Але до справи.
Шановний народний депутат Володимир Олійник, який шість років свого ще радянсько-суддівського досвіту відшліфовував потім на стільцях Черкаського обласного комітету комуністичної партії, в одному з коментарів порадив Юрію Луценку написати скаргу на себе.
Як зазначають ЗМІ: «Парламентар наголосив, що рішення європейського суду хоча і є обов’язковими до виконання, але носить рекомендаційний характер».
Маю зазначити: рекомендація – це з латинської «порада», а юридичний обов’язок – це норма поведінки, від якої суб’єкт правовідносин не може відмовитися. Більше того, держава забезпечує таку «обов’язковість» різними засобами державного примусу.
Так от питання - у якому місці заголовку ставити цю маленьку звивину?
Історія цього питання розпочалася у 1997 році, коли Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод набула чинності для держави Україна.
Статтею 46-ю цього документу, яка має назву: «Обов’язкова сила рішень і їх виконання», передбачено: «Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами».
З цією, дуже зрозумілою нормою, кореспондується і частина перша статті другої українського Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - «Рішення є обов'язковим для виконання Україною»
Цим же актом передбачено виплату компенсацій стороні процесу, порушення прав якої визнає суд, за допомогою «рідних» державних виконавців з того ж «рідного» державного бюджету.
До того ще й відшкодування втрат бюджету з доходів тих «суб’єктиків», чиї неправомірні дії призвели до втрати грошей платників податків.
А це вже частина 4 статті 382 Кримінального кодексу України: «Умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років».
Отакі знаки пунктуації…
Впродовж року судових процесів Юрій Луценко, який, за версією пана Олійника, винуватий у невідповідності національного законодавства до європейських норм, радив прокурорам вивчати «матеріальну частину» вітчизняного кримінального процесу. Чи була ця порада слушною для обвинувачення, Європейський суд визначить у квітні.
До речі, рекомендації Володимира Олійника не дивували , якщо б він пропонував Юрію Луценку написати скаргу на себе до Басманського суду Москви, відомого справами Лєбєдєва і Ходорковського.
З огляду нинішніх тенденцій в політиці, для цього режиму це було би доречно.