- Петя нема підсумка зайвого? Та ось в Металіст підемо, там буде багато валятися.
- Я з трупів не беру — енергетика х...ова.
- Та то вже не трупи — їх там порозривало, тільки розгрузки і полишалися..
Ранок починається з розмов про взяття Металіста. Наш підрозділ готується на виїзд.
- Вдячні місцеві жителі принесли трохи їжі, плов — хлопці розбирайте.
- Домашня їжа, те що треба перед бойовим виходом. Ооох, компот просто надзвичайний!
- Але ми трохи здвигаємо вихід хлопці, а ну-ка їмо швидше.
У когось на телефоні заводить Вакарчук:
"Це не для нас,
Парами сплять,
Виключіть час".
З передової вернулися хлопці вчорашньої зміни.
Вони по особливому вітаються за руку. Міцно. В кімнату заходить один з “наших”.
- Два двохсотих, на міні підірвалися. Є поранені.
За вікном так само кружляють ластівки. Вчора я думав, що це до дощу. Мабуть їм просто так веселіше.
На вулицях пустеля. Половина магазинів зачинено. Бабуся продає помідори. Примовляє українською “Беріть дітки, домашні”. Беремо. По 10 за кіло. Стиглі і м’ясисті. Фруктів, ягід нема – цього року неврожай.
На базі новини стають ще сумнішими. Три двохсотих. Один помер в лікарні. Кац, Нельс, Бабай.
- Їб..нутися можна. Нас стає все менше.
- Кац, какой мужик был, еб..ный насос. А бородатый, 20 лет, и уже 200-й. Бл..дь.
Ніч дуже місячна, все видно як в кіно. Їдемо вдвох у відкритому кузові “шишари” (так називають тут 66-ЗІЛ). Ні, не вдвох таки. В кузові лежать тіла трьох хлопців, що підірвалися на міні. В якості охорони мовчазний хлопчина Руслан з РПК. І я - не знаю в якості кого.
Тобто вп’ятьох.
В кабіні водій і старший Андрій. Він був сотником на Майдані. Тепер один з командирів "Айдару".
Ніч крім того, що місячна, ще й по-справжньому тепла. Теплий вітер. Близько 12-ї ночі.
Веземо тіла хлопців в морг Старобельська. Їхати понад годину. Понад годину полів з соняхами і пшеницею і “зеленки” навколо. Красиво і моторошно водночас.
Попередньої ночі військові зайняли ще один блокпост в напрямку Металіста. Спочатку військові на броні зайшли на блокпост сепаратистів. Після цього вдень підтягнулися "Айдар" і решта. Їхало багато транспорту. Але підірвалася десь 8-ма за рахунком машина — протитанкова міна на краю дороги.
В машині було четверо. Дівчина — 300-й, тяжко поранена. Одного, водія, розірвало буквально на шматки — розкидало на 150 метрів від місця вибуху. Інший — без голови.
Третій — помер в лікарні.
Тиждень тому, ми привозили волонтерську допомогу. І передачу цим хлопцям у тому числі.
Розгрузки, коліматори, дрібниці. Хлопці раділи, як маленькі діти цукеркам.
Всю дорогу я подумки намагаюся підготуватися до вибуху. Мабуть це дуже швидко — нічого не встигаєш подумати. Вітер відкидає біле простирадло, яким накритий найбільш вцілілий. Він голий — його вже встигли роздягти в лікарні. Руслан пильно дивиться навкруги.
Я дивлюся на місяць — думаю про те, що він світить однаково і бойовикам, і українським військовим, і місцевим жителям.
Допомогти батальйону "Айдар" ви можете, переказавши гроші на картковий рахунок Приватбанку 4149 6059 1079 3074 (Гурняк Віктор Петрович).