Чотири “К”
— Більшість людей зараз користуються соціальними мережами і отримують звідти велику кількість інформації, часом неправдивої, — пояснює Оксана. — Трапляються новини про людей, які буцімто винаходять ліки від усіх хвороб, про таблетки, які лікують рак за три хвилини. Саме тому ми маємо вчити дітей мислити критично. Якщо людина не розуміється на цьому, не має компетентності у природничих науках, вона може в це вірити, що смертельно небезпечно в деяких випадках.
Те саме і з іншими предметами. Колега Оксани, вчителька-методистка Олена, приїхала з Дніпра. У неї жвавий погляд і дзвінкий, натренований школою голос — Олена викладає математику вже понад 20 років. Вона каже, що вміння вчитися впродовж життя намагається передавати учням і колегам протягом усього професійного шляху.
Якщо раніше стандарти не дозволяли вчителям та учням сильно відхилятися від програми, то тепер головне - не знання заради знань, а знання заради життя. Такі уміння можна розвинути із завданнями будь-якого типу. Наприклад, якщо учень на уроці математики розв’язує задачу не тим способом, який передбачений підручником — це не помилка, а креативність. Те саме, скажімо, з літературою: заучування віршів напам’ять беззмістовне, якщо учень не розуміє, про що в них йдеться. Не боятися помилитися, креативно і критично мислити, шукати виходи з нестандартних ситуацій, співпрацювати та спілкуватися — за словами Олени, це те, чого вона вчить дітей на своїх уроках.
— Минулого року я викладала у восьмикласників, і вони, як завжди, запитували в мене, як їм знадобиться математика в майбутньому. Я завжди наводжу приклад випускника, який після школи пішов працювати маляром. Можливо, він був не дуже здібним учнем у школі — це стереотип такий, але в майбутньому йому може набриднути працювати на когось і він захоче створити власну будівельну компанію. А для цього вже необхідні ключові уміння оцінки ризиків, прийняття рішень, а також фінансова та економічна компетентності. Якщо людина усе це вміє, то, може, вона не так уже і погано вчилася в школі, правда ж?
І Оксана, і Олена після повернення з Києва у рідні міста стануть тренерками з ключових компетентностей для вчителів. Вони муситимуть провести спеціальні заняття і навчити своїх колег технік і вмінь, які дозволять школам готувати ініціативних і готових до реального життя випускників.
— Моє завдання — вмотивувати колег навчатися. Утім не всі вчителі розуміють, навіщо їм додатково опановувати, наприклад, критичне мислення, — каже Олена. — Тому я збираю приклади фейкових новин, безглуздих реклам тощо і показую, як легко попастися на гачок. Найкраща мотивація чогось навчитися — це розуміння, навіщо це потрібно.
Тренери для вчителів
У великій просторій аудиторії гамірно, часом лунають вибухи сміху. Близько двох десятків жінок сидять колом і жваво дискутують про роль гаджетів у навчанні школярів.
— Ми маємо враховувати, що є діти, які по-різному сприймають матеріал. Тому варто використовувати аудіовізуальні інструменти. Тут допоможе телефон, — каже маленька худорлява пані з темним каре.
— Так, тим паче, дітям завжди важко запам'ятовувати, — доповнює молода жінка з довгим русявим волоссям. — У нас на уроках англійської мови допомагає в цьому диктофон — один раз записали, а потім шукають потрібне слово і повторюють. Вони навіть на контрольних можуть ним користуватися, ми не забороняємо. Головне, щоб могли розрахувати час.
— Які уміння діти можуть так розвинути? — запитує в усіх усміхнена жінка і відразу перебирає на себе увагу.
Жінки наввипередки перелічують: комунікативність, уміння працювати в команді, критичне мислення… Усміхнена жінка уважно слухає і киває. Це Катерина Худик, вчителька-методистка з Чернівців. Уже вісім років вона співпрацює з Британською Радою як тренерка для вчителів англійської мови.
Умінь 21 століття потребують не лише учні, а й учителі. Наприклад, завдяки комунікативності вчителі можуть запобігати конфліктам між учнями. Креативність допомагає знайти нові підходи до викладання предметів, навіть якщо вчитель читає один і той самий матеріал уже 20 років поспіль. А якщо вчитель хоче впровадити інноваційні підходи в навчальний план, то знадобляться уміння кооперації з адміністрацією.
Згідно з планом упровадження освітньої реформи, у 2019 році розпочалася друга фаза розбудови НУШ. Відповідно до неї, до 2022 року МОН має сформувати нову систему підвищення кваліфікації вчителів і керівників закладів освіти на компетентнісній основі. Саме тому цього року Британська Рада за підтримки Міністерства освіти і науки вперше організувала п’ятиденний тренінг для 75 методистів закладів післядипломної педагогічної освіти різних спеціальностей. Вони об’єдналися у групи, з якими працює пара тренерів, також вчителів-методистів, які вже володіють відповідними уміннями.
Катерина веде групу з колегою Оленою Молодек, також із Чернівців. Разом вони організовують роботу близько двох десятків учителів-методистів, які стануть такими самими тренерами для викладачів у своїх громадах.
— Це методисти, які самі вже багато років проводять тренінги, — розповідає Олена. — Вчитися самим їм було незвично, адже досвід накладає певні обов'язки — вони боялися повестися десь не так, сказати щось не те.
— Спочатку їм було некомфортно працювати, а мені було лячно щось не так зробити, — пригадує Катерина. — Але потім, після кількох днів складання паличок, повторювань імен і жартів, ми заспокоїлися, а вони розкрилися як особистості, почали ділитися досвідом.
Останнього дня тренінгу учасниці ще мають обмінятися враженнями. Вони стають у два ряди, шукають собі пару, розташовуються одна навпроти одної.
— Мені не дісталося пари! — вигукує пані з натовпу.
— То будете джокером, — усміхається до неї Олена. — Знаєте, що це означає?
— Що я тепер усіх розважатиму? — жартома запитує пані - і аудиторія вибухає сміхом.
— Ні, що вам вдасться поспілкуватися не з однією, а з двома учасницями — будете третьою, — сміється Олена і переходить одразу до запитань. — Отже, розкажіть вашим колегам три речі, які вам найбільше запам’яталися під час тренінгу.
Аудиторія наповнюється гомоном. Олена переконана, що без сенсу розповідати учасницям тренінгу про спілкування і співпрацю без спілкування і співпраці.
— Пояснюємо, що таке ключові уміння через власне ключові уміння, — продовжує Олена. — Ненав'язливо, часом учасниці навіть не усвідомлювали, що саме так розвиваються критичне мислення, вміння розв’язувати проблеми, креативність.
— Ми створили щиру атмосферу з жартами і тімбілдингом, дали можливість бути почутим кожному, — пояснює Катерина. — Щирість і повага — це основні цінності, які працюють з будь-яким контингентом, чи то вчитель із далекого села, чи викладач з мегаполіса, чи доктор філологічних наук. Я впевнена, що вони зможуть це передати у себе на місцях.
Стати вільними
Після закінчення тренінгу у Британській Раді планують перекласти та локалізувати англомовні електронні модулі з цифрової грамотності, креативності та уяви і передати їх учителям-методистам на місця. Чи вдасться створити потужних тренерів у регіонах — покаже моніторинг. Однак тренери і самі намагаються підтримувати зв'язок із колегами.
Олександр Шаленко вже на пенсії, але далі співпрацює з Британською Радою на тренінгах для вчителів. Він також співпрацює з Департаментом загальної і середньої освіти МОН і допомагає розробляти нові навчальні програми.
— Ключові уміння є спільними для всіх компетентностей, — пояснює пан Олександр. — Уміння критично мислити, проявляти креативність, спілкуватися та співпрацювати — основа всіх основ, коріння, з якого виростає міцний стовбур (ключові компетентності), а гілки, листячко - наші знання.
Пан Олександр 15 років працював менеджером проєктів Британської Ради, до цього — методистом з англійської мови в Інституті післядипломної педагогічної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка, а ще перед тим — директором, заступником директора та вчителем у столичній школі. Він каже, що відчуває відповідальність і потребу допомагати вчителям, бо до кого ж їм звертатися з професійними проблемами, як не до методиста свого фаху?
— Я нещодавно брав участь у програмі “Вчителі англійської мови — агенти змін” і в тренінгах для пілотних шкіл НУШ, — розповідає пан Олександр. — Я часто спілкуюся з методистами з англійської мови, підтримую зв’язок з більшістю своїх колег, які також проходили тренінги. Двадцять років тому, коли я працював в Інституті післядипломної освіти, ми займалися виключно методичною роботою. Але зараз у методистів з'явилося безліч додаткових, непритаманних їм функцій, тому їм потрібна допомога.
Однак між міністерством і вчителем є багато різних адміністративних щаблів, і це ускладнює роботу. Сформувати нову систему підвищення кваліфікації вчителів і керівників закладів освіти і не втратити потенціалу інститутів післядипломної освіти — завдання МОН на найближчі кілька років.
— Інститути післядипломної освіти зараз — наша опора у впровадженні освітньої реформи, — каже директор Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОН Юрій Кононенко. — Однак ми прагнемо, щоб роль міністерства, адміністрацій, управлінь освіти зменшувалася, щоб викладачі мали можливість навчатися неформально. У найближчій перспективі інститути післядипломної освіти перестануть бути монополістами курсів підвищення кваліфікації вчителів. Сподіваюся, що за допомогою таких курсів, які проводить Британська Рада, методистам вдасться зайняти своє місце на новому ринку педагогічної освіти. Адже кожен учитель повинен мати можливість творити і розбудовувати освітній процес, не чекаючи на вказівки зверху.
— Один із методистів-учасників курсу сказав, що відчуває себе вільним і доречним на робочому місці, — каже пан Олександр. — От якби більше вчителів відчули себе академічно вільними і не очікували б вказівок, то, мабуть, і відбулися б системні зрушення в освіті.