Віце-прем'єр сирійського уряду Кадрі Джаміль двічі побував у Росії в серпні. Він приїжджав, щоб обговорити міжурядові кредити і довгострокові нафтові контракти. Сирія потерпає від міжнародних санкцій. "Найважливіше - розірвати блокаду навколо Сирії й далі імпортувати нафту й нафтопродукти", - сказав Джаміль.
Головна проблема Сирії - дефіцит нафтопродуктів: 2,5 млн тонн на рік, тому сирійці просять про дизпаливо та газойль. Країна має нафту й готова продавати 500 тисяч тонн на місяць. Росія могла б закуповувати її, натомість продавати нафтопродукти, але для цього сирійцям потрібно купити кілька танкерів.
Сирія також запрошує російські компанії до участі в геологорозвідці. Видання нагадує, що "Татнафта" 2003 року виграла тендер й уклала контракт на розвідування та видобуток нафти й газу на умовах УРП. А "Уралмашзавод" 2010 року підписав контракт на постачання бурових установок сирійським компаніям.
Дамаск пропонує Росії взяти участь у спорудженні ТЕС в м. Алеппо і двох підстанцій в інших місцях. За будівництво, модернізацію, ремонт і експлуатацію могли б узятися "Інтер РАТ" або "Росгідро". "Росгідро" вже співпрацює із Сирією: інститут "Гідропроект" бере участь у проектуванні іригаційного комплексу на Тигрі, але сьогодні його будівництво призупинено.
Сирійці також хотіли б домовитися з Росією про постачання зрідженого газу, але РФ не має великих можливостей продавати такий газ, єдиний завод на "Сахаліні-2" працює на межі потужностей.
Сирія готова закуповувати модулі для сонячних електростанцій і об'єкти сонячної генерації під ключ. Платити сирійці обіцяють 10% надбавки за ризик, причому в рублях через рахунки Центробанку Сирії в російських банках.
США почали вводити санкції проти Сирії з 2004 року. Формальною підставою стала участь у поширенні зброї масового знищення, зв'язки з "Аль-Каїдою" і рухом "Талібан", дії з дестабілізації ситуації в Іраку та Лівані. Торік до США долучився Євросоюз, а потім і Ліга арабських держав. Продовжують співпрацювати із Сирією китайські CNPC і Sinopec.
Основними партнерами Сирії з експорту 2011 року були Ірак (38,8%), Італія (7,9%), Німеччина (7,1%), Саудівська Аравія (6,5%) і Кувейт (4,2%). Після введення ЄС ембарго на постачання нафти Сирія намагається переорієнтувати експортні потоки в країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону. До ембарго 95% експорту нафти з Сирії припадали на ЄС, тому після введення санкцій нафтовидобуток у Сирії скоротили більш ніж на 30%.
Закуповує Сирія переважно продукцію машинобудування, продовольство, нафтопродукти і папір. Основна частина імпорту йде із Саудівської Аравії (14,5%), Китаю (10%), ОАЕ (7%), Туреччини (6,7%), Ірану (5,3%), Італії (5%) і Росії ( 4,5%).
Сирія може стати вигідним ринком для Росії, міркує чиновник уряду, якщо там ущухне політична нестабільність, але наразі, схоже, ризику більше, ніж вигоди.
Російські компанії можуть торгувати із Сирією без остраху підпасти під санкції, говорить партнер Mayer Brown Микола Мізулін: обмеження стосуються лише американців і європейців. Під санкції можуть підпасти тільки ті російські компанії, які зареєстровані в Європі або були посередником між Сирією та країнами, які дотримуються санкцій.