«Забула взяти обіцянку з чоловіка, аби він повернувся додому живим…»

«Мій покійний батько, сміючись, говорив, що ми таки знайшли один одного - у мене вибуховий характер, але у нього він ще більш вибуховіший. Якби боги жили на Землі, він би точно був Зевсом», - перші слова, що говорить, розповідаючи про свого загиблого чоловіка, бійця 11-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь», Олександра Вахнюка, його дружина Юлія.

Майбутнє подружжя познайомилось один з одним в гостях у спільних знайомих. «Ввечері, я зайшла до своїх друзів, де вперше і побачила Олександра. Спершу, я навіть не звернула на нього увагу. Навіть думати не могла, що ми з ним житимемо далі. Однак, Олександру я одразу дуже сподобалась, і, як в подальшому він зізнався, саме тоді він і вирішив, що ми будемо разом», - згадує жінка. З того часу, Олександр та Юлія почали бачитись частіше. Разом із своїм батьком, Олександр Вахнюк працював у Києві будівельником. Вони знімали квартиру, але через певний час, батько вирішив уїхати додому (в Андрушівський район, що на Житомирщині), тож Олександр постав перед питанням, де жити далі. «Я не пам'ятаю, хто з нас це запропонував, але так вийшло, що Саша став жити у мене. Оскільки крім середньої освіти та служби в армії у нього нічого не було, він влаштувався працювати охоронцем. Я працювала в банківській системі». Як згадує Юлія, робота в банку забирала багато сил та часу, і, перед Новим, 2008 роком, наступив момент, коли жінка просто «перегоріла». «Саша забрав мене тоді з роботи, відвіз додому, і декілька днів я просто проспала, така була втома», - каже Юлія. Пізніше, Олександр офіційно попросив дозволу в батьків Юлії стати її чоловіком. Але розпис молоді відклали на потім. А незабаром, Юлія народила донечку Ксенію. Чоловік був надзвичайно радим відчути себе батьком, адже вважав, що по-справжньому відчути батьківство можна, лише виховуючи донечку.

«Після народження Ксенії, Саша влаштувався одразу на декілька робіт, аби всім забезпечити нашу родину. Він дуже втомлювався, але завжди намагався порадувати мене сюрпризами і проводити, по-можливості, більше часу з нами. Ми часто їздили на природу, на шашлики. Одне з наших улюблених місць - парк Феофанія», - розповідає дружина загиблого.

Так і тривало життя родини Вахнюків. Але війна внесла у нього свої корективи. «Саша твердо вирішив, що поїде на Схід, але до останнього мені про це не говорив. Він зізнався, коли вже їхав в автобусі. Коли Олександр вже був на війні, я зрозуміла, що знову вагітна. Дуже не хотілося це обговорювати по телефону, але довелося. Він попросив нічого не робити поки не приїде додому. Додому він повернувся на 3 дні. Ці дні ми обговорювали подальші дії. Я боялася народжувати в такому віці. Після 40 часто бувають ускладнення, а мені було 41. Він стояв на колінах, обнявши мої коліна і просив залишити цю дитину і обіцяти, що якщо з дитиною буде все в нормі – виносити і народити. Я пообіцяла. А ось з нього повернутися додому живим, я забула взяти обіцянку…», - стримуючи сльози каже Юлія.

Щовечора, Олександр телефонував Юлії аби дізнатися, як вона почувається. Розповідав про те, що бачив російський спецназ. А одного разу телефонував прощатися, тому що його з’єднання оточили і всі думали, що вже не виживуть. «Після проходження обстеження стану вагітності, на якому все було відмінно, я зателефонувала йому розповісти про це, але Сашко не підняв слухавку, лише написав смс, що подзвонить ввечері. Але ввечері дзвінка не було. Це був кінець», - каже дружина загиблого.

Олександр Вахнюк вважався зниклим безвісти, але завдяки ДНК експертизі, його опізнали серед тіл загиблих, які були доставлені у Запоріжжя. Указом Президента України № 37/2016 від 4 лютого 2016 року, «за особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Після загибелі Олександра Вахнюка, Юлія успішно народила дитину, ще одну донечку - Варвару, яку, на жаль, її тато так і не побачив. Зараз Юлія з дітьми: 8-річною Ксенею та 1,5-річною Варварою вчаться жити без чоловіка і батька. Держава виплачує допомогу на дітей, а компенсацію у разі смерті і житло родина не отримала, бо Юлія і Олександр не були офіційно розписані, тож виплату отримали батьки чоловіка. Діти швидко ростуть, їм потрібен одяг та іграшки, а ще - ремонт у дитячій кімнаті. Давайте разом допоможемо дітям загиблого учасника АТО Олександра Вахнюка.

ВЛАСЮК ЮЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА YULIIA VLASIUK 4188370027353674 (Райффайзен банк «Аваль»)

Люди допомагають людям! Кому допомагаєш ти?

Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter