Пояснити мотиви Тель-Авіва намагалось видання The Times of Israel. Мовляв, президент Сомаліленду Абдуллахі таємно відвідав Ізраїль ще в жовтні, зустрівся з Нетаньягу, керівником Моссаду Барнеа й міністром оборони Кацом. Зв'язки між двома урядами виникли, коли Ізраїль шукав країни, готові прийняти на час війни мешканців Гази.
Зусилля, схоже, зазнали невдачі через негативну міжнародну реакцію на ідею переміщення палестинців Гази, але не тільки пошук притулку для них керував Ізраїлем. Центральна мотивація Ізраїлю для поглиблення зв'язків із Сомалілендом — близькість цього «ключового стратегічного» регіону Африканського Рогу до Ємену. Доступ до території та повітряного простору Сомаліленду полегшив би Ізраїлю спостереження за підтримуваними Іраном повстанцями-хуситами в Ємені та здійснення ударів по них.
Про те, що Сомаліленд може слугувати передовою базою для місій — зокрема, зі збору розвідданих про діяльність хуситів, перехоплення їхніх атак на морі за допомогою безпілотників тощо ще в листопаді писали аналітики ізраїльського аналітичного центру «Інститут досліджень національної безпеки». Вони також посилалися на те, що територія Сомаліленду важлива для логістичної підтримки уряду Ємену у війні проти хуситів. Мовляв, бажаного результату в боротьбі з ними досі не досягнуто, але якщо діяти з території Сомаліленду, це може стати вирішальним фактором. Хоча Сомаліленд аналітики центру називали «ідеальним кандидатом для такої співпраці», водночас визнавали, що є вагомі причини утриматися визнавати його незалежність (доки цього не зробили США або хоча б ОАЕ).
Наразі вчинок офіційного Тель-Авіва видається символічним, у найближчій перспективі він не принесе йому дивідендів, вважає Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень.
«Не думаю, що ізраїльтянам вдасться побудувати там базу чи щось подібне — відверто, ресурсів на такі операції зараз не мають, — каже він. — Розмови про контроль якогось простору виглядають наразі утопією, особливо враховуючи, що Сомаліленд не контролює навіть заявлених територій на 100 %».
Радше йдеться про підливання оливи у вогонь сомалійського конфлікту, бо досі ще жевріли надії, що вдасться формалізувати існування низки самопроголошених утворень на території Сомалі у форматі автономій у рамках єдиної держави. Натомість Сомаліленд спільно з Ізраїлем, фактично, нівелювали таку можливість, пояснює сходознавець.
«Це політична гра Ізраїлю в цьому регіоні. Хоча певна інновація з його боку: раніше він ніколи не йшов на подібні речі, намагаючись роздмухати сепаратизм у сусідніх арабських країнах», — визнає Семиволос, додаючи, що дещо з меншим розмахом, але схоже ізраїльтяни діють у Сирії — надають зброю друзам і курдам, стимулюючи їх до проголошення незалежності.
Наразі Тель-Авів пробує грати на суперечностях, які існують серед арабських країн щодо Сомаліленду. «Ця частина континенту вже давно є failed state, і навколо цього виникло багато проблем. Можливо, Ізраїль розраховує, що зіштовхне лобами Саудівську Аравію і Емірати — вони останнім часом усе більше конкурують, — міркує експерт. — Та і Єгипет на це все скоса дивиться — це торкається його національної безпеки!»
У Ізраїлю було відразу кілька мотивів, переконаний Мохаммад Фараджаллах, головред видання «Україна по-арабськи», експерт з питань україно-арабських відносин. Насамперед дотримання політики розчленування арабських країн.
«У його доктрину закладено ще з часів Бен Гуріона, що Ізраїль не може існувати поміж великих і сильних арабських країн-сусідів, їх слід послаблювати, — каже він. — Що ми й спостерігали вже в Сирії. А тут країна в такому вигідному географічному положенні, можливість контролювати морські шляхи, впливати на міжнародну торгівлю і хуситів».
Зрозуміло, що Ізраїль може розраховувати на присутність свого розвідцентру там і якоїсь неоголошеної військової бази. І це все можна отримати, просто визнавши Сомаліленд суверенним. «А той, отримавши такий подарунок, почуватиметься дуже зобов’язаним», — каже Фараджаллах.
