Спецтема
Коррупция - СТОП!

Таємниця донецького общака. Або розгадка «Майбаха» Кірпи

Печать
Таємниця донецького общака. Або розгадка «Майбаха» Кірпи
Фото: Макс Левін
Новости по теме

Бізнес-угрупування «Вік сістемс», осяяне ласкою влади, купається у мільярдах. Весь ринок зерна раптово опинився під п’ятою раніше нікому не відомої «дочки» державної компанії. У якої, як пізніше виявилося, крім «державної мами», є цілком приватний – тато.

Зернові щури

Загадковий власник «Майбаху» Кірпи знайшовся, коли автор «копав» тему зернового ринку України. У серпні минулого року автор була особисто присутня на брифінгу в Кабміні, де міністр АПК Микола Присяжнюк повідомив: уряд планує виділити 7 млрд.(!!!) гривень для закупівлі зерна в Аграрний фонд. За його словами, закладати зерно в АФ буде одне-єдине підприємство, обране на тендері з одним учасником. Відчуваєте корупційний душок? Зерновий тендер з одним учасником, це, наприклад, як конкурс «Міс Україна» з однією кралею - Ганною Герман.

«Що ж це за щасливчики?» - задалася питанням автор. Адже на семи мільярдах, купуючи у селян дешевше, а продаючи в АФ дорожче, обранець влади міг наварити шалені прибутки. Однак міністр АПК тоді заспокоював автора: компанія посередник - стовідсоткова «дочка» державної акціонерної компанії «Хліб Україна» - ТОВ «Хлібінвестбуд». Мовляв, жодної копійки не пропаде, тобто не прослизне повз бюджет.

Однак у подальшому, що «дочка», що «мама» поводили себе вкрай підозріло. Журналіст десятки разів дзвонила у приймальну ДАК «Хліб Україна», щоб дізнатися, як триває закупка, по якій ціні «дочка» купує зерно, по якій - продає. Відповідь не отримана досі.

Тим часом «Хлібінвестбуд» підкорював український ринок зернових.

Фермери жалілися: скуповує їх зерно за заниженими - на 100-150 грн. на тонні - цінами. А більше продавати їм було нікому. Адже великі компанії, що традиційно працювали на ринку зерна, були змушені грати за правилами «Хлібінвестбуду». У того, хто чинив опір, гнило збіжжя в елеваторах чи трюмах кораблів, що їх не випускали з портів.

Відтак, весь ринок зерна раптово опинився під п’ятою раніше нікому не відомої «дочки» державної компанії. У якої, як пізніше виявилося, крім «державної мами», є цілком приватний – тато.

Міністр АПК Присяжнюк не був щирим перед журналістами. Ще у серпні в засновники «Хлібінвестбуду» ввійшов приватний інвестор. Згідно даних податкової - 9 серпня 2010 року її засновником стало повністю приватне - ТОВ «Каласар». Причому частка держави в статутному фонді «Хлібінвестбуду» виявилася меншою від приватного власника – 15 тисяч на 15 тисяч 800 грн.

Чиновник не міг цього не знати.

До речі, можливість наповнювати Аграрний фонд - не єдиний приз, який ТОВ «Хліб інвестбуд» отримав від влади. Уряд і надалі виділяв цього оператора з поміж інших гравців зернового ринку, перетворюючи його в шедевр корупційної інженерії - державного монополіста з приватним капіталом. Він, наприклад, отримав можливість експортувати зерно за міждержавними угодами в Грузію, Вірменію, Білорусь, Росію. Окрім того, «Хлібінвестбуд» отримав велику квоту на комерційний експорт зерна в розмірі 750 тисяч тон. Керівництво «Хлібінвестбуду» хвалилося, що для задоволення всіх цих амбіцій їм треба закупити зерна на 5 мільярдів грн. Отже, таке буває - з попелюшок в принцеси: нікому невідома компанія, у якої в балансах були суцільні нулі, за один маркетинговий рік виходить на обороти в десять мільярдів гривень.

Можна лише уявити, які шалені прибутки зніме з таких оборотів приватний власник. Можна не сумніватися: йдеться про навар з дев’ятьма нулями. Що ж стосується держбюджету, то йому, очевидно, дістанеться дірка від бублика – компанії з державним капіталом вміють малювати збитковість в офіційних документах. А тепер, увага, головне питання: хто є загадковий приватний власник, кому дістануться вершки із зернового бізнесу?

Автор спробував в цьому розібратися, що й наблизило до розгадки таємниці «Майбаху». Але все по порядку…

Фото: Макс Левін

Як «Каласар» ошукав ірпінців

Приватний засновник ТОВ «Хлібінвестбуд» називається ТОВ «Каласар». Створений він був для отримання земельної ділянки розміром 9,15 га в рекреаційній зоні міста Ірпінь під Києвом - для будівництва «Пансіонату сімейного типу». По сусідству з «Каласаром» Ірпінська міська влада виділила ще два десятки гектарів землі спорідненим фірмам. Всі ці фірми повинні були «віддячити» Ірпіню за землю - заплатити кругленькі суми на розвиток міста. Зокрема, «Каласар» - 18 млн. 400 тисяч гривень. У 2007 році ці зобов’язання були виконані частково - заплачено 6 млн., а в 2008 році «Каласар» разом із земельною ділянкою був викуплений нинішнім власником, який відмовився платити залишок.

Цей же власник придбав і сусідні ділянки, оформлені на споріднені підприємства, і також відмовився віддавати кошти на розвиток міста. Наприклад, за 8.8 га, оформлених на ТОВ «Гормашснаб» (нинішній директор Андрій Остапко), Ірпінь не отримав 17 млн. грн. Тобто, ірпінців ошукали на кругленьку суму.

Директором і засновником нинішнього «Каласару» є Козирев Олександр Володимирович. Ця людина разом з нинішнім директором «Гормашснабу» Андрієм Остапко входить до групи менеджерів споріднених між собою компаній, що розгалужуються у величезне дерево, коріння якого - донецкькі фірми-пращури «Вік ЛТД», «Вік сістемс» та «Вік оіл». Кошти – на офшори, основні з яких - «Турітелла корпорейшн», «Ондава інвестментс лімітед», «Максвіл інвестментс лімітед» .

Ця група компаній не є бізнесом ні Ахметова, ні Бойка, ні Іванющенка, ні Клюєва, ні Азарова - жодного ключового представника нинішньої влади. Гілки цього баобабу дещо дотичні до бізнесу депутатів Пригодського, Бахтєєвої та міністра АПК Присяжнюка, але вони є беніфіціаріями.

Втім, попри відсутність прив’язки до впливових можновладців, бізнес-угрупування «Вік сістемс» (умовна назва) у 2010 році не лише монополізувала ринок зерна, а й відхопила для себе найбільш жирніші державні тендери в інших галузях. Від кількості нулів у цих тендерах просто в очах мерехтить. Стільки меду ніколи не діставалося в одні руки!

Історія «оборудок»

Візьмемо, для прикладу, вугільну галузь. Бізнес-угрупування «Вік сістемс» тут отримало жирніші тендери, ніж фірми Рината Ахметова чи Юрія Іванющенка.

Так, майже всі державні шахтні управління країни замовили гірничошахтне обладнання у ТОВ «Газенерголізинг», що походить з того самого гнізда, що і засновник «Хліб Інвестбуду». Як доказ: директор «Газенерголізинга» - Андрій Остапко, якого ми вже згадували в історії з землями Ірпіня.

Кожне державне шахтоуправління закупило у цієї фірми гірничого обладнання на суму від 200 млн. грн. Особливо відзначилося ДП «Макіїввугілля», що замовило устаткування аж на 654 млн. грн. (До речі, якраз з цим шахтоуправлінням був пов’язаний нещодавній теракт в Макіївці).

Всього автор нарахувала тендерів у вугільній галузі, які виграв ТОВ «Газенерголізинг», на суму більше 2 мільярдів грн. Можливо, це не остаточна цифра.

Треба сказати, такі дорогі капіталовкладення не по кишені для вітчизняних шахтоуправлінь. Це ставить їх на межу банкротства, і дірки доведеться затикати за рахунок державного бюджету. Також невідомо, чи насправді обладнання, що має поставити «Газенерголізинг», таке коштовне, чи найбільш дорогою складовою ціни є послуги посередників?

Підстава так думати - скандал, що спалахнув у 2009-му, коли споріднена спільними засновниками з «Газенерголізингом» фірма «Укррослізинг» намагалася втюхати ДП «Київський метрополітен» 100 вагонів. Тендер вже був виграний, але Кабмін потурбувався, аби результати конкурсу скасували, оскільки КРУ встановило - посередник завищує ціну на 55%. «Сума втрат ДП «Київський метрополітен» становитиме 770 млн.», - наголошували в КРУ, звертаючись до КМУ з проханням зупинити «оборудку». Саме слово «оборудка» було вжито в офіційному (!) листі.

Тепер – про оборудки в царині АПК. Минулоріч, окрім зернових, АФ закупляв ще цукор. На 770 млн. грн. цукру було куплено у двох компаній ТОВ «Албента» і ТОВ «Оіл-рівер». 2010-го директором цих двох підприємств був той же самий Олександр Козирев, що очолює ТОВ «Каласар».

Засвітилося бізнес-угрупування «Вік-сістемс» і у тендерах «Укрзалізниці».

