼязнення може бути необмеженим. На волі в неї вже навіть народилися онуки, але коли вона їх побачить — невідомо. Режисерка Ніна Паніннгуак Скідсберг береться за цей сюжет спочатку через сумнівну юридичну колізію. Але що більше Рут розкривається перед Ніною, то дужче Ніна відкривається Рут.
Поступово виявляється, що між ними не так і багато відмінностей. В обох було травматичне дитинство і матері-алкоголічки. Обом життя зруйнували чоловіки-ґвалтівники. Лише збіг обставин утримав Ніну від злочину, аналогічного злочину Рут. Власне оце у фільм заворожує найбільше — динаміка стосунків двох, на перший погляд, несхожих жінок. Те, як вони знаходять підтримку одна в одній. Те, як солідарність перемагає соціальні і класові відмінності.
***
Огляд кіно Гренландії, звісно, може бути набагато ширшим. Гренландські режисери працюють у великому тематичному діапазоні: є фільми про катастрофу на будівництві, що забрала життя 11 людей, про таємниче зникнення «невразливого» корабля в морі неподалік від Нуука, про традиційний інуїтський промисел лозоплетіння, про походження знаменитих льодовиків, що вкривають більшу частину острова. Після багатьох років упослідження Калаалліт Нунаат стверджується в кінематографі.
Це кіно з власним обличчям: гостросоціальне, камерне, його поетика стримана — до пари північному краєвиду, який майже в кожному фільмі один з героїв. Культура може і має бути антиколоніальним знаряддям — цю важливу для нас максиму гренландці втілюють безупинно й талановито.