До станції "Березівка", яку відкрили у 1914 році разом з ділянкою Куяльник-Колосівка, їздять як приміські, так і пасажирські поїзда. Правда, пасажирські поїзда возять безквиткових пасажирів, тому зупинку тимчасово відміняли.
Прямо на станції красується пам’ятник большевикам, які у 1919 році захопили місто.
Сама станція знаходиться в двадцяти хвилинах ходьби до міста, але до поїздів приїжджає автобус, та й попутку зловити можна. Доля мені посміхнулася, і хоча я не вліз в маршрутку, але скоро зловив "Жигулі", водій яких слухав групу "Бутирку".
Саме місто у мене почало асоціюватися зі старими вивісками та фресками, як на початку 2000-х.
В центрі міста розкинувся парк з фонтаном, який взимку не працює.
Навпроти симпатична історична міська рада.
Колись працюючий кінотеатр "Перемога" тепер зрадливо пустує – його здають під оренду та проводять в ньому вибори.
Хоч місто і старе, історичних споруд у ньому вкрай мало. Навіть "Вікіпедія" каже лише про два-три будиночки. Наприклад я знайшов такий:
Біля школи стоїть пам’ятник вчительці.
А біля РДА - дивний пам’ятник Шевченку.
І так, зовсім не зрозуміло, навіщо заривати у 2017 році капсули з посланнями нащадкам. Комуністичні традиції?
Підсумовуючи: Березівка - маленьке містечко, історичне – але без особливої архітектури. До нових зустрічей!