На початку січня «Укрзалізниця» закупила дизельного палива у ТОВ «Континент Нафто Трейд» на суму 1 млрд.108 млн. та ТОВ «Укрпостачнафтотрейд» на 796 млн. Ці компанії мають спільні зв’язки з бізнес-угрупуванням «Вік сістемс», хоча й вважаються бізнесом близького до Литвина Ігоря Єрємєєва. Цікаво, що остання фірма «Укрпостачнафтотрейд» дотична і до зернового ТОВ «Каласар». Окрім всього, на залізниці засвітилася ще одна фірма, що входить в імперію «Вік сістемс» - СК «Нафтогазстрах». Саме - застрахувала залізничників на суму 200 млн.грн. (засновник той же Андрій Остапко та Олександр Козирев, яких вже згадували).

А ще є фірма «Формула Ритейл» (група «Вік сістемс»), у якої купує бензин міліція. Очевидно, є й інші приклади – автор моніторив лише незначну частину величезного об'єму всіх державних закупівель.

Але й цього цілком вистачить, щоб переконатись: бізнес-угрупування «Вік сістемс», осяяне ласкою влади, купається у мільярдах. Причому обранці влади виграють тендери в тих галузях, де традиційно великий корупційний навар - 10-50% від загальної суми.

Що ж це за таємниче бізнес-угрупування, на яких умовах воно отримало доступ до годівнички?

Перед тим як спробувати відповісти на ці питання, варто зазначити: «Вік сістемс» була «в шоколаді» завжди, коли до керма приходили донецькі.

Так, в часи першого прем’єрства Януковича, вона ледь не «прихватизувала» нафтопровід «Одеса-Броди». Під час другого - була помічена на продажі «Укрзалізниці» пального на 2 млрд.; тоді ж - орендувала сумнозвісний «Майбах» Кірпи.

Фото: Макс Левін

А на узбережжі Криму, у бухті Ласпі побудувала шикарний готель. Він стоїть на самому пляжі, по сусідству з володіннями родини Януковича «Мис Айя».

Ху із містер Філіпенко?

Що цікаво, до людини, що є центром бізнес-угрупування «Вік сістемс», автора привів саме «Майбах» Кірпи.

Автомобіль був орендований «Універсальною транспортною компанією», що входить до групи «Вік-сістемс», 2007-го. За відносно невелику суму. А за два роки експлуатації орендатор автомобіля примудрився заборгувати залізниці кошти на обов’язкове страхування авто в розмірі 300 тисяч грн. Нещодавно Lb.ua помітило машину під офісом колишнього ДАК «Хліб України», на вулиці Саксаганського, 1. Там же, до речі, знаходиться офіс «Хліб інвестбуду». (У засновниках цієї фірми залишився державний капітал очевидно лише для того, щоб і надалі доїти державу, зокрема забезпечувати себе офісним приміщенням. Хоча у бізнес-угрупування «ВІК сістемс» офісів по всьому Києву вистачає. Зокрема, в активах - шикарний торгівельно-офісний центр «Олімпійський» на Червоноарміській, 72).

Пасажиром «Майбаху» Кірпи, який супроводжувався «кубіком» з охороною, виявився пан на ім'я Ігор Філіпенко. Не дивуйтесь, якщо ніколи раніше не чули цього імені. Він мало відомий навіть у владних кулуарах. Його знають лише ті, з ким він працює. Що ж стосується публікацій у пресі, його ім’я згадувалося лише тричі. Зокрема, в статті Соні Кошкіної «Именем семьи-2».

Пасажир "Майбаху" Фото: Макс Левін

Минуле Філіпенка описане в публікації «Українська Сицилія» на сайті «УК». Наскільки правдиво – судити не беремося, однак – за умови відсутності інших джерел – посилаємося.

Історія сироти канадської

Згідно цієї публікації, власник «Майбаху» Кірпи був пращуром бізнес-угрупування під умовною назвою «Вік сістемс», якому ми вже присвятили стільки уваги. В 1992 році у своїй квартирі ним було зареєстроване перше підприємство з цієї великої бізнес імперії – «Вік лтд». В той час весь бізнес Філіпенка складався з кількох кіосків, де торгували жвачками та лимонадом. Це були лихі часи, коли жоден бізнесмен не обходився без «даху». Філіпенку пощастило, його «пастухом», згідно публікації в «УК», став Жиган Такташов.

Ця людина - культова особистість в історії становлення донецької еліти. Коли автор блукав у приватному секторі біля залізничного вокзалу Донецька, намагаючись відновити хроніку молодих років Ріната Ахметова, чув чимало і про Такташова. Колишні сусіди Ахметова згадували: Жиган Хамітович був особливо близький Ахату Брагіну, начебто саме він ввів братів Ахметових в коло осіб, яким довіряв Алік Грек.

