Все публикацииПолитика

Олексій Рєзніков: "В Київраду пройдуть БПП “Солідарність”, “Самопоміч”, “Батьківщина”, і, думаю, “Єдність”

Коли йдеться про «політика нового типу», вихідця із громадянського суспільства, Олексій Рєзніков – класичний приклад. Півтора року тому його рішення щодо приєднання до команди Віталія Кличка, секретарства у Київраді, відверто здивувало. Успішному юристу, йому було, що втрачати. Головним чином – репутацію. Втім, перетворивши Київраду з місця, де «рєшают вопросы», на місце, де приймають важливі для громади рішення, Рєзніков примудрився її зберегти. Більше того: не здобути реноме «людини Кличко». Або ще когось.

Наразі, як і півтора роки тому, Рєзніков працює в команді, проте є самостійною одиницею. Сьогодні він балотується до Київради по Оболоні – вперше для себе по мажоритарці. Каже, ладен програти, аби тільки не займатися «гречкосійством». Втім, навряд йому доведеться. Секретар Київради має більш переконливі аргументи - з практичної площини. Власне, Рєзніков – так вже сталося – чи не єдиний, з ким, із вищого столичного керівництва, взагалі можна говорити про зміни, які відбулися у Києві останнім часом. І не тому, що йдеться про столицю. Радше тому, що столиця – багато в чому – віддзеркалює ситуацію на місцях.

Фото: Макс Требухов

«Правильний депутат не повинен ні лампочки вкручувати, ні асфальт класти»

Перед вступом на посаду секретаря Київради, в інтерв'ю LB.ua, ви заявляли, що за рік плануєте визначитися: далі рухатиметеся як громадський діяч, чи повернетесь до адвокатської практики, або сконцентруєтесь на політиці. Чому вирішили таки зробити ставку таки на політичній діяльності?

Останні три місяці я думав над тим, що робити далі. Вирішальним було те, що за ці півтора року усвідомив: я справляюся з навантаженням роботи в Київраді і можу приносити користь місту. На посаді віце-спікера київської міськради не так потрібні мої юридичні знання, як навики комунікації, якими повинен володіти кожен адвокат. Я добре спілкуюся з представниками усіх без виключення фракцій Київради, завдяки чому ми приймаємо конструктивні рішення, вирішуємо конфліктні ситуації в місті тощо. Тому я визначив, що мені подобається працювати на публічній службі, і хотів би продовжити те, що розпочала наша команда. Я розумію, що півтора року — мало, щоб реалізувати ідеї, реформи, котрі ми запровадили, прийшовши в Київраду.

Трьох з половиною років вистачить? Півтора — тепер і ще два — після виборів у жовтні 2015, зважаючи на вірогідність проведення місцевих виборів після внесення змін до Конституції у 2017 році.

Мені важко оцінити, потрібно буде 3,5 чи 4 роки... Однак, вважаю, що це вже реальний термін, за який ті реформи, які ми почали реалізовувати, принесуть результат.

Правда, я не приховую в жодному інтерв'ю чи публічному виступі, що виступаю проти проведення виборів в Києві восени цього року, зважаючи на те, що влада в столиці була перезавантажена в 2014 році. Не розумно їх (вибори — ред.) знову проводити. Це — розтрата сил, енергії, грошей.

Ви двічі проходили в Київраду за списками політичних партій. Однак, сьогодні закон про місцеві вибори передбачає формування місцевих рад лише з мажоритарників.

Я не хотів йти по мажоритарці (посміхається — ред.), але закон й справді не передбачає іншого варіанту...

Згідно з новим законом, у Києві — єдиний багатомандатний округ, лише для зручності голосування місто розділено на 120 округів. Однак, за конкретним мажоритарщиком не буде закріплений певний округ, оскільки на одному окрузі може не пройти жоден депутат, а на іншому перемогу можуть отримати два-три кандидати. До речі, це — один із недоліків нового закону. Тому у виборців не повинно бути ілюзій: вони можуть і не мати свого мажоритарника.

Більше того, зізнаюсь, сумнівався щодо мажоритарки: можу ж і не пройти (в Київраду — ред.).

Фото: Макс Требухов

По якому округу будете обиратись?

Оболонь, 61-ий округ.

Навіть якщо пройдете, вам доведеться працювати на окрузі: лампочки в під'їздах вкручувати, асфальт прокладати, лавочки фарбувати. Як типовому мажоритарнику...

