Починаючи з другого кварталу 2020 року всі комунальні сімейні амбулаторії, поліклініки, лікарні подавали до НСЗУ звіти про доходи та витрати. Це є умова договору між закладом охорони здоров’я та НСЗУ. Результати аналізу звітів з квітня 2021 року доступні на вебсайті НСЗУ. На дашбордах можна побачити, скільки коштів отримав той чи інший заклад у звітному періоді, скільки витратив, і скільки у нього залишилось. Також відображаються надходження у натуральній формі – ТМЦ та капітальні інвестиції. Важливо, що на дашборді відображені не тільки грошові надходження від НСЗУ, а й гроші з бюджетів усіх рівнів, благодійна допомога, доходи від платних послуг тощо.
НСЗУ відкрила дані про всі доходи медичних закладів України. Що це дасть пацієнтам і лікарям?
По-перше, відтепер будь-яка людина може легко перевірити, чи дійсно у лікарні не вистачає грошей на ліки та підвищення зарплат медикам. Достатньо віднайти на дашборді медзаклад за кодом чи назвою і панель відобразить залишок коштів на рахунку такої лікарні. Пацієнт може користуватися цими даними, якщо йому відмовляють у безоплатному медичному обслуговуванні. Лікар або медсестра, яким не підвищують заробітну плату, може перевірити, чи дійсно у їх роботодавця немає грошей. Для депутатів, котрим лікарні скаржаться на реформу і низькі тарифи, такі нові відкриті дані – безцінне джерело верифікованої інформації і страховка від недобросовісності керівників медзакладів.
По-друге, держава, котра витрачає кошти платників податків на медицину, нарешті має змогу бачити, хто, куди і коли витрачає (або накопичує) фінансові ресурси в системі. Недостатньо просто оплатити лікарні за пакетом медичних послуг і думати, що держава ефективно використала наші з вами кошти.
Насправді, гроші з програми медичних гарантій «оживають» якраз тоді, коли потрапляють на банківський рахунок медзакладу. Адже відтоді вони стають власністю закладу і те, куди їх витрачати, вирішує його директор (хоч і погоджує це з місцевою владою як своїм власником).
З відкриттям даних про доходи та витрати комунальних закладів охорони здоров’я, в НСЗУ з’явився надпотужний аналітичний інструмент для відстеження подальшого руху коштів програми медичних гарантій. Ми дамо країні відповідь, скільки насправді є грошей у комунальних медзакладів і на що вони їх витрачають.
По-третє, відповідальні громади зможуть справедливо ставити питання про ефективність того чи іншого керівника медичного закладу. Чому з пацієнтів вимагають пакети з ліками в той час, коли біля лікарні висаджують туї і кладуть плитку? Громада має повне право знати, як найнятий нею менеджер – керівник лікарні – розпоряджається коштами, робити відповідні висновки та ініціювати перед місцевою владою заміну такого керівника. Головне тут – усвідомити, що ті мільярди, які обертаються на рахунках лікарень – це ніякі не «державні» гроші. Це не гроші влади, політиків чи ще когось. Це гроші кожного з нас. Тому вплив громади, її небайдужість – це надважливе і дуже потрібне державі партнерство у відстеженні, куди все ж таки йдуть гроші на нашу безоплатну медицину.
То чому ж?
Повертаючись до заголовка. Станом на кінець 2020 року на банківських рахунках комунальних спеціалізованих закладів (поліклініки, лікарні) та екстреної (швидкої) допомоги знаходилося 19 мільярдів гривень. Це 15% бюджету програми медичних гарантій на 2021 рік. Якщо взяти тільки заклади екстреної допомоги, то в них сконцентровано майже 5 мільярдів гривень.
При цьому ми бачимо, що у середньому на заробітні плати лікаря лікарня витрачає 11 тисяч гривень, директора закладу майже 27 тисяч гривень, медичної сестри – 9 тисяч гривень. Водночас, до НСЗУ не припиняють надходити скарги від пацієнтів про вимагання коштів та оплату ліків у стаціонарах.
Причин у цього ганебного явища може бути декілька.
Причина перша, банальна. Невміння директорів медзакладів управляти фінансовими ресурсами. Логічно щодо тих керівників, яких лікарні «успадкували» від старої системи, коли головний лікар ніколи не мав у своєму розпорядженні грошей.
Причина друга, психологічна. Десятиліттями лікарні утримувались за бюджетні асигнування, яких ніколи ні на що не вистачало.
Відсутність компетенції з фінансового менеджменту плюс травма хронічного недофінансування дорівнює просте рішення – складати «під матрац», у даному випадку просто зберігати на рахунку.
Причина третя і головна, ціннісна. Ми тільки почали розвертати медичну систему обличчям до пацієнта і то, здебільшого тільки на папері. Попереду складний і довгий шлях впровадження. Для більшості людей медицина – це все ще про лікарню, а не про пацієнта. Це все ще про «зберегти лікарню», а не зберегти здоров’я людей. Відкладання мільйонів на рахунках, коли пацієнти купують шприци і ліки – лише один з проявів ставлення лікарні до пацієнта. Чи потрібна нам така лікарня – питання, на яке країна дасть собі чесну відповідь і прийме відповідне рішення. У тандемі з хоробрим лідером, здатним взяти відповідальність за виконання цього рішення, Україна має шанс на цивілізовану медицину.