Так чи не так, разом з нинішнім віце-прем’єром Борисом Колесніковим та братом Рината Ахметова Ігорем, Такташов виступав засновником кількох підприємств.

Цитую «УК»: «сначала самым серьезным бизнесом Филиппенко были СТО. Станции техобслуживания занимались исключительно «железными конями» братвы: ремонтировали после перестрелок, перебивали номера на угнанных или «засвеченных» автомобилях. Этим бизнесом занималась «дочка» «VIK LTD» - ООО «ВИК-Т». Однак надалі Такташов оцінив бізнес-хватку Філіпенка, перетворивши його, по суті, на управляючого своїми активами.

На початку нового тисячоліття Філіпенко зійшовся з сірим кардиналом ПР, близьким другом Віктора Федоровича Антоном Пригодським. Їх контакт був доволі глибоким, адже останній також працював з Такташовим – був директором «Емброл Україна лтд», значною долею якого володів Жиган Хамітович.

Отож не дивно, що імперія «Вік сістемс» особливо розцвіла після переїзду Віктора Януковича до Києва. Група цілеспрямовано захоплювала нафтовий ринок. Мала впливових російських друзів. Наприклад, Ігор Філіпенко був співзасновником фірми «Марр інвест 1», що планувала звести на узбережжі Криму резиденцію, для тодішнього співвласника «Лукойла», батька співачки Алсу Раліфа Сафіна.

Однак цьому завадив 2005 рік, який для «донецьких» став чимось на зразок кінця світу. Такташов покинув країну разом з братом Рината Ахметова, за ним емігрував в Канаду Ігор Філіпенко. Один з них так і не повернувся. В 2006 році від тяжкої хвороби помер віце-президент ФК «Шахтар» Жиган Такташов.

Філіпенко залишився сиротою канадською. Хоча весь той шоколад, який має його бізнес-імперія, нині демонструє, що досі він - фігура не самостійна. Його нинішній посередницький бізнес просто неможливий без «пастуха» у вищих ешелонах влади.

В принципі, якщо міркувати логічно, переможці жирних тендерів визначаються через міністрів, що «ведуть» ту чи іншу галузь. Фірми пана Філіпенка відхоплювали жирні тендери перважно в аграрній та вугільній галузях, що знаходяться під контролем Юрія Іванющенка. Логічно, підозри в «кришуванні» Філіпенка падають на нього. Однак, це лише підозри, що не мають стовідсотково підтвердження.

Разом з тим, точно відомо, хто не має жодного відношення до цього бізнесу. Це - група Бойка-Фірташа-Хорошковського. 28 вересня СБУ навіть провело обшук в приміщеннях, які належать Ігорю Філіпенку. Обшук супроводжувався «зливом» в ЗМІ. Сайт ОРД тоді писав: «было изъято 12 печатей фиктивных оффшорных компаний, иностранная и национальная валюта на сумму 2,5 миллиона долларов и большой арсенал стрелкового автоматического оружия».

З вересня, розслідування не просунулося ні на крок. Правоохоронці Філіпенка більше не «трусили». Чи не тому, що особа Юрія Іванющенка, через яку Філіпенко помилково потрапив в немилість до Хорошковського, в бізнес-імперії «Вік-сістемс» не ключова? Скидається, Юра Єнаківський - також лише посередник, що направляє грошовий потік бізнес-угрупування «Вік сістемс» в потрібне русло. Куди саме?

Наразі відповіді немає. Можливо, це – щось на кшталт «спільної заначки» всіх донецьких при владі. «Общака», простіше кажучи.

Втім, це – лише наше припущення.

І Яценюк отримав на хлібчик?

Наостанок хотілось би акцентувати на незрозумілій ролі Арсенія Яценюка в усій цій брудній історії.

Річ в тім, що нині директор ТОВ «Хліб інвестбуд», таке собі молоде дарування – Роберт Бровді. Пікантність ситуації в тому, що він також очолює «Фронт змін» Закарпаття. Щоправда, джерела автора стверджують: свідченням наближеності пана Яценюка до всіх цих процесів це аж ніяк не є, просто Бровді, мовляв, придбав собі «публічну вітрину».

Якось автор спитала Яценюка, що він думає про працевлаштування свого партійця на посаді керівника сумнівного оператора зернового ринку. Яценюк відповів: «Це його особисті справи». Не подумавши, очевидно, якщо раптом спалахне скандал навколо «оборудок» «Хліб інвестбуду», весь бруд автоматично приляпається до політичної сили Яценюка. Хіба опозиційний лідер цього не розуміє? Чи розуміє, але мовчить, бо йому також перепало на хліб?

Тэги: уголь, авто, зерно, Георгий Кирпа
Печать
Читайте в разделе
Пресс-конференция
Выбор читателей