Ні, ви помиляєтесь, про лампочки і асфальт думають перед виборами, а не після. Але я вважаю, що правильний депутат не повинен ні лампочки вкручувати, ні асфальт класти. Ні до, ні після виборів. Він повинен так побудувати роботу законодавчого органа, в даному випадку Київради, щоб забезпечити виконавчому органу реалізацію програм з благоустрою та забезпечення життєдіяльності міста.

А потім прийде якийсь радикальний політик з вилами і своїм популізмом “змете” такого правильного депутата.

Уже одні з вилами ходили, і деякі з них знову “на нарах”.

За яким принципом обирали округ?

Приховувати не буду: мені дали можливість вибрати округ. В команді мене поважають…

І в своєму виборі я виходив зі специфіки кожного району столиці. Не таємниця, що Київ — дуже різний. І відповідно, населення в кожному з його районів відрізняється своїми цінностями і потребами. Зокрема, мешканці певних районів дуже піддатливі до гречкосійства. Відверто кажучи, розумію, що можу і не виграти ці вибори, але не буду ні з ким тягатися по гречкосійству. Мене не лякало забрати своє адвокатське крісло в Київраду, так само не боюсь забрати його і з Київради.

Так от щодо вибору округу... Так склалось, що саме в цьому районі я часто буваю: там живуть мої родичі і друзі, там я часто гуляю по набережній…

По дворах ходитимете?

Я часто зустрічаюсь з мешканцями різних районів, Оболоні в тому числі, як представник київської влади. І, власне, мені здалося, що на Оболоні живуть люди, котрі менше страждають бацилою: “Ви нам повинні” щось зробити. Там — люди, котрі роблять самі те, чого не може зробити держава чи місто. А, отже, зможу говорити з ними про розвиток міста на високому рівні. Ці люди — соціально активні, і я вірю, що вони не продадуть свій голос якомусь гречкосію. А це означає, що в мене є можливість в чесній боротьбі отримати результат.

Доведеться ще два роки жити за власний рахунок. Грошей не шкода?

Я ще можу дозволити собі пожити за власний рахунок. Якщо пам’ятаєте, на момент обрання (депутатом Київради — ред.) мій дохід складав 23 млн грн. За минулий рік я задекларував близько 17 млн – за перше півріччя, коли ще займався адвокатською практикою, до обрання мене на цю посаду 19 червня.Тобто, поки можу їх витрачати. Хоча з цією моєю позицією не зовсім погоджуються мої рідні (посміхається — ред.), але їм доводиться з цим рахуватися.

«Після того, як ми встановили «сенсорну кнопку», до мене підходили окремі депутати - обурювалися: і як тепер працювати?!»

Рік тому ви говорили: ваше мікрозавдання — змінити Київраду як орган, що постійно порушував демократичні процедури. Сьогодні про жодні скандали, «дерибани» в Київраді вже не чутно, це тепер такий класичний європейський владний орган, де все настільки правильно й чинно, що про нього взагалі навіть підозріло.

Київрада минулої каденції мала демонізований облік. Як правило, приймались певні рішення всупереч закону, процедурі, в інтересах окремо взятих замовників тої чи іншої історії. Моя місія була, з-поміж іншого, змінити облік корумпованої Київради і провести акцію так би мовити дедемонізації (як декомінузації). І на сьогодні я можу абсолютно сміливо стверджувати, що мені це вдалося. Насправді механізм досить простий — дотримуватися процедур розгляду питань, прописаних в законодавстві та регламенті, і вимагати, щоб їх виконували інші.

З пропозиціями порушити регламент до вас звертались?

В тому числі і з великих фракцій Київради. Так, депутати часто пропонували проголосувати за хороші ідеї, як от надання статусу скверу певній ділянці, щоб зняти конфлікт. Нема питань. “Все підтримаємо, тільки за процедурою”, - казав їм я. “Та Олексію, ти зараз включи, а ми потім всі документи донесемо з печатками”, - вмовляли. Так же робили на минулій каденції: озвучували з голосу кадастровий номер справи і “протискали” рішення без необхідних документів. Коли депутати як малих, так і великих фракцій побачили, що для мене всі — рівні, і в мене працює процедура (розгляду рішень — ред.), перестали бігати...

Більше того, рівність усіх депутатів я відстоював під час виступу їх з того чи іншого питання, навіть якщо хтось критикував мера чи представників фракції УДАР-“Солідарність”. Єдиний вийняток — якщо депутат зловживав своїм правом виступу чи використовує образливі слова на чиюсь адресу. Зауважте, я не розділяю Київраду на владу і опозицію. 120 депутатів вибрали кияни, просто комусь дали більше, а комусь менше голосів. На мене, до речі, ображалися представники більшості Київради, вони думали, що я заграю з меншістю. “У нас же є більшість, ставте на голосування...” - обурювались вони, коли я наполягав на пошуку компромісу з окремого питання. Це був важкий момент, але я їх переконував, що всі депутати — рівні.

Як же тоді голосування 10 грудня минулого року, яким депутати віддали в оренду на 10 років 8,5 гектарів землі в Броварському лісництві обслуговуючому кооперативу “Едем Форест”. Депутат “Демократичного альянсу” Василь Гацько написав у Facebook, що спочатку це питання не набрало голосів і тут, за словами Гацька, “з'явився депутат від УДАР-“Солідарність”, якому дають підписати клопотання і ставлять на переголосування, оголосивши лише номери кадастрових справ”...

Коментувати те, що пише Василь Гацько я би не хотів. Він досить дивний депутат: приходить на пленарне засідання приблизно на годину, реєструється, виступає з одного чи двох питань порядку денного, відкриває комп'ютер, швиденько пише пост, що він ганебно когось засудив і розкритикував, піднімається і йде з залу. Тому мені важко коментувати заяви Гацька.

Якщо, на його думку, було порушення процедури, то чому він не подав скаргу ні в регламентну комісію, ні в суд?! Та тому що порушень жодних не було. Регламент Київської міськради передбачає: якщо прийняття рішення не відбулося, один раз впродовж засідання можна повернутись до голосування. І таких випадків було достатньо за ці півтора року. Трапляються різні випадки, коли депутати вийшли з зали засідання чи то попити кави, чи з інших особистих причин, і не встигли проголосувати. А потім просять повернутись до цього питання ще раз. На відміну від парламенту, де до одного й того ж питання можуть постійно повертатися впродовж засідання, Київрада має таке право один раз.

Хтось із депутатів скаржився на вас в регламентну комісію?

Була всього одна заява від Тетяни Мєліхової (фракція “Батьківщина” - ред.), щоб комісія перевірила, чи не порушив я процедуру голосування під час призначення керівників акціонерних товариств, де є частка комунальної власності, таких як “Київміськбуд”. Вона пропонувала направити туди когось із депутатів, зокрема представників “Свободи”. Однак, згідно з процедурою, кандидатів на ці посади пропонує міський голова, а Київрада їх затверджує. Тому я не міг поставити це питання на голосування.

Після розгляду скарги Мєліхової регламентна комісія визначила, що порушень з мого боку не було, але мені дала рекомендацію наступного разу тричі роз'яснювати, “розжовувати” депутатам, яке питання голосуватиметься.

Київрада – першою в Україні - встановила оновлену систему персонального голосування «Рада-4». Впродовж сесії були проблеми з кнопкодавством?

Ні, серйозних проблем з кнопкодавством не було. Траплялись поодинокі випадки, коли депутати не змогли добігти до своїх місць і за них проголосував сусід…

Щодо Київради, то, як то кажуть, не було би щастя, то нещастя помогло... Після Майдану сесійна зала була в неробочому стані, зокрема, пошкоджена система голосування. До нового року ми проводили засідання в обласній раді і паралельно вели переговори з різними компаніями про можливість відновлення системи “Рада-3” максимально дешево і в короткий термін. Звісно, хотілось оновити систему для голосування і запровадити її за прикладом країн Європи. Однак, нам потрібно було встановити максимальний рівень захисту, оскільки Київрада приймає рішення, котрі мають юридичну силу. Тоді ми звернулися до розробників усіх систем для голосування в Україні - Інституту проблем математичних машин і систем НАНУ. Ми домовилися, що замовляємо “Раду-4” (котру, до речі, свого часу презентував в парламенті Олександр Турчинов на посаді спікера), але паралельно нам відновлюють “Раду-3”, щоб ми мали можливість працювати.

З нового року нам запустили систему, однак, пульти для голосування були щє старі: поміняли дроти, оптволокно тощо.

Встановлення “Ради-4” - це була наша таємниця з Віталієм Кличком, навіть депутати не знали, що ми справді запроваджуємо систему з сенсорною кнопкою. І тільки після того, як ми вдвох перевірили роботу цієї системи, зробили цю інформацію публічною. До речі, потім до мене підходили окремі депутати з обуреннями: і як же тепер працювати...

У скільки обійшлась “Рада-4” міському бюджету?

Вартість угоди склала 12,97 млн грн. До речі, довели, що встановити “Раду-4” цілком реально. Так що передаємо естафету Володимиру Гройсману в парламенті, а також очільникам принаймні великих міст України, таких як Львів, Одеса, Харків і Дніпропетровськ.

«Одна з переваг Кличка: його недооцінюють, помилково сприймають»

Вам часто доводилось вступати у конфлікти з депутатами і навіть тримати удар в сесійній залі проти напору депутатів замість Віталія Кличка, зважаючи на те, що ви, по-перше, юрист, по-друге, хороший комунікатор, на відміну від мера столиці.

Коли йшли з Віталієм Кличком на Київ, ми чітко розуміли, що роботу в сесійній залі, завдяки своєму досвіду юриста, я беру на себе. Це — моя зона відповідальності. Його обсяг відповідальності набагато більший. І як головний сіті-менеджер зобов'язаний набрати менеджерів — професіоналів в тій чи іншій сфері. Наголошую — не сам виконувати всі функції, а вміти їх правильно делегувати іншим.

Фото: Макс Требухов

Я не погоджуюсь з критикою на кшталт: Києву потрібен мер-господарник чи мер-будівельник чи мер-фінансист. Я вважаю таку позицію нерозумною і помилковою. Будь-якому місту, а особливо столиці, в якості мера потрібен громадський лідер, який користується пошаною і довірою. Наприклад, мер Лондона — Боріс Джонсон — журналіст, він просто написав хорошу книгу... Натомість Блумберг в Нью-Йорку — власник величезного фінансового бізнесу... Але об'єднує їх те, що вони користуються повагою в мешканців міст, які очолюють.

Вам завжди було легко спілкуватись з Кличком?

Абсолютно, з першого дня нашої спільної роботи.

Попри те, що він недостатньо комунікабельний на публіці?

А це вам так видається. Одна з його переваг, що його не дооцінюють і помилково сприймають. У нього така манера спілкування. Насправді він — не замкнутий, цінує гумор і часто розповідає анекдоти, напам'ять цитує вірші... Коли ми проводимо закриті наради, з ним дуже легко спілкуватися тим людям, яким він довіряє.

Тобто в спілкуванні на публіку в нього виникають психологічні бар'єри?

Я не вважаю, що в нього є якісь бар'єри в спілкуванні, у нього така система комунікації.

А численні обмовки?..

Слухайте, є політики, в яких словесний понос ніколи не зупиняється. І що вони від цього стали лідерами громади?! Хіба можна довіряти людині, котра постійно говорить, але нічого не робить? Вміння говорити, не зупиняючись, не означає, що ти — добрий керівник і лідер громади.

Участь у виборах в Київраду УДАРу і “Солідарності” як єдиної команди і відповідно формування одного списку депутатів, на вашу думку, не вдарило по політичному іміджу партії Кличка? Зважаючи на присутність в списку представників партії президента, навколо яких виникли скандали як земельні, так і корупційні.

Кого саме ви маєте на увазі?

До прикладу, Сергія Котвицького, якого пов'язували з будівництвом ТРЦ на Осокорках, де відбулось страшне побоїще... Віталія Даниленка, якого підозрюють в отриманні хабара в 1 млн грн.

Щодо Котвицького, то він жодного відношення до незаконного будівництва не має. Це я вам як юрист кажу. Там всі документи в порядку. А чому виник скандал... Тому що прийшли рекетири, вимагали в забудовника гроші. Те, що в Києві існує будівельний рекет, - це факт. Схема працює наступним чином: в забудовника вимагають гроші, погрожуючи масовими протестами. На Осокорках на умови такого шантажу не погодились, от і виникли всі ці протести. До речі, жоден із затриманих після бійки на місці будівництва ТРЦ не мав київської прописки. Всі вони живуть у Василькові. Це — класична тітушня. Інше питання, що охорона, найнята забудовником, перевищила засоби захисту, однак, це вже скоріше певні пацанські розбірки.

Тобто історія на Осокорках — абсолютно штучно роздутий скандал. Більше того, я не приймаю критики, що депутат — поганий, бо він — забудовник. Давайте тоді всіх забудовників розстріляємо?!..

Фото: Макс Требухов

Щодо Даниленка — питання справді неприємне. Знову ж таки, в Україні діє презумпція невинуватості, а отже, коли почую судовий вирок, тоді коментуватиму. Хоча, щоб зняти будь-які претензії, за ініціативою фракції УДАР-“Солідарність” Даниленка позбавили статусу керівника як тимчасової, так і постійної комісій Київради.

Даниленка випустили під заставу?

Я не знаю, не відслідковую розвиток його справи. Але на засідання Київради він не приходить з моменту пред'явлення підозри.

«Немає сьогодні в місті жодної іншої, крім Кличка, персони, яка має всі шанси на перемогу. І неважливо в якому турі»

До спільного списку УДАРу і БПП “Солідарність” в Київраду, оприлюдненому тиждень тому, увійшло кілька позафракційних депутатів — Дмитро Гордон і Олександр Пабат, крім того, депутатка фракції Радикальної партії в Київраді Людмила Костенко.

Я не брав жодної участі в формуванні списку. І, відповідно, зі мною навіть ніхто не радився з цього приводу. Але якщо ви подивитесь остаточні списки в Київраду інших партій, то побачите, що, наприклад, в партії “Єдність” числяться чинні депутати і з УДАР-“Солідарність”(за даними LB.ua, до списку партії Олександра Омельченка увійшли “ударівці” Юлія Лимар, Юрій Лещенко, Андрій Березовський тощо), і з позафракційних (Алла Шлапак — ред.) та інших політсил.

Це — живі процеси. Хтось з кимось подружився, хтось комусь сподобався, і головне — оцінив прохідні можливості тієї чи іншої політичної сили, зважаючи на необхідність подолати 5% бар'єр.

А присутність в списку, де є і ваше прізвище, депутата Пабата, який раніше вирізнявся лояльністю до Леоніда Черновецького, вас не бентежить?

Не забувайте, люди змінюються, особливо після певних трагедій (у 2013 році на дачі у Пабата сталася трагедія, від якої він втратив зір — ред.).

В списку також присутні чимало помічників народних депутатів та депутатів Київради. Зокрема, сім (!) помічників нардепа від БПП Олександра Третьякова.

Бажання окремого громадянина брати участь у виборах – їхня особиста позиція і право. Якщо ви хочете почути якийсь коментар стосовно окремих персоналій і, тим паче, політики партії, я вас, мабуть, розчарую. Я не в праві коментувати такі партійні рішення, схвалення тощо, бо не є членом ні партіі «УДАР», ні партії «БПП «Солідарність».

Ясно, що після місцевих виборів БПП “Солідарність” вже не матиме більшості в Київраді.

Зрозуміло, що і партія президента — БПП “Солідарність”, і УДАР, лідером якої є Віталій Кличко, в такі складні для країни часи несе велику відповідальність. Звісно, не всім подобається все, що робить київська влада. Я не кажу вже про штучний вплив політичних сил, котрі розхитують ситуацію, намагаючись зробити на цьому політичний імідж. Очевидно, на наступних виборах політсила (БПП “Солідарність”, з яким об'єднався УДАР — ред.) набере менше голосів виборців. Але те, що вона отримає найбільшу кількість голосів і мандатів, - в мене немає сумніву. Це — єдина команда, якій вистачило клепки об'єднатися і не повторити помилки помаранчевої команди, що призвело до реваншу регіоналів на чолі з Януковичем.

Фото: Макс Требухов

З ким, на вашу думку, БПП “Солідарність” доведеться сформувати більшість в Київраді? А хто буде в опозиції?

З прогресивними демократичними силами, котрі пройдуть в Київраду... Мої очікування, що 5% бар'єр подолають чотири фракції — БПП “Солідарність”, “Самопоміч”, “Батьківщина”, і, думаю, “Єдність”. Доля решти політсил — під знаком питання. Зокрема, стосовно Радикальної партії і “Свободи”, зважаючи на скандал із затриманням народного депутата першої (Ігоря Мосійчука — ред.) і колишнього народного депутата другої (Юрія Сиротюка — ред.). Однак, я — не політтехнолог, це мої особисті судження.

Більше того, по відношенню до Київради не варто говорити про владу і опозицію. Це — не парламент. Київрада — це господарський орган, де всі депутати зацікавлені в розвитку міста. Не треба її політизувати.

До останнього часу, поки УДАР не об'єднався з БПП “Солідарність”, йшлося про те, що в Кличка немає шансів перемогти в другому турі виборів мера столиці.

Немає сьогодні в місті жодної іншої персони, яка має всі шанси на перемогу. В другому чи першому турі — не важливо. Що би не говорили про Віталія, він користується повагою киян.

Давайте не забувати: під час минулорічних виборів всі були на підйомі після Майдану і це відбилось на рейтингах як політичних партій, так і лідерів. Звісно, пройшов час, змінилась ситуація в країні, відповідно, політичні вподобання виборців. На жаль, в декого із них ще залишилась радянська генетика: вони очікують, що завтра прийде добрий цар чи новий генсек, який в мить зробить чудо і всі житимуть щасливо.

Хто з кандидатів, на вашу думку, має шанс посісти друге місце після Кличка?

Не готовий сказати, оскільки поки не всі кандидати офіційно висунули свої кандидатури. Деякі політсили тримають в таємниці таку інформацію. Мабуть, ще ведуться переговори.

