Журналісти проєкту "Український Свідок" роозповіли про прикордонників, які стоять в обороні на Бахмутському напрямку. А саме - на підступах до окупованого росіянами села Озарянівка. Вони залишили вдома батьків та дружин, а в декого з них під час служби народилися діти. Проте наші бійці готові стояти до перемоги. Як каже один з хлопців, страшно "два-три перші магазини", а далі ти просто робиш свою роботу.
Знімальна група приїхала до оборонців пізно увечері, коли більшість українців вже готувалася відпочивати. До ворожих позицій там всього кілька сотень метрів.
"Стрільба кожного дня. Працюють міномети та інша зброя. Це передова", - розповідає один з прикордонників.
Атмосферу, що панує на цій ділянці фронту, описує боєць із позивним "Гато": "Росіяни настільки близько, що ми чуємо їх постійно. Нещодавно один окупант вбив іншого, вештався селом та кричав - мовляв, навіщо я його вбив? А ще тут нещодавно їздив їхній мотоцикл з коляскою, евакуйовував поранених. Більше не їздить".
Як каже "Гато", найскладніше для піхотинця - це почути по рації, що хтось із твоїх побратимів поранений, або почути, що він мертвий.
"А ще важко копати траншеї. Наші хлопці живуть на позиціях за будь-якої погоди, в сніг та зливу. Дехто воює без ротації шість місяців, рік... Хочеться відпочити хоча б місяць-два", - розповідає прикордонник із позивним "Звір".
У бійця із позивним "Райз", доки він боронить Україну на сході, народилась донька. Її назвали Соломія.
Попри це все, хлопці налаштовані стояти до перемоги. "Хто, як не ми, - каже боєць "Балу". - Страшно всім. Але якщо ми підемо, то страшно вже буде нашим жінкам, дітям - всім".