В останні місяці в енергетиці емоції домінують над фаховим діалогом. Я б сказав навіть відвертіше - фахового діалогу зараз немає зовсім. Рішення приймаються чи то для того щоб когось покарати, чи то для того, щоб продемонструвати, як легкими кроками можна впливати на ціни на ринку без жодної перспективної оцінки ефекту. Приймається одне рішення у вересні, щоб в листопаді його героїчно частково скасовувати.
Давайте спробуємо розібратися, що відбувалось на ринку в листопаді і продовжується в грудні. Чому ситуація критична, чому ніякої заборони імпорту з Росії немає, і що варто без зволікань робити владі та учасникам ринку? Очевидно, що ми нанесли болісний удар по власній енергетичній сфері, по власній економіці. А жодних ознак щодо покращення ситуації сьогодні немає.
Ціна однієї авантюри
7 грудня ціна електроенергії на торгах на т. зв. ринку «на добу наперед» впала до 77,3 коп./кВт ч. Це не просто дешево, це значно нижче собівартості української генерації.
Чому так сталось, що з листопада ціни впали так стрімко і ніяк не можуть стабілізуватись? Тут бачу дві причини.
По-перше, ми маємо дуже теплу осінь та початок зими. Тобто українські ТЕЦ почали опалювальний сезон, а разом із цим й додали електроенергії в енергосистему. Енергоатом вводить свої енергоблоки в роботу. «Гарантований покупець» – найбільший учасник ринку – продає великий обсяг електроенергії по обмеженій ціні. Штучні обмеження, накладені на нього Кабміном з 1 вересня 2019 року не дозволяють йому заробляти достатньо коштів для забезпечення населення дешевою електроенергією та викупу її у «зелених» виробників. Сьогодні ця державна компанія знаходиться на межі збитку через низьку ціну на ринку, і, відповідно, великий розрив між ціною, за якою він купляє електроенергію і за якою продає.
По-друге, починаючи з 1 листопада втричі збільшився імпорт електроенергії з Росії та Білорусі. Цьому сприяла так звана «поправка Геруса», яка дозволила імпорт по прямим договорам і стимулювала окремих учасників ринку завозити електроенергію зі сходу. Таким чином, ми можемо також констатувати синхронність динаміки між постачанням російської та білоруської електроенергії з деструктивним падінням цін на оптовому ринку України.
Події відбувалися наступним чином:
• 1 жовтня розпочався імпорт з Росії і поступово зростав.
• 1 листопада поставки з Росії та Білорусі підстрибнули майже удвічі. Електроенергії в Україні стало забагато. «Укренерго», як системний оператор почав обмежувати виробіток українських електростанцій. Першими почали розвантажувати, тобто примусово стримувати виробництво блоки ТЕС. Потім вдалися до розвантаження атомних електростанцій. Як казав тодішній голова Енергоатому Юрій Недашковський: «На даний момент ситуація така, що заявлені дуже низькі ціни (імпорту – І.П.) на РДН (ринку «на добу на перед» – І.П.). Ми змушені піти на балансуючий ринок. Це для нас додаткове фінансове навантаження. Чому? Тому, що ці кошти ми отримаємо тільки через місяць».
• 5 листопада вперше в історії «Укренерго» обмежило видачу електроенергії вітровими електростанціями. Таким чином, і зелена електроенергія українських станцій не була спожита, проте заплатили й за неї, й за імпорт.
• В перші дні листопада «Укренерго» ігнорувало проблему і не обмежувало імпорт. Як пізніше пояснював голова системного оператора Всеволод Ковальчук, вони мають право його обмежувати лише за 2 дні. Перші обмеження імпорту почались з 5-6 листопада.
• По факту листопада, 343 млн кВт годин електроенергії української генерації були заміщені імпортом. «Укренерго» обмежило менше половини.
• В листопаді українські виробники електроенергії масово опинялися на балансуючому ринку, втрачаючи кошти. Як це відбувається? Кожен український виробник має контракти, і він має виробити певний обсяг електроенергії, щоб виконати свої зобов’язання. Натомість в енергосистемі складається профіцит, переважно через імпорт. «Укренерго» обмежує вироблення конкретної ТЕС чи АЕС, і ці станції мають йти на балансуючий ринок купляти електроенергію в когось, де ціна найвища. Але вони мають виконати свої зобов’язання перед клієнтом. На балансуючому ринку вони, напевне, куплять той самий імпортний продукт. Так, наприклад, теплові електростанції «Центренерго», «Донбасенерго», та ДТЕК в листопаді розвантажувались на близько 600 млн кВт годин.
• Сумарно імпорт в жовтні-листопаді склав 662 млн кВт годин. Російська «Інтер РАО» та білоруська «Бєленерго» отримали від України $36 млн.
Як працює демпінг
Причина такої ситуації з імпортом - в його демпінговій ціні. Росія готова буде безоплатно віддавати нам електроенергію, навіть використовуючи білоруські мережі, аби досягти бажаного ефекту – залежності України від поставок своїх енергоносіїв, зокрема електроенергії. Адже, там де залежність – там і майбутнє диктування своїх умов та підконтрольність українського ринку електроенергії.
Листопад продемонстрував, що саме так і відбувається. Економічного сенсу в поставках електроенергії в Україну з Білорусі та Росії мало. Ці операції носять суто політичний характер.
З 7 грудня призупинився імпорт із Росії. Причина не в тому, що його заборонили. Це маніпуляція, про яку я напишу нижче. Причина – ціна така, що росіянам немає сенсу постачати сюди електроенергію, бо головна задача вже досягнута – українська галузь в кризі.