Нам відомо, що Кличко проводив перемовини з лідером партії “Самопоміч”, котра наразі посідає друге місце за рейтингом після БПП “Солідарність”, Андрієм Садовим з проханням підтримати його як кандидата в мери Києва і не висувати конкурента. Домовитися не вдалося, кандидатом від “Самопомочі” став Сергій Гусовський. Що стало каменем спотикання?

“Самопоміч” не може не йти на вибори мера столиці. Вони повинні показати своєму електорату, що в них є свій кандидат.

«Києву вже повернуто 200 га землі»

На початку своєї роботи в Київраді команда Кличка пообіцяла розібратися з дерибаном землі в столиці. Йшлося тоді про повернення місту близько 200 гектарів. Які результати цієї роботи? На якій стадії розслідування цих справ? Чи поніс хтось відповідальність?

Коли я прийняв секретаріат Київради, у провадженні було п'ять тисяч судових позовів, левова частка яких стосувалася саме земельних питань. На сьогоднішній день залишилося приблизно 1,5 тис. справ. У нинішню каденцію Київради, за вже доведеними до кінця судовими розглядами, нами повернуто місту 200 га землі. Тому, те, що обіцяли – виконали. Більш того, судові тяганини продовжуються й по інших ділянках.

Фото: Макс Требухов

Якщо говорити про нинішні сесії Київради, то земельні питання знову ж таки становлять більшу половину з усіх питань порядку денного. В УДАР-«Солідарності» заявляли, що вам у спадок залишилася велика кількість невирішених земельних питань. Скільки потрібно ще часу, щоб впорядкувати їх?

Якщо Київрада кожних два тижні розглядатиме земельні питання, і зі 150 питань в порядку денному близько сотні стосуватимуться землі, то роботи Київраді вистачить ще, як мінімум, на 5-6 років. Справа в тому, що на сьогоднішній день з моменту, як ми прийшли в місто, лише 17% землі легалізовано і юридично закріплено. В Департаменті земельних ресурсів Київської місьдержадміністрації постійно в ротації перебуває від двох до трьох тисяч заявок.

Ми самі зацікавлені, щоб ці справи були юридично оформлені. Податки із землі — це одне з джерел наповнення міського бюджету. Тому будь-яка київська рада зобов'язана максимально ефективно укладати договори оренди, ніхто інший такого права не має.

Це — не дерибан землі, це оформлення землі з метою, щоб кияни почували себе комфортно, а місто отримувало кошти.

Без договору-оренди земельної ділянки, на якій розташована будь-яка будівля, навіть невеличка, в міський бюджет сплачується лише 1% податку. А якщо земля оформлена, то податок становить від 3-12%, залежно від цільового використання і профілю діяльності на цій території. Найбільше — 12% – сплачує, наприклад, власник McDonald's на вокзалі.

А якщо ми говоримо про землю, вільну від забудови?

Ми не передаємо її в оренду рішеннями Київради, а виносимо на аукціон. Минулої осені виставили декілька лотів на продаж. На жаль, продали лише один лот: земельну ділянку, площею 0,23 га, на Окружній дорозі під будівництво СТО. Великі лоти не купляли. Немає попиту на ринку.

Зрозумівши це, згодом ми почали голосувати не за продаж земельної ділянки на аукціоні, а за передачу в оренду. Однак, наразі про наступний земельний аукціон не йдеться. Досить складна економічна ситуація в країні. Втім, проблема з інвестиційною привабливістю стосується не лише Києва, а й всієї України.

Ваші опоненти в Київраді закидають, що відведення землі все таки відбувається з певними порушеннями. Зокрема, зауважують, що відводиться земля в прибережній зоні Дніпра чи на перехрестях. Або виділяється велика територія землі нібито під “нерухоме майно”, а нерухоме майно — це якийсь сарайчик 2х2 метра.

Коли опоненти закидають, я завжди кажу: давайте докази. У нас всі комісії Київради створені за пропорційною ознакою, тобто представники всіх фракцій представлені в тій чи іншій комісії. Мало того, всі засідання відбувають публічно для громадськості. Те саме стосується і земельної комісії. Представники малих фракцій мають право виступати, заявляти про конфліктні питання. Якщо ці факти підтверджуються, ми їх знімаємо і передаємо на опрацювання в спеціально створену для цього робочу групу. І жодний раз в зал не потрапляло питання, в якому виявлені факти порушення закону.

