Думаю, що кожен спостерігав за тим, як у Ватикані обирають нового Папу. Відбувається це в атмосфері тотальної секретності. Не дарма зібрання кардиналів називають конклавом, що в перекладі означає «зачинена кімната». Про те, що світ отримав нового голову католицької церкви знаменує лише білий дим, але ніхто і ніколи не дізнається, як проходило обговорення та голосування. Такий собі «конклав» відбувається тепер і в нас.
Якраз, коли українці святкують череду новорічних свят, відбувається майже таємне обрання голови Національного антикорупційного бюро. А щоб українці і не згадали, що зараз обирається людина, що буде вишукувати нечистих на руку вищих чиновників, їм запудрюють мізки різноманітними музичними концертами. Навіть парламентський канал «Рада» замість того, щоб організувати публічне обговорення кандидатури на пост голови Бюро показує виступи всіляких «пєвічок». Таке враження, що ніхто не розуміє, що людина, яку не любить народ, не зможе перемогти у війні проти системи. Очевидно, що план урядових реформ і бюджет на наступний рік – провальні. Але, якщо ми не переможемо корупцію, це буде прямий шлях до дефолту. Тому на Бюро, на його голові – колосальна відповідальність. Вони можуть витягти країну, яка вже погрузла в болоті, за барки. І це – не пусті слова. Досвід таких країн, як Польща, Ізраїль, Сінгапур, США – доводять ефективність роботи Бюро.
Ніхто не повинен отримати «ручного» директора Бюро. І ЗМІ у цьому – можуть допомогти. У понеділок члени виборчої комісії знову зберуться. І я сподіваюсь, що на цей раз, замість всіляких дурниць з телеекранів, ми зможемо побачити, як в країні народжується установа, перед якою тремтітимуть усі корупціонери.