Хоча пояснення цього кроку небезпекою від хуситів — слабке виправдання, вважає він. Уже доведено, що в разі масованої повітряної атаки Ізраїль готові підтримати ВПС відразу кількох країн НАТО. Тож хусити — тільки привід, упевнений експерт з питань україно-арабських відносин. Ізраїль підтримує різні повстанські й сепаратистські рухи в регіоні і прагне прокласти між ними коридор. Зокрема, в його інтересах посилити позиції в Ефіопії, яка має конфлікти з Єгиптом і Суданом через побудовану на річці Блакитний Ніл найбільшу в Африці ГЕС. Якщо Сили швидкого реагування (воєнізоване угруповання в Судані, за даними слідчих США і ООН, ймовірно, фінансоване ОАЕ, а за деякими даними — також РФ та Ізраїлем. — LB.ua) вийдуть на південне узбережжя, на думку головреда «України по-арабськи», конфлікт заморозять і утвориться ще один анклав — якраз поряд із Сомалілендом.
«І так Ізраїль створить осі впливу чи тиску на політику Судану, Єгипту, Лівії та інших країн, — міркує він. — Через Сомаліленд Ефіопія (давній союзник Ізраїлю. — LB.ua) отримає вихід до моря, і цих гравців у власній грі створює саме Тель-Авів».
Що з того вийде: «бурхливе ніщо» чи загострення в регіоні
Між деякими країнами Аравійського півострова і так серйозна конкуренція, а вчинок Ізраїлю до певної міри може посилити її, вважає Ігор Семиволос.
«Інші реальні дивіденди наразі уявити складно, це авантюра в стилі уряду Нетаньягу, — переконаний він. — Він живе в контексті війни, і в цих рамках вона виглядає нормально: підриваємо єдність, створюємо проблеми, формуємо якісь умовні коаліції (хоч там і коаліції насправді немає). Ця політика можлива лише за підтримки Білого дому».
Подібні історії — із заявками на контроль, наприклад, порту Судану — в цьому регіоні вже траплялись, і виходив з того лише пшик, нагадує експерт. «Це все бурхливе ніщо. Але визнаю — створена класна медійно-інформаційна картинка, є привід поговорити, що Ізраїль починає наступати ще й політично, намагаючись створити цікаву нову реальність», — каже сходознавець. Збудувати авіабазу в Сомаліленді поки що мрія, але докинути свою пайку в регіональний розбрат — чому б ні.
Саме в хаосі Ізраїль і зацікавлений, вважає Мохаммад Фараджаллах. Та поки не виглядає, що отримає з цієї партії великий зиск.
«Сили арабської коаліції, що воюють проти хуситів, уже досягли відчутних успіхів, і хусити затиснуті на обмеженій території. Коаліція має підтримку НАТО, ЄС і США, а тут Ізраїль, який своїм рішенням втрачає підтримку, набуває ворогів і, зокрема, підважує мирний договір з Єгиптом від 1979 року. Єгиптяни розглядають його дії як підтримку своїх ворогів, і там уже чимало голосів за те, щоб переглянути Кемп-Девідські угоди (досягнуті 1978 року в рамках ізраїльсько-єгипетського мирного договору. — LB.ua), — зазначає Фараджаллах. — Ті ж настрої в Судані. Ізраїль сам себе перехитрив, почавши дуже небезпечну гру — небезпечну для світового порядку і самого себе».
На думку експерта, нею нівельовані і важливі досягнення уряду Нетаньягу — спроба нормалізації відносин із Саудівською Аравією. «Зараз про співпрацю і мови бути не може», — упевнений він.
Сомаліленд порівняно з Сомалі — наразі стабільний і безпечний, там регулярно відбуваються вибори, розповідає професор політології Національного університету «Києво-Могилянська академія» Олексій Гарань. Це більш живуча структура, ніж Сомалі в нинішньому стані анархії, і з ним де-факто підтримують відносини кілька країн: Ефіопія користується його портом, що для неї надважливо, ОАЕ інвестують ресурси, Кенія співпрацює на »рунті протидії тероризму, та й має напружені відносини з Могадішо, з Тайванем — взаємні представництва, з Великою Британією — історичні зв’язки.
«Мій прогноз — ці країни продовжать підтримувати прагматичні контакти, але не йтимуть на визнання Сомаліленду. А Ізраїль спробує розширювати присутність у ньому, — каже політолог. — Наскільки — це ще питання, бо його об’єкти ставатимуть мішенню для атак терористів».