Фото: Макс Требухов

Щодо берегової зони Дніпра… До прикладу, Київрада розглядала питання про виділення землі школі веслярів, котра проводить там заняття близько 40 років. Ну, давайте не будемо їм виділяти землю... Але ж вони там і далі залишатимуться. Так що? Знести їх бульдозером? Чи хай безкоштовно користуються цією землею?

Звісно, якщо хтось приходить і хоче будувати житловий комплекс на прибережній смузі, так, ми цього не допускаємо. Немає жодного такого рішення за період нашої каденції.

Нехай наші опоненти йдуть до суду і принесуть рішення, яке визнає незаконним рішення Київської міської ради. Більше того, я не знаю такий рішень, щоб в документах йшлося про територію 2х2, а виділили, наприклад, сім гектарів. Це надумані історії.

От наприклад, рішення Київради від 26 грудня про передачу ТОВ «ЖК Майорова» півгектара землі в оренду на 10 років на вул. Михайла Майорова, 6 в Оболонському районі. Право оренди оформили у зв’язку з тим, що фірма викупила нерухомість, яка наразі знаходиться на вказаній ділянці, тобто будівлю 36 кв.м. Це – приміщення «холодного складу» 5х7 м…

Аби не повторюватись, бо на аналогічне питання я відповів щойно, скажу одне: набуття права власності на майно, яке розташоване на ділянці, є підставою для передачі ділянки. І це - норми діючого законодавство. Тобто, якщо заявник є власником майна, розташованого на ділянці, ми не маємо права відмовити йому в реалізації права на цю ділянку. Київрада може лише прописувати умови надання ділянки: строки, цільове призначення, обмеження тощо. Як, наприклад, ви уявляєте, щоб Київрада відмовила в оформленні ділянки людині, в якої на цій ділянці вже 30 років стоїть будиночок? Так само й з іншим майном. Проте, зауважу, що вільні від забудови ділянки можуть передаватися в оренду чи викупатися виключно на відкритих земельних торгах, які ми відновили.

В рішеннях Київради не було жодних преференцій “своїм”? Жодного впливу з боку пана Ніконова, Столара чи інших представників бізнесу в Києві?

Хоча б одну земельну ділянку назвіть мені, де ця преференція спрацювала і вона відрізняється від когось іншого.

Журналісти видання “Наші гроші” досліджували питання передачі в оренду 8,5 га землі кооперативу “Едем Форест”, про що я вже згадувала. За їхніми даними, цей кооператив має відношення через одного знайомого до групи компаній КАН Ігоря Ніконова.

Вам відома теорія трьох чи семи рукопотискань? Можемо зробити експеримент, скільки ми маємо знайомих спільних, при чому виявиться, що чимало з них — злочинці.

Фото: Макс Требухов

Тобто про будь-який вплив Ніконова чи Столара, чи когось іншого з оточення Кличка, говорити не варто?

Скажіть мені, будь ласка, чи є норма закону в Україні, яка забороняє комусь приймати певне рішення щодо особи, котра є бізнес-партнером когось...? Скажу вам інше — в законі і регламенті прямо написано (і я це суворо пильную): якщо певний депутат може мати зацікавленість в ухваленні чи відхиленні певного рішення, то зобов'язаний подати заяву в секретаріат про конфлікт інтересів і утриматися від голосування в такому випадку. Однак, закон не говорить, що він не має права подавати певні документи для оформлення чи то землі, чи то іншого майна... І в мене були випадки, коли депутати оголошували, що в них є прямі зацікавлення, наприклад, є співвласниками товариства, яке бере в оренду земельну ділянку, і не голосували. Таку заяву подавало кілька депутатів, зокрема, з фракції УДАР-“Солідарність” Ігор Піковський, Юрій Лещенко та ін.

У лютому цього року прокуратура Києва склала адмінпротокол відносно заступника Кличка Павла Рябікіна за фактом вчинення ним адміністративного корупційного правопорушення за ч.1 ст.172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Справа полягала в тому, що Рябікін підписав подання до проекту рішення Київради про передачу земельної ділянки в Шевченківському районі столиці. Чим закінчилась ця історія?

По цій справі вже було судове рішення, і позиція прокуратури щодо наявності в діях Рябікіна корупційних ознак не підтвердилась.

Справа в тому, що Павло Борисович (Рябікін — ред.) сім років є власником цієї будівлі. Однак, документи на землю не були оформлені, оскільки за часів Черновецького в нього вимагали хабар, який він, звісно, платити не хотів.

Ми проговорювали з ним цю ситуацію, і я радив йому подавати документи. Більше того, робити це особисто, а не приховувати своє ім'я. Він же міг переписати землю, завести якусь підставну особу з іншим прізвищем і питань би не виникало. А ми навпаки продемонстрували, що чиновник це відкрито робить, оскільки не має що приховувати.

