На початок 2016 року у столиці працювало більше 646 навчальних закладів для дітей дошкільного віку. Натомість влаштування у дошкільні навчальні заклади Києва без урахування дітей переселенців потребувало понад 14 тисяч дітей.
Попри переповнені групи в ДНЗ та тисячні черги до цих установ, сьогодні в Києві є біля 100 приміщень дитсадків, які не використовуються за своїм функціональним призначенням. У мережі ДНЗ за останніми даними обліковується 57 непрацюючих комунальних закладів та 34 непрацюючі заклади державної та приватної форми власності. Переважна більшість з них передані під різноманітні установи, управління, департаменти різних структур державної, міської та районної влади. У приміщеннях дитсадків, які належать територіальній громаді Києва, розташовуються управління охорони здоров’я та юстиції, КП будівництва і експлуатації автостоянок, управління пенсійного фонду....
Наприклад, у Дарницькому районі в приміщенні ДНЗ №108 по вулиці Вербицького, 9-І можна знайти Центр обслуговування пенсіонерів, фонд соціального страхування, КП будівництва і експлуатації автостоянок, управління соцзахисту. Там, де мають функціонувати садки (ясла) наразі є Головне управління юстиції, Служба у справах неповнолітніх Дарницького РДА та СЕС Дарницького району (ДНЗ №741, проспект Бажана, 7-е), ВАТ "Атоменергокомплект" (ДНЗ №345, вулиця Санаторна, 9-А), Київський міський Центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (ДНЗ № 114, вулиця Новодарницька, 26-Б).
Згадаємо, що найактивніше подібні приміщення «роздарювали» за часів Леоніда Черновецького – в період найбільшого «дерибану» комунальної власності в столиці. Відтоді тягнеться довгий шлейф спірної власності у Києві, серед усього іншого і з приводу дитячих садочків. Особливо тих, що розміщені в привабливих центральних частинах міста.
Проблему повернення приміщень дитячих садків, що використовуються не за призначенням, можна вирішити, не відкладаючи в довгий ящик, але потрібно докласти певних організаційних зусиль . На першому етапі міській владі потрібно створити повний реєстр таких приміщень і визначити, хто і на яких умовах їх займає. А вже потім, на другому етапі, розробити тактику передачі цих приміщень їх попереднім власникам і безпосереднім користувачам - освітянам.
Якщо приміщення займають служби місцевих органів влади, то питання вирішується досить просто – приймається адміністративне рішення виконавчого органу місцевої ради (доручення РДА). І організовується «переселення» власних структур у інші приміщення. Особливо, якщо згадати про тенденцію влади до зменшення чисельності складу працівників адміністрацій, яким непотрібно стільки квадратних метрів робочого простору.
Якщо приміщення дитсадка передано в оренду іншим органам державної влади, то тут можливі два варіанти вирішення питання. Або ж по обопільній згоді договір про оренду розривається, або ж орендарі попереджаються завчасно, що договір не буде подовжено.
Інша справа, коли приміщення віддано в оренду приватним структурам чи навіть приватизовано. В цьому випадку без рішення суду не обійтися. І такі справи можуть затягуватися на роки. Але це буде ефективно й економно, ніж будівництво нових закладів.
Київська влада, на жаль, проявляє пасивність в такому соціально-важливому питанні, як забезпечення містян достатньою кількістю дошкільних закладів. У мене немає іншого пояснення, як небажання чиновників «переходити» дорогу комусь із впливових осіб . Адже за орендарями «дитячих» приміщень часто стоять зовсім «недитячі» структури, з якими нинішня міська влада просто не хоче зв’язуватись, а тим більше конфліктувати.