Як Сомаліленд може вплинути на долю України
Сомаліленд і далі функціонуватиме як утворення більш стабільне, ніж Сомалі, яке робить свій внесок у безпеку в регіоні боротьбою з тероризмом, вважає Олексій Гарань. Визнання його залежатиме від позицій Африканського Союзу.
«Для Союзу це неприйнятно, бо порушує принципи, яких він дотримується щодо непорушності кордонів і протидії сепаратизму, — пояснює професор. — Хоч і є приклади визнання ним Південного Судану та Еритреї, але там була на те згода Судану з Ефіопією і проводили референдуми під міжнародним наглядом».
ЄС та інші країни цивілізованого світу не можуть дозволити легалізувати дії Ізраїлю в Сомалі, суверенітет Сомаліленду не визнають.
«США першими дали знати, що не визнають його і не планують», — говорить Фараджаллах.
Щоправда, The Times of Israel стверджує, що «адміністрація Трампа останніми місяцями сигналізувала, що може змінити свою позицію щодо сепаратистського регіону». Наразі точно відомо, що заступниця постійного представника США в ООН Теммі Брюс на понеділковому засіданні Радбезу відзначила, що Ізраїль має право на дипломатичні відносини, а також заявила, що «з питань Сомаліленду в нас немає ніякої заяви про визнання і в американській політиці ніяких змін не відбулося». І цю заяву розцінили як нейтральну.
«Але представниця також провела паралелі з визнанням рядом країн держави Палестина — мовляв, йдеться про подвійні стандарти, — зауважує Гарань. — Багато хто наголошує: рішення Ізраїлю — контрдія на визнання Палестини».
А саме від позиції США залежатиме багато, бо йдеться про легалізацію сепаратизму як такого. Сомаліленд — це як ПМР, ДНР чи ЛНР, анклав уже 30 років не підкоряється столиці, проте не добився визнання.
«Бо всі країни розуміли, один з принципів ООН, що ще хоч якось тримає світовий порядок — це недоторканність кордонів, — нагадує Фараджаллах. — Ізраїль першим (не рахуючи РФ) серйозно зазіхає на цей принцип, і ніякі власні інтереси цього не виправдовують. Нам в Україні треба зробити серйозні висновки з цього».
Війна з РФ показала, наскільки глобальний сучасний світ. До 2014 року Україна, за словами експерта з україно-арабських відносин, жила ніби за завісою, вважаючи, що більшість світових процесів її не стосуються.
Іран не мав причин шкодити Україні, та це не врятувало її від іранської зброї. «І участь Ірану у війні проти нас довела, що неможливо бути хорошим для всіх — треба займати сторону світового порядку, — каже він. — Путін, вимагаючи визнати його владу над окупованими територіями, насправді хоче не Крим чи Донбас, а зруйнувати світовий порядок».
Легалізація окупації, сепаратизму — неважливо, де — відкриває скриню Пандори. Зруйнувати цей принцип міжнародного правопорядку у Східній Європі досі не вдавалося, але тепер його нищать у Африці.
«Виходить, Нетаньягу і Путін грають одну гру проти залишків світового порядку. Україна, не поступаючись де-юре своїми територіями, ці залишки захищає, та якщо вони впадуть, залишиться тільки мова сили», — вважає Мохаммад Фараджаллах.
Коли «ЛНР/ДНР» оголосили незалежність, їх визнали Сирія, РФ, КНДР, частково визнані Абхазія та Південна Осетія і це ніяк не вплинуло на світовий баланс, хоч і стало викликом, бо ці країни — вигнанці. “А зараз це робить Ізраїль, що вважається прикладом правової демократичної держави і має величезну підтримку цивілізованого світу, проявляє себе у цьому кейсі, як тоді — КНДР”, — робить висновок арабіст.
Наслідки: слабкі від ООН і непередбачувані від США
Федеральний уряд Сомалі різко засудив дії Ізраїлю: єдність та територіальна цілісність країни закріплені в Конституції, Статуті ООН та документах Африканського союзу, і будь-які зовнішні спроби змінити статус країни “не мають юридичної сили”. 27 грудня парламент Сомалі засудив визнання, назвавши його “незаконним” та “нікчемним”, і тамтешня влада попередила, що не допустить створення іноземних військових баз або залучення країни до регіональних конфліктів.