Документи Рябікіна пройшли всі погодження і були внесені для голосування в сесійну залу. Правда, був один нюанс — він як профільний заступник голови КМДА поставив свій підпис на цих документах, зрештою, як і на всіх документах подібного характеру.

В судовому процесі навіть суддя поцікавився у прокурора, що повинен був вчинити Рябікін в такому випадку. Той сказав, що Павло Борисович мав піти на лікарняний, тоді “візу” поставив би хтось інший. Це ж абсурд! Тобто прокуратура якраз пропонувала зманіпулювати в цій ситуації. Рябікін навпаки все зробив легітимно.

Тобто суд виправдав Рябікіна.

Так. Дивно тільки, що коли з'явилися претензії з боку прокуратури до одного із заступників Кличка, то всі потирали руки, мовляв, от, попались... А коли виявилось, що це пшик, надумана історія, то практично ніхто не написав про судове рішення.

До речі, працівники прокуратури, які пред'являли претензії Рябікіну, вже звільнені. Офіційну причину я не знаю, однак, то якраз була “команда”, котра вимагала допомагати їм в певних оборудках.

Вимагали від представників київської влади?

Так. Наприклад, була ситуація, коли прокуратура Києва допомогла повернути деякі землі у власність місту. А потім вимагала виділити їй одну із ділянок. На такі заяви ми делікатно пояснювали, що якщо й виділятиметься ця земля, то хіба воїнам АТО, а не прокуратурі. І до речі, історія з Рябікіним — це тиск на нього, як на відповідальну особу, щоб він пристав на їхню пропозицію. На щастя, ці люди вже не працюють в прокуратурі. Знову ж таки, я не знаю, за що саме їх звільнили, але це були спроби непублічної взаємодії з київською міською владою.

Нещодавно забудовник в Десятинному провулку після тривалих перемовин і ультиматумів про можливість розірвання договору-оренди погодився знести два поверхи, котрі не передбачені проектом будівництва і не відповідали містобудівним умовам і обмеженням, оскільки будівля знаходиться в центральній частині міста...

А тепер ми розпочали війну проти забудовника на Нижньому Валу, де збудовано на шість (!) поверхів більше, ніж зазначено в проектній документації. Вочевидь, історія буде тривалішою, ніж з Десятинкою, але ми не відступимо... І це не пов'язано з місцевими виборами. Ситуація з Десятинним провулком була не перед виборами. Є принципова позиція київської влади щодо окремих забудов в центрі столиці — це Десятинний і Музейний провулок, а також Нижній Вал.

Наскільки мені відомо, щодо Десятинного провулку по кабінетах КМДА не раз ходили чи то представники фірми-забудовника "Інтергал-Буд", яку пов'язують з екс-регіоналом Володимиром Зубиком, чи то Української православної церкви Київського патріархату, котра є замовником будівництва.

Хто тільки не ходив, і хто тільки не дзвонив (посміхається — ред.)... Пробували переконати, вмовити чи просили почекати... Насправді, нічого дивного в цьому не бачу з точки зору забудовника. Будь-яка забудова в центрі Києва вартує великих грошей.

Фото: Макс Требухов

А до вас приходили з пропозиціями великих грошей?

До мене, на щастя, не приходили. Знають, що я дивакуватий (сміється — ред.) і все одно не візьму... А мої колеги розповідали, що до них прибігали щодо Десятинного провулку. Зараз до мене доходять чутки, що вже спохватилися представники забудовника на Подолі. І, ніби-то, якісь інвестори приходять з дітьми, плачуться, що вже зробили ремонт і понесуть великі збитки у випадку знесення шести поверхів будівлі. Правда, не знаю, про яких інвесторів може йти мова, якщо згідно з проектом на Нижньому Валу взагалі має бути одна квартира, більше того, будівля ще не здана в експлуатацію. Таких так би мовити інвесторів будуть використовувати як козир, щоб створювати ажіотаж навколо цього будівництва.

Якщо справді хтось вкладав кошти в це будівництво, я би радив їм якомога швидше вимагати їх повернення і втікати від такого забудовника. Містобудівні вимоги встановлюють: висота будівель в історичній частині не може перевищувати 27 метрів. Погналися за супер-прибутками?! - Зробили це на власний ризик. І жодні протести в цій ситуації не допоможуть, громадськість — на нашому боці.

Вікторія МатолаВікторія Матола, Журналист
Соня КошкинаСоня Кошкина, Шеф-редактор LB.ua