Прогнозую, що як тільки ціна почне підніматися вище 1,30 грн кВт/год, імпорт з Росії піде стрімкими темпами. Я був би радий помилитись, але, нажаль, майже всі мої прогнози до цього часу підтверджувались.
Імпорт із Росії не закрито
Автор поправки, що відкрила імпорт з Росії, а також частина депутатського корпусу Верховної Ради України під тиском енергетиків та громадськості в законопроекті №2233 начебто заборонили імпорт. Нажаль, з такими заголовками й вийшли українські ЗМІ. Однак, це зовсім не так.
По-перше, імпорт із Росії заборонений лише за двосторонніми договорами і на внутрішньодобовому ринку, проте залишилась можливість для імпорту на найбільшому сегменті ринку – ринку «на добу наперед». А це саме ринок, який встановлює ціну для всіх інших. Тут реалізовується 35% усієї електроенергії. Також імпорт для «Інтер РАО» відкрито на балансуючий ринок.
По-друге, в цьому законі передбачена можливість, що ці обмеження можна зняти простим рішенням Кабміну без додаткового розгляду у парламенті.
По-третє, усі привілеї збережено для Білорусі. Електроенергія з цієї країні є реекспортом російських енергоресурсів. А з лютого з відкриттям Білоруської АЕС, країна, яка може втратити суверенітет, буде заливати дешевою атомною електроенергією Україну. А прибуток буде направляти росіянам на погашення кредиту за будівництво станції (орієнтовна цифра – 10 млрд доларів США).
Хочу нагадати, що Литва, маючи дефіцит генеруючих потужностей електричної енергії, категорично відмовилась від такого імпорту навіть за умови, що він буде безоплатним.
По-четверте, усі норми щодо імпорту діють однобічно. Ані в Росію, ані в Білорусь постачання електроенергії з України не дозволене.
По-п’яте, переорієнтація на імпорт з Росії та Білорусі - це вирок європейській інтеграції нашої енергетики. Про інтеграцію в ENTSО-E (Європейська мережа системних операторів передачі електроенергії, налічує 43 системних оператора з 36 країн) та створення спільного з Європою ринку, яке було заплановане на 2023 р., вже сьогодні, м’яко кажучи, підзабули. Вочевидь, що від’єднання української енергосистеми від Росії та Білорусі в 2022 році за таких умов буде проблематичним, якщо взагалі можливим.
Можливості імпорту / експорту електроенергії з Росією та Білоруссю після останніх правок авторів сучасної енергетичної еквілібристики, які начебто заборонили імпорт із Росії
Автори поправки щодо імпорту постійно вводять нас в оману і переможно звітують про рекордно низькі ціни на ринку. Ціни, які вбивають український енергетичний комплекс і вже дуже скоро зроблять нас енергетично залежними від Росії.
Це мені нагадує ситуацію, коли в 1990-х роках Україна продала Росії більшість з 7 нафтопереробних заводів (НПЗ), аргументуючи це необхідністю їх завантаження російською нафтою, виробництва нафтопродуктів для забезпечення власних потреб та навіть експорту. В результаті – майже всі наші НПЗ не працюють, а ми залишились без власних світлих нафтопродуктів.
До цього може дійти й у випадку з нашими електростанціями – можемо залишитись без генерації і набути залежність від російської і білоруської електричної енергії, як вже набули залежність від імпорту світлих нафтопродуктів.
Ця позиція має мало спільного з розумінням енергетичної безпеки та принципів ефективного розвитку економіки. На превеликий жаль, імпорт електроенергії з Росії та Білорусі було збережено. Хотілося б, щоб це не тривало довго. Ефект від нього ми вже бачимо.
На наступному етапі ми отримаємо зупинку ТЕС і шахт, далі - системне розвантаження атомних блоків. Врешті-решт ми будемо вести перемовини з Росією про знижку на електроенергію. Нажаль, це перспектива вже найближчого року. Невже ми не можемо отямитись і зробити так, щоб запанував здоровий глузд?
Врятуватися ще можна, проте для цього потрібна політична воля перших керівників держави
Щоб якось зламати ситуацію, влада має:
1. Заборонити будь-який комерційний імпорт з Росії та Білорусі. До інтеграції України в європейську енергосистему в 2023 році залишити виключно можливість технологічних перетоків, як це було в усі попередні роки за виключенням 2015 року. Хочу нагадати, що в 1999 році протягом двох років українська енергосистема працювала ізольовано від енергосистеми РФ та Білорусі та забезпечувала українських споживачів електроенергією. Проте апокаліпсису не сталося, а експансія «Інтер РАО» була зупинена. Тоді Україна довела спроможність своєї енергосистеми працювати незалежно і надійно.
2. Реформувати систему граничних цін на оптових сегментах ринку. Прибрати ручне керування, як того вимагають європейські норми.
3. Дозволити ДП «Гарантований покупець» продавати електроенергію по ринковій ціні, а не регламентовано низькій.
Вже зрозуміло, що прихильники імпорту в українському законодавчому органі не відмовляться від свого підходу щодо захисту російських та білоруських інтересів в українській енергетиці. Їх мотиви оцінювати складно. Тим не менш, з часом до цього питання доведеться повернутися. Головне, щоб не було занадто пізно, бо іншої енергетичної галузі, як і іншої України у нас немає.
Я впевнений, що задля забезпечення своєї енергетичної незалежності Україна відмовиться від імпорту електроенергії з РФ та Білорусі.