Розкритикували його й низка країн Близького Сходу та Африки, зокрема, Єгипет, Йорданія, Джибуті, Саудівська Аравія та Туреччина. Ліга арабських держав, Східноафриканська спільнота, Організація ісламського співробітництва та Європейський Союз наголосили на необхідності поваги до суверенітету та територіальної цілісності Сомалі. Голова Комісії Африканського союзу заявив, що визнання Сомаліленду суперечить основним принципам організації та може створити небезпечний прецедент для всього континенту.
29 грудня ситуацію обговорили на засіданні Радбезу ООН. Помічник Генерального секретаря з політичних питань та миробудування Халед Хіарі нагадав, що Рада Безпеки неодноразово підтверджувала необхідність поваги до суверенітету, територіальної цілісності, політичної незалежності та єдності Сомалі (востаннє це підтвердила резолюція від 23 грудня 2025 року). І закликав владу Сомалі та Сомаліленд відновити мирний і конструктивний діалог, утримуватися від кроків, які можуть призвести до подальшої ескалації.
“ООН надала максимальну підтримку Сомалі, підтвердивши ще раз її територіальну цілісність як держави ООН, — говорить Мохаммад Фараджаллах. — Організація має засудити дії Ізраїлю і попередити, що він мусить відмовитися від свого кроку. На Тель-Авів слід накласти санкції”.
Як тоді, коли їх наклали на РФ за визнання Абхазії, нагадує він. Якщо не вжити цих заходів, то це додасть безладу міжнародному правопорядку. “Баланс між злом і добром тримається на наслідках за вчинки, в цивілізованому світі — це засудження і санкції, — переконаний Фараджаллах. — США та ЄС можуть вплинути на це, щоб усі бачили, що це минулося безкарно і не пішов слідами Ізраїлю”.
Та якщо Ігор Семиволос вважає, що політика Біньяміна Нетаньягу узгоджена з Вашингтоном, то Олександр Краєв — політолог, директор програми “Північна Америка” української дослідницької групи “Українська призма” — не береться прогнозувати, чи підтримає тепер Тель-Авів Дональд Трамп.
Мовляв, за президентства Джо Байдена американці хоч і вийшли з Африки, залишивши мінімальний контингент на Західному узбережжі, але у них була політика, певна стратегія щодо континенту. США підтримували ініціативи партнерів, в основному, співпрацюючи з французами.
“Якби мова йшла про попередню адміністрацію, я б сказав, шо вона піде цим же курсом, можливо, трохи обережніше: не пряме визнання Сомаліленду тут і зараз, але — рухались би в той бік, — говорить Краєв. — А Дональд Трамп, думаю, не піде на цей крок”.
Бо скеровує зусилля на нормалізацію контактів із Сі Цзіньпіном, а Пекін чітко висловився: підтримує офіційний Могадішо і проти якихось там визнань. “Тож, ця адміністрація не ризикуватиме і, за трампівською традицією, не помічатиме, що відбувається, так довго, як тільки вийде не помічати”, — вважає політолог “Української призми”.
Наразі з медіа відомо лише, що Трамп натякнув: США не поспішатимуть наслідувати Ізраїль, зауважує професор Гарань. “Нібито він взагалі сказав: чи знає взагалі хтось, що таке Сомаліленд? Але знаємо, як часто він змінює свою думку”, — каже політолог.
Навряд дії Нетаньягу були хоч якось узгоджені з нею, зауважує він: вже давно йому доводиться багато чого робити без підтримки Трампа.
“Якою була реакція американського президента, коли мирний договір, так прорекламований ним, був надцять разів порушений ХАМАС? Ніякої, — нагадує Краєв. – Хоча США мали б вступити як посередник і, з погляду класичної дипломатії, підтримати Ізраїль”.
Ізраїль не може розраховувати на США, як ще років зо п’ять тому, коли комунікація з Вашингтоном була повною і ізраїльський лідер не діяв одноосібно. “Зараз не бачу, щоб він дуже оглядався на Трампа: усвідомлює, що там немає на кого оглядатися, — говорить Олександр Краєв. — В цілому, його позиція по Ізраїлю багато в чому, як позиція по Україні чи Таїланду з Камбоджею: швидко підпишіть домовленість і я забуду, що ви